Людина щедрого серця

Юзьков — теоретик конституційного процесу в Україні

Леонід Юзьков — перший Голова Конституційного Суду України, один із засновників Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор. І це ще не весь перелік його звань і досягнень, які заслуговують на повагу суспільства та викликають інтерес. На цьому тижні йому б виповнилося 75…

Вчений і педагог

Народився Леонід Петрович 28 січня 1938 року в с.Новоселиця Полонського району на Хмельниччині в селянській сім’ї. Після закінчення Новоселицької середньої школи вчився в Бердичівському педагогічному училищі. Отримавши диплом, працював учителем малювання.

Відслуживши у лавах Радянської армії, вступив на