Верховна місія
Петро Пилипчук: «Для утвердження статусу ВС та забезпечення єдності судової практики доцільно розширити його повноваження»
Верховний суд будь-якої країни є не лише найвищим судовим органом, а й інституцією, яка відповідає за всю судову реформу. Про це говорили в Києві на міжнародній науково-практичній конференції «Верховний Суд України і демократичне суспільство: витоки та перспективи».
Обов’язковість рішень
15 лютого в Кловському палаці відбувся захід, присвячений 90-ій річниці утворення ВС. Поговорити про роль та подальшу долю найвищого судового органу запросили українських законників, представників зарубіжних судових установ та міжнародних організацій, народних депутатів, юристів-практиків, науковців. Нинішній Голова ВС та троє його попередників розповіли про історичну місію установи та необхідність повернути їй утрачені повноваження.
Виступаючи з вітальним словом, очільник ВС Петро Пилипчук, розповів про створення та становлення цієї інституції. «У 20-х роках минулого століття радянська судова система була громіздкою та розгалуженою. До її складу входили тимчасові революційні трибунали. Саме тоді, у грудні 1922 року, Всеукраїнський центральний виконавчий комітет прийняв постанову «Про введення в дію Положення про судоустрій УСРР». Відповідно до цього положення судову систему УСРР очолив ВС, який розпочав свою діяльність 11 березня 1923-го», — зазначив керманич ВС.
За його словами, становлення та утвердження ВС відбувалося надзвичайно складно, в умовах перманентних змін у політичному, економічному та суспільному житті держави. Володарям мантій доводилося напрацьовувати судову практику, здійснювати правосуддя та вирішувати людські долі з огляду на ідеологію держави та безперервне оновлення законодавства й системи судоустрою.
«Лише з проголошенням незалежності в 1991 році ВС став відповідати своїй назві не формально, а по суті. Адже до цього його можна було назвати вищим судом України, але аж ніяк не верховним, оскільки його рішення міг переглядати ВС СРСР», — підкреслив П.Пилипчук.
Він розповів про етапи реформування судової влади. Зокрема, керманич ВС зазначив, що законом «Про судоустрій і статус суддів» було суттєво зменшено повноваження найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції, ускладнено організацію його роботи, а також створено перешкоди для реалізації громадянами їх конституційного права на доступ до правосуддя.
«Утім, із прийняттям зазначеного закону надзвичайно важливою новелою в історії вітчизняного права стало запровадження в процесуальних кодексах принципу обов’язковості судових рішень ВС. На відміну від постанов Пленуму ВС, що мали рекомендаційний характер, постанови Суду набули статусу своєрідного судового прецеденту», — наголосив голова найвищого судового органу.
«Верховники» подбають про закони
Також, на думку П.Пилипчука, для відновлення гарантій судового захисту прав і свобод людини, утвердження статусу ВС як найвищої інстанції в системі судів загальної юрисдикції та забезпечення єдності судової практики доцільно надати ВС й інші повноваження, зокрема:
переглядати справи з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції в подібних правовідносинах однієї і тієї ж норми не тільки матеріального, а й процесуального права;
давати судам роз’яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики.
«Судова реформа — це довготривалий, складний, багатогранний процес. Зрозуміло, що він буде продовжуватися ще певний час і вимагатиме як удосконалення законодавства, так і пошуку шляхів оптимального правозастосування. Упродовж останніх років суди України працюють в умовах постійного оновлення законодавства. Зміни стосуються норм як матеріального, так і процесуального права. Цим зумовлені надзвичайно висока завантаженість судів та судові помилки. У таких умовах перед українськими суддями, й особливо перед суддями ВС, постає відповідальне завдання — оперативно та глибоко вивчати нове законодавство, а також аналізувати й узагальнювати практику застосування судами нових законів. Лише так ми зможемо мінімізувати судові помилки, а також кількість випадків порушення законних прав та інтересів громадян», — зауважив керівник Суду.
Він пообіцяв, що очолювана ним установа продовжуватиме докладати зусиль, спрямованих на вдосконалення законодавства про судоустрій, судочинство та статус суддів. «Незалежність, чесність, об’єктивність, неупередженість при прийнятті рішень, високий професіоналізм, вірність принципу верховенства права, відданість справі, гуманізм є запорукою авторитету судді в суспільстві, а отже, й усієї влади та держави. Справедливість, відповідальність за долю кожної людини мають завжди залишатися незаперечними заповідями для кожного судді», — вважає П.Пилипчук.
По поновлення порушених прав — до Європи
Голова ВС у 1994—2002 рр. Віталій Бойко нагадав, що в нашій державі існували форми впливу найвищого судового органу на практику правозастосування. Відбувалося це через постанови ВС, які віддзеркалювали судову практику застосування чинного законодавства й давали відповідні роз’яснення рекомендаційного характеру всім, хто застосовував чинне законодавство.
«Така функція ВС як найвищого судового органу держави мала важливе значення для однакового застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції. Очевидно, що такі його повноваження слід би зберегти й надалі», — зазначив В.Бойко.
За його словами, сьогодні все більшого значення для судової практики набувають рішення Європейського суду з прав людини. «Нині судова система України й найвищий судовий орган держави переживають складний період: усе частіше українські громадяни сподіваються на поновлення порушених прав не в судовій системі України, а в європейських структурах. Це свідчить про падіння рівня довіри до вітчизняного правосуддя, й одна з причин такої ситуації — суттєве звуження функцій ВС, його впливу на діяльність українських судів», — підкреслив екс-очільник ВС.
Він упевнений, що українське суспільство ще належно оцінить роль ВС як найвищого судового органу, покликаного забезпечити законність діяльності всіх судів загальної юрисдикції. «А от чинне законодавство щодо функцій ВС має змінитися», — додав В.Бойко.
Керманич ВС у 2002—2006 рр. Василь Маляренко зазначив, що віддав судовій системі майже половину життя, а ВС — 27 років. «Я бачив тут багато чого і доброго, і поганого, і злет ВС, і його падіння. Я не буду говорити про шлях ВС, а скажу про людей, які тут працювали. Бо саме вони, на мій погляд, є обличчям Суду».
В.Маляренко пригадав: коли прийшов до ВС, суддями працювало багато фронтовиків, суворих і вимогливих професіоналів. Це були покалічені на фронтах Великої Вітчизняної війни люди, але високі духом державники: Олександр Якименко, Василь Ярославський, Федір Белах, Петро Дятлов, Микита Антонов, Михайло Верещага, Євген Коваленко та ін.
«Безногі ходили на роботу пішки, робочий день, як правило, закінчувався о 8—9-ій вечора. У кожного судді було багато справ, але не було ні помічників, ні консультантів, ні комп’ютерів. Усе він робив сам. Тоді на весь ВС було 4 друкарські машинки», — поділився спогадами екс-голова ВС.
«Провідник філософії судочинства»
Так, вважає В.Маляренко, протягом тривалого часу ВС був моральним й інтелектуальним авторитетом у судовій системі, її захисником, представником в інших органах влади, генератором ідей. «До нього прислухалися, його поважали. Сьогодні без повноцінного авторитету ВС судова система перетвориться на сліпця без поводиря. І тому для відновлення порядку в судовій системі потрібна «реанімація» ВС», — наголосив промовець.
На його думку, майже в кожній державі ВС — не просто інстанція, а особливий центр законного впливу на діяльність судової системи країни й суспільства в цілому. «ВС має стати своєрідним провідником філософії судочинства, запропонувавши українському народові сучасну модель. У цьому сенсі Суд міг би розглядати скарги на порушення прав і основоположних свобод людини, розвантаживши таким чином Європейський суд з прав людини, про що той наполегливо просить», — підкреслив В.Маляренко.
Також він додав, що ВС необхідно наділити повноваженням переглядати в касаційному порядку справи, сторонами в яких є визначені законом вищі посадові особи держави, та справи про злочини, за які кримінальним законом передбачене позбавлення волі. Крім цього, ВС має переглядати певні справи в ревізійному порядку. Саме такі зміни, нагадав В.Маляренко, очолювана ним комісія Конституційної асамблеї з питань правосуддя пропонує внести до Конституції.
А от на думку Голови ВС у 2006—2011 рр. Василя Онопенка, для відновлення повноцінного процесуального статусу ВС навіть не потрібно проводити конституційну реформу. Оскільки конституційний статус ВС було нівельовано без унесення жодних змін до Основного Закону, то й відновлення цього статусу не потребує внесення жодних змін.
«Потрібно лише повною мірою виконати вимогу ст.125 Конституції, яка передбачає, що ВС є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Безперечно, певні конституційні зміни в судовій системі потрібні, адже повноцінна судова реформа потребує внесення змін до Основного Закону», — констатував В.Онопенко.
Також він підтвердив думку колег, що ВС — це не просто судовий орган, не лише окрема ланка в судовій системі. «Роль ВС не обмежується прерогативою в прийнятті остаточних судових рішень на національному рівні, виробленням правових позицій у певних судових спорах, спрямуванням судової практики та забезпеченням її єдності. Суспільне й правове значення найвищого судового органу в країні набагато вагоміше та істотніше», — переконаний екс-голова ВС.
Світовий досвід показує, розповів доповідач, що верховні суди відіграють ключову роль у національних загальносуспільних процесах. Відбувається це через реалізацію ними свого особливого правового статусу при здійсненні правосуддя. «Якщо говорити про історичну місію ВС, то слід зазначити, що за період своєї діяльності йому довелось ухвалити немало суспільно значимих і навіть доленосних для України рішень. Хоча, безперечно, ця місія виконувалася ним повсякденно здійсненням конституційної функції — розглядом справ усіх категорій як судом останньої інстанції», — зазначив В.Онопенко.
Учасники конференції дійшли висновку, що роль ВС необхідно підвищувати, а для цього потрібні комплексні законодавчі зміни. На думку законників, доступ людини до правосуддя не має залежати від рішень судів нижчого рівня про допуск справи до провадження у ВС. Порядок перегляду справ останнім, визначений процесуальним законодавством, не має містити обмежень права учасників процесу безпосередньо звертатися до найвищого судового органу. Адже подібні обмеження не узгоджуються з принципами судочинства та створюють зайві процесуальні механізми, які відтерміновують прийняття остаточного рішення в справі та перешкоджають відновленню судом порушених прав упродовж розумного строку. Для того щоб ВС дійсно був найвищим судовим органом, його повинні наділити відповідними повноваженнями.
Закриваючи конференцію, П.Пилипчук висловив сподівання, що в Україні вдасться консолідувати зусилля всіх трьох гілок влади та громадськості, аби українці на національному рівні отримували надійний захист своїх прав, а не шукали справедливості в Євросуді. А ВС удасться стати, як сказав В.Маляренко, «провідником філософії судочинства».
ПРЯМА МОВА
Анатолій Головін, Голова Конституційного Суду:
— Протягом усієї своєї історії ВС відігравав ключову роль у забезпеченні злагодженого функціонування системи судів загальної юрисдикції, у підтримці єдності та послідовності процесу правосуддя в державі. Особливого значення діяльність ВС набуває сьогодні, коли треба неухильно й послідовно здійснювати складні соціально-економічні реформи в багатьох сферах суспільного життя, зміцнювати конституційні підвалини української державності, стверджувати основи верховенства права, захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина.
Станіслав Міщенко, в.о. голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:
— 90-річний ювілей ВС — подія державного масштабу. Вона є свідченням незмінної прихильності та вірності нашого народу ідеалам правди, законності та справедливості. Завдяки наполегливості суддів і працівників апарату ВС, їх відданості обраній справі накопичено величезний досвід, підготовлено грунтовні правові позиції та роз’яснення, якими повсякчас користуються не лише судді, а й пересічні громадяни. ВС як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції покликаний забезпечувати ефективність національної правової системи та дієвість принципу верховенства права, в тому числі шляхом тісної співпраці та постійного професійного діалогу з вищими судами України. Нехай здобутий за роки славної історії досвід, відповідальне ставлення до щоденної роботи, високий професіоналізм і надалі будуть запорукою розвитку демократичної, правової держави.
Віктор Татьков, голова Вищого господарського суду:
— З прийняттям Основного Закону розпочався черговий етап розбудови незалежної судової гілки влади і, зокрема, ВС як найвищого її органу. З перших днів проведення реформи ВС став її активним учасником. За його участі були підготовлені найголовніші закони, спрямовані на реформування судової системи України, та інші не менш важливі нормативні акти, необхідні для виконання завдань, що ставилися перед судами загальної юрисдикції. Свого часу за участі ВС були створені нові суди, передбачені законом, що сприяло розвантаженню ВС від великої кількості справ. Відлік часу 90 років засвідчує неперервність непростої історії нашого народу та підкреслює важливу роль ВС у системі судоустрою.
Ігор Темкіжев, голова Вищого адміністративного суду:
— ВС може не тільки ефективно захищати інтереси наших співвітчизників, а й здатний до змін. Саме у стінах ВС прозвучали пропозиції щодо необхідності запровадження адмін’юстиції. Сьогодні завдяки професіоналам, які працюють у ВС, найвищий судовий орган набуває дедалі більшого авторитету в державі й суспільстві. Для системи загальних та спеціалізованих судів він має виняткову роль — правового орієнтира в забезпеченні однакового застосування законодавства та формуванні єдиного правового поля в нашій країні. До його позицій прислухаються, на його рішення орієнтуються. Упевнений: для того, щоб демократичне суспільство з довірою ставилося до українських судів на чолі з ВС як уособленням верховенства права з незалежним, неупередженим, справедливим судочинством, ми повинні об’єднувати зусилля для подолання існуючих труднощів.