Навипередки з глуздом

Поквапившись зі скликанням позачергової сесії, нардепи прирекли нововведення на скасування через КС

Як повідомляв «ЗіБ», 14 серпня депутати фракції БЮТ передали до Верховної Ради необхідні підписи про бажання скликати ще одну позачергову сесію. Порядок денний більш ніж скромний: подолання президентських вето на закон про фінансування Євро-2012 та щодо виборів глави держави. Того ж дня Голова ВР видав розпорядження про відкликання нар­депів з відпусток. Проте лише по обіді 18 серпня глава держави офіційно повернув до парламенту зміни до закону про вибори Президента.

Як повідомляв «ЗіБ», 14 серпня депутати фракції БЮТ передали до Верховної Ради необхідні підписи про бажання скликати ще одну позачергову сесію. Порядок денний більш ніж скромний: подолання президентських вето на закон про фінансування Євро-2012 та щодо виборів глави держави. Того ж дня Голова ВР видав розпорядження про відкликання нар­депів з відпусток. Проте лише по обіді 18 серпня глава держави офіційно повернув до парламенту зміни до закону про вибори Президента.

І без лиха не тихо

Право 150 народних депутатів ініціювати позачергове зібрання під куполом закріплене Конституцією та фактично не обмежене будь-якими умовами. Навіть здоровим глуздом. Усе, що вимагається, — підписи та порядок денний, заради якого парламентарі повинні достроково повернутися в Київ, а з бюджету — оплатити їм робочий день та витрати на приїзд до столиці.

Коли йдеться про за­провадження воєнного чи надзвичайного стану, перервати відпустку — святий обов’язок нардепа згідно з ст.83 Основного Закону. Якщо розгорнути Кодекс законів про працю, то в ньому окреслені й інші випадки, коли допускається дочасне повернення праців­ника на роботу: подолання наслідків аварії чи стихійного лиха, запобігання нещасним випадкам, простою, псування майна тощо. Наприклад, рік тому не було жодних питань щодо до­цільності позачергової сесії для виділення коштів на ліквідацію наслідків повені.

Місяць тому законотворці вже збиралися «поза чергою». З 12 пунктів, які налічував завізований ініціаторами порядок денний, обговорення удостоїлися тільки 3, а ухваленими стали взагалі лише 2 закони: з оздоровлення банків і злощасні зміни до процедури виборів глави держави. Якщо допомогу в подоланні фінансової кризи ще можна вважати відверненням лиха, то вибори Президента цілком можуть відбутись і за чинним законом. У Центрвиборчкомі жодних законодавчих перешкод для старту виборчої кампанії 19 вересня не вбачали.

Фінансування заходів з підготовки до Євро-2012 також складно віднести до розряду животрепетних питань. З огляду на строки, визначені для перерахування Нацбанком коштів до держбюджету (за підсумками кварталу — до 20 числа наступного місяця), цей закон міг би зачекати і до 1 вересня. Та неважко здогадатися, що цей закон потрапив до позачергових виключно «причепом», бо збиратися тільки заради зміни строків та окремих процедурних моментів виборів Президента взагалі алогічно.

Сесія на випередження

У розпорядженні Голови ВР Володимира Литвина від 14.08.2009 про скликання позачергової сесії питання «про пропозиції Президента до закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України» (№4741) йде другим. Проте ні на парламентському порталі, ні з-поміж інформації, що розміщена на президентському сайті, змісту цих пропозицій на той час не було. Тобто ініціатори сесії уподібнилися екскаваторнику Пилипу Васильцеву, який у 1958 році написав до «Литературной газеты», що він Бориса Пастернака не читав, але засуджує.

Припустимо, що Віктор Ющенко в останній момент підписав би закон, аби мати можливість оскаржити його положення в Конституційному Суді. У такому разі депутати приїхали б до Києва виключно заради одного голосування — щодо змін до бюджету, а воно, як зазначалося, не так уже й горить.

