Захисник потрібний завжди!

Адвокати були і в Запорізькій Січі, і при дворі гетьманів, і при монастирях

Чи були адвокати в Київській Русі та Запорізькій Січі? Хто входив до складу захисників відомих гетьманів? На перший погляд, ці питання можуть видатися дещо дивними, адже, за нашими уявленнями, адвокатура в Україні з’явилася тільки в ХIХ ст. Учасники круглого столу «Адвокатура України: історія і сучасність» спростували цей стереотип, подавши на суд громадськості свої наукові роботи й дослідження. Крім того, підсумком цього заходу стало рішення про створення центру досліджень адвокатури та права при Національній асоціації адвокатури.

Від гетьманів до королів

Схоже, ідея створення проекту «Історія адвокатури України», ентузіастом якого став заступник голови НАА, партнер Юридичної фірми «Гвоздій та Оберкович» Валентин Гвоздій, припала до душі не тільки юристам, а й історикам. Її підтримали Національна академія правових наук, Інститут історії України НАН, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН, Міжнародна асоціація істориків права. У результаті вдалося відкрити раніше не відомі сторінки історії вітчизняної адвокатури, яка, до речі, донедавна залишалася своєрідною терра інкогніта.

Довгий час, наприклад, уважалося, що адвокатура на території України з’явилася тільки в ХIХ столітті. Насправді цей інститут (хай і у іншому вигляді) існував ще в ХVI—ХVII ст., а на західних землях про адвокатів згадується навіть у ХIV ст.

«Знайшлися документи, які говорять про те, що навіть у Київській Русі існували люди, які, хай і в мінімальному обсязі, але здійснювали захисні функції, — розповіла «ЗіБ» керівник проекту, кандидат історичних наук Ірина Василик.

— Є багато білих плям в історії нашої адвокатури. Фактично донині в нас не було інформації про династії українських адвокатів, і ми тепер почали працювати над цим питанням. Не було інформації і про тих адвокатів, які служили при українських гетьманах, при королівських сім’ях, про резонансні політичні справи минулого, в яких брали участь захисники.

Адвокати були і в Галицько-Волинській державі, і в Запорізькій Січі, були захисники і при дворі гетьманів, і, звичайно ж, в імперський період. У ХVI—ХVII ст. існували адвокати при монастирях. Ще один малодосліджений напрям — церковне право. Адже під час розлучень, як правило, були задіяні адвокати.

Завдяки нашим дослідженням багато уявлень, що існували до цього в науковому світі, переглядатимуться. Цей проект повинен відкрити минуле нашої адвокатури не тільки для вчених, а й для громадськості. У майбутньому ми плануємо провести виставку документів з історії адвокатури. А зрештою повинна з’явитися колективна монографія, присвячена цьому питанню.

За її словами, учасники проекту працювали з архівними, музейними базами. Наприклад, удалося вивчити архіви 10 судів Волинської губернії й таким чином відкрити 80 нових імен.

У процесі роботи вчені знайшли не відомі до цього адвокатські династії ХVII—ХVIII ст. — Бунякевичів, Верещаків. Скажімо, Василь Верещак служив адвокатом при гетьмані Іванові Виговському й консультував його з приводу укладення Гадяцького договору.

Галицькі мотиви

«Ми були абсолютно нейтральними в оцінці історичних подій — як і повинні робити справжні історики, — відзначив на круглому столі В.Гвоздій. — Історія повинна залишатися абсолютно неупередженою й показувати, як усе відбувалося реально, не перекручуючи факти, не даючи переваги тим чи іншим політичним течіям». На думку заступника голови НАА, проект може допомогти молодим адвокатам, які тільки збираються отримувати свідоцтво й повинні складати кваліфікаційні іспити, у тому числі й з історії адвокатури.

У рамках круглого столу також були підбиті підсумки національного конкурсу «Адвокатура України: історія і сучасність», який проводився серед юридичних та історичних факультетів вузів. «Конкурс став своєрідним моніторингом, що визначив, які наукові школи, в яких містах працюють над цими проблемами. На жаль, ми дійшли висновку, що донині в багатьох регіонах ця тема взагалі не розроблялася. Найактивніше на наш заклик відгукнулася Галичина. У цілому на конкурс надійшло 20 робіт, і велика частина з них була із Західної України», — розповіла І.Василик.

Серед студентів, котрі виступили з дослідженнями, й аспірантів дійсно переважали представники західних регіонів. Розповідали про Спілку українських адвокатів, про епоху, яка називалася «Адвокатська доба», і про адвокатуру в Західно-Українській Народній Республіці, про те, як українські адвокати протидіяли судовій системі Російської імперії.

Перша премія дісталась аспірантці кафедри новітньої історії України Львівського національного університету ім. І.Франка Олені Ганусин, чия робота називалася «Український адвокат у Галичині на зламі ХIХ—ХХ ст.: між ідеєю служіння народу і приватною сферою». За великим рахунком, нічого не змінилося — такий же вибір стоїть і перед сучасними адвокатами.

За підсумками круглого столу було ухвалено рішення про продовження наукової роботи та створення центру досліджень адвокатури і права при Національній асоціації адвокатури.