Переслідування словом

Тривога адвоката — не підстава для арешту журналіста, який про нього написав

Сперечальники в соціальних мережах часто переходять із предмета дискусії на особистості. Якщо в Україні розбиратися з кривдником доводиться самостійно, то, наприклад, у Британії можна запросто звернутися до поліції, щоб захиститися від переслідувань.

«Злісна й химерна»

Після того як Рита Пал припинила практикувати в галузі психіатрії, вона вирішила зайнятися викриттями порушень у британській системі охорони здоров’я.

Якось жінка вступила в суперечку з адвокатом і журналістом А.Б., який працював на Private Eye й був підписаний на мережу медичних працівників та їхніх прихильників Patients’ First. Суперечка призвела до серії взаємних звинувачень в електронній пошті.

Адвокат, довго не думаючи, подав скаргу комісару поліції на поведінку жінки. Незабаром їй вручили припис про запобігання переслідуванням, у якому Р.Пал інформували про висунуте звинувачення та попереджали про можливі наслідки. Зокрема, її просили припинити надсилати адвокату електронні листи, оскільки він був стурбований їх змістом. Якщо ж вона вчинить «будь-яку дію, прямо або опосередковано рівносильну переслідуванню», її можуть арештувати й віддати під суд.

Майже через 3 роки Р.Пал опублікувала на своєму веб-сайті World Medical Times статтю, в якій докладно описані деякі передбачувані професійні контакти її опонента. Серед іншого були посилання на рішення ради адвокатів щодо А.Б. та газетну статтю про його невдале представництво в суді з трудових спорів. Наприкінці читачам пропонувалося надіслати будь-яку інформацію про A.Б. або Patients’ First.

А.Б. теж читав цей сайт і знову поскаржився до поліції. Щоправда, цього разу правоохоронці сказали, що такі претензії треба спочатку надіслати World Medical Times.

Через півроку адвокат дав поліції докладні свідчення, в яких наголосив на «гострій тривожності з приводу поведінки Р.Пал протягом багатьох років». Мовляв, вона опублікувала про нього, «в основному хибну», «спотворену, злісну та химерну» інформацію, що вплинуло на його кар’єру та перспективи працевлаштування.

Поліція заарештувала жінку за підозрою в порушенні закону 1997 року про захист від переслідувань. Її відвезли приблизно за 185 км від Лондона й допитали в присутності адвоката. Але Р.Пал відмовилася відповідати на запитання, лише озвучивши заздалегідь підготовлену заяву.

Її протримали під вартою майже 7 год., перш ніж випустити під заставу, заборонивши при цьому якось контактувати з А.Б. та розміщувати на будь-яких засобах масової інформації повідомлення, що його стосуються.

Незабаром жінку обвинуватили в переслідуванні. Щоправда, обвинувальний акт містив низку неточностей. Наприклад, зазначалося, що переслідування було «стійким і частим, з отриманням до 20 електронних листів на день». Хоча йшлося лише про статтю та дописи. Під заголовком «ЄСПЛ» у документі йшлося: «Немає проблем: факти справи припускають, що кримінальне переслідування є необхідним і пропорційним».

Позов за незаконний арешт

Через рік Королівська прокурорська служба повідомила про припинення справи на тій підставі, що не було достатніх доказів реальної перспективи засудження. Статтю, опубліковану Р.Пал, визнали «інформативною», оскільки вона «просто отримана з іншого джерела, що є у вільному доступі», і була «подана журналістом з метою викладу фактів». Дописи, в яких А.Б. прямо не згадується, також не можуть розглядатись як переслідування. Тому, пославшись на прецедентне право за ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прокурори дійшли висновку, що «переслідувань не було».

Настала черга обуритися Р.Пал. Вона подала позов проти столичної поліції, вимагаючи відшкодування за напад, незаконний арешт, незаконне позбавлення волі, зловмисне переслідування та порушення ст.10 конвенції.

Утім, суддя окружного суду постановив, що арешт був законним. Мовляв, офіцер щиро вважав, що підозрювана скоїла злочин, і мав «достатні докази», які підтверджували об’єктивну розумність цієї підозри, ознайомившись із змістом статті та дописів, а також показаннями адвоката, які докладно описують його страждання у зв’язку з поведінкою жінки.

Крім того, суддя вважав утручання в право на свободу слова виправданим відповідно до §2 ст.10 конвенції, оскільки воно «мало чітку мету, а саме — запобігання злочину», отже, було пропорційним і законним.

Неврівноважений баланс

А ось у Страсбурзі на цю ситуацію подивились інакше. У рішенні від 30.11.2021 у справі «Pal v. the United Kingdom» Європейський суд з прав людини зазначив, що висновок офіцера, який робив арешт, мабуть, був оснований на суб’єктивній точці зору самого А.Б. При цьому не розглядався той факт, що право на свободу вираження поглядів поширюється на інформацію чи ідеї, які можуть ображати, шокувати чи турбувати.

Більше того, немає жодних  доказів того, що були взяті до уваги критерії, визначені Судом як такі, що стосуються врівноваження права на свободу вираження поглядів та права на повагу до приватного життя.

Зокрема, не було розглянуто тему статті та дописів заявниці, а також їхню здатність викликати дискусію, що становить суспільний інтерес. Не аналізувалось і те, чи була діяльність А.Б., про яку йшлося, за своїм характером приватною чи публічною, а інформація — правдивою. Та й узагалі, чи досяг напад на репутацію адвоката достатньою мірою серйозності й чи завдав він шкоди його праву на повагу до приватного життя.

Виходячи із цього, ЄСПЛ дійшов висновку, що ні офіцер, який робив арешт, ні офіцер, відповідальний за ухвалення рішення про пред’явлення обвинувачення, ні британські суди не розглядали своїх рішень у контексті врівноваження права Р.Пал на свободу вираження поглядів та права А.Б. на повагу до приватного життя.

Таким чином, у Страсбурзі констатували, що причини для втручання в права заявниці, не були ні співвідносними, ні достатніми. Відповідно, мало місце порушення ст.10 конвенції, а держава має тепер виплатити €2500 як моральну шкоду, заподіяну арештом, а також компенсувати €1400 судових витрат.