Указати, м’яко кажучи, на поспішність нардепів мав би спікер. Бо така висока посадова особа не повинна послуговуватися «невідомими джерелами на Банковій», які стверджують, що Президент уже скористався своїм правом. Бо, якщо можна скликати сесію для розгляду пропозицій, яких ніхто ще не читав, то ніщо не заважає нардепам, наприклад, ухвалювати не лише закон у цілому, а й одночасно (більш ніж 300 голосами) постанову про його повторний розгляд та відхилення гуртом усіх майбутніх зауважень гаранта? Принаймні за бажання та майстерності юристів-депутатів можна наполягати, що Конституція обмежує лише зворотну дію актів парламенту, а не голосування на майбутнє.

«Контора пише!»

Ініціюючи позачергове зібрання, бютівці продемонстрували, що їм байдуже, які зауваження та невідповідності Основному Закону знайшли на Банковій. Тобто депутатів ви­кликали виключно для того, аби ті, заплющивши очі, тричі натиснули на кнопки «за»: спочатку затвердили порядок денний, а потім — двічі подолали вето Президента.

Проте законотворча процедура передбачає певну послідовність дій парламенту під час розгляду президентських пропозицій (гл.22 Регламенту ВР): обговорення в профільному комітеті, підготовка порівняльної таблиці та супровідних документів, голосування за кожну поправку до закону і лише потім — спроба набрати необхідні 300 голосів. Причому всі документи мають бути подані за 3 дні до розгляду. У даному випадку — 18 серп­ня.

Пригадаймо, що 24 лип­ня нардепи були змушені визначитися (гуртом і вроздріб) щодо майже півтисячі поправок до цього закону. Причому 11 із них усе ж були прийняті. Цього разу в нардепів не було жодного шансу (як, напевне, і бажання) дотри­матися власного Регламенту: не маючи змісту пропозицій (а вони вмістилися більш ніж на 30 сторінках), якось складно готувати порівняльну таблицю чи робити висновки в комітеті щодо їх обгрунтованості.

Так само відкидається можливість погодитись із бодай одним президентським зауваженням, бо, змінивши хоча б кому чи виправивши описку в тексті, за який проголосували 24 липня, вони уможливлять чергове вето. А часу на його подолання вже не буде: 19 вересня виборча кампанія стартує за невідкоригованим законом. Тобто на зауваження «в Регламенті всі ходи записані!» нардепи заздалегідь відрізали: «Контора пише!»

«Міни» для кампанії

Отже, ще до голосування нардепи свідомо чи несвідомо заклали достатньо «мін» під цей закон: як процедурних, так і змістових. Як зауважила заступник глави СП — представник Президента в КС та в ЦВК Марина Ставнійчук, саме через невідповідність окремих положень Основному Закону глава держави як гарант додержання Конс­титуції й не може підписати цей акт.

Про наміри оскаржити закон до КС уже заявила група депутатів від фракції «НУНС». Не залишиться ­осторонь і Банкова. Тим більше, що судді єдиного органу конституційної юрисдикції вже продемонстрували тверду позицію стосовно неухильності дотримання парламентом процедури прийняття своїх актів.

То який сенс було поспішати з тим, що приречене на скасування? Адже це лише ускладнить процес виборів, оскільки в най­ближчі місяць-другий нововведення можуть визнати неконституційними.

У такому разі Центрвиборчкому доведеться термі­ново перелаштовуватися на «старі» строки, частина з яких, можливо, вже буде пропущена. Причому одні кандидати в Президенти погодяться, наприклад, збирати підписи виборців, передбачені чинним законом для реєстрації, а решта судитиметься з ЦВК за право залишитися в бюлетені без цього. І чим пізніше в КС оприлюднять свій вердикт, тим більш складний вузол доведеться розплутувати і ЦВК, і судовій системі.

З огляду на такі реалії та перспективи природно припустити, що створення передумов для можливого правового хаосу під час виборчої кампанії і є головною метою проштовхування «злощасного» закону. Адже, якщо згодом не влаштує результат, можна буде скаржитися на процес. Можливо, і не безрезультатно.

Лев СЕМИШОЦЬКИЙ