Народних депутатів цікавить, як захистити українські суди та суддів

а їхніх помічників — ні

Геннадій УДОВЕНКО, голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин:

— Становище, в якому перебувають зараз українські суди та судді, формувалося досить довго внаслідок переплетіння пережитків радянської системи і тієї форми «демократії», що панувала в Україні з часу виборення незалежності. На жаль, на державному рівні досі немає розуміння судової системи як окремої — і обов’язково незалежної — гілки влади. Суд сприймається як засіб досягнення певної мети. На жаль, цьому сприяв той факт, що всупереч Конституції на суд все-таки можна вплинути. Що найстрашніше — до цього звикли, і це вже сприймається як норма. Хоча причини вибуху в Дарницькому районному суді м.Києва не розкриті, можна припустити, що таким чином спробували вплинути на суддю, який, на диво, не піддався іншим формам «впливу».

Одначе зрозуміло, що вихід із цієї ситуації можливий тільки якщо створити умови для функціонування судів, які не дозволятимуть грубих, силових форм тиску, подібних до згаданого вибуху. Звернімо увагу, що органи внутрішніх справ в Україні чисельніші за армію, тобто держава вважає, що власні громадяни небезпечніші для неї, ніж якийсь зовнішній ворог. Тому, на мою думку, в органів внутрішніх справ є всі кадрові можливості для того, щоб організувати посилену охорону судів. Реальним рішенням може стати запровадження практики замовлення окремим судом посиленої охорони, якщо на одного із суддів чиниться тиск. Але, одночасно, чим менше суддівський корпус привчатиме певні кола до того, що «питання вирішуються», тим менше буде випадків, коли суд потрібно буде захищати.

 

 

Володимир Пєхота, співголова фракції «Регіони України»:

— Одним із засобів захисту судів та суддів від звинувачень щодо їхнього суб’єктивного підходу та від зовнішнього впливу на об’єктивність судових рішень може бути запровадження інституту суду присяжних.

 

 Олександр Мороз, лідер СПУ:

— Відповідь на це питання дуже проста: треба змінити систему влади. При авторитарній, наскрізь корумпованій системі, коли закони підміняються поняттями, де залякування, шантаж, підкуп, несанкціоновані стеження та прослуховування майже стали нормами життя, ніхто не може почуватися захищеним, а чинити правосуддя стає дедалі складніше. Сьогодні бути суддею за визначенням — це подвиг, а треба, щоб це було звичайним явищем.

Тільки при прозорій, демократичній системі влади судова гілка влади може бути дійсно незалежною та сильною, а судді по совісті виконуватимуть свій обов’язок — бути об’єктивними та встановлювати справедливість.

 Задля повноти опитування наведемо відповіді помічників народних депутатів — лідерів фракцій та груп, голів комітетів, до яких редакція звернулася з питанням: «Як захистити українські суди та суддів?», але так і не отримала від них відповідей.

Що думають помічники?

 

 

 

 Петро СИМОНЕНКО, фракція КПУ (приймальня):

— Я розмовляв з Петром Михайловичем, він сказав, що не буде відповідати на ці запитання. Сказав: «Я не буду. Мне сейчас некогда»

 

 Андрій КЛЮЄВ, голова Комітету з питань палива та енергетики (приймальня):

— Я отримала листа щодо покращення роботи судів і суддів. Андрій Петрович — людина, яка працює в паливно-енергетичному комплексі, у промисловості, керує 2/3 економіки України. «Не был, не состоял, не участвовал и, к счастью, не привлекался». Ну, який він має до цього стосунок? Ви професіоналам ставте це запитання. Звідки він може знати, що зробити краще суддям? Він такий самий громадянин, як ми з вами — законослухняний.

Якось підбирайте запитання, що стосуються його професійної діяльності. Не серйозно ставити запитання, які не стосуються його прямих обов’язків. У нього їх стільки, повірте, що жах.

Він може дати доручення своїй юридичній службі написати. Та ні вам не цікаво, що пишуть чиновники, ні йому нема сенсу вибивати чиновників із колії.

 

 

 

 Юлія ТИМОШЕНКО, фракція БЮТ (приймальня):

— На ім’я Юлії Володимирівни приходять десятки тисяч листів. Якщо ви там питаєте про суддів чи про судову реформу, вона просто фізично не може давати на все відповіді. У вас є журналіст, який має акредитацію у Верховній Раді? Якщо хочете взяти в неї інтерв’ю, він може зв’язатися з нами — ми це організуємо.

Крім того, у Юлії Володимирівни є свій сайт в Інтернеті. Якщо зайти на цей сайт, там є анонси, коли в неї буде інтернет-конференція. Ви можете ці запитання поставити їй через Інтернет. Бо про це питання можна говорити дуже багато. Це дуже широке питання.

 

 

 

 Микола ГАПОЧКА, співголова фракції «Регіони України» (приймальня):

— Нам не приходило никакого е-mail. Я не знаю: или у вас адрес ошибочный, или что — не понятно… Да, это наш адрес, но вы или неправильно его пишете, или же не знаю почему, но никакая почта от вас не приходит.

Вам лучше отправлять такие дела по почте, официально. У нас нет практики отвечать на электронные письма.

 

 

 Валерій ПУСТОВОЙТЕНКО, лідер фракції НДП (приймальня):

— Нет, я думаю, что ответа не будет. Тема такая специфическая. Я думаю, в следующий раз.

 

 

 Богдан ГУБСЬКИЙ, лідер групи «Народовладдя» (приймальня):

— К сожалению, комментариев по этому вопросу у нас не будет. Но спасибо вам огромное за предложение.

 

 

 Леонід ТАНЮК, голова Комітету з питань духовності (приймальня):

— Людина, яка приймала факс, зараз захворіла. Нічого конкретного — де цей факс і коли буде відповідь — я не можу сказати.

Може, завтра чи післязавтра. Якщо ви хочете більш конкретно, тоді лист надішліть, він зареєструється, і повністю процедура відбувається. Він нікуди не дінеться, і нормально відповідь зможемо дати.

 

Микола ТОМЕНКО, голова Комітету з питань свободи слова та інформації (приймальня):

— На жаль, не можу вас нічим порадувати…

Я не знаю чому. Просто він каже: я не готовий і все. Може, наступного разу. Якщо будуть якісь зміни, я передзвоню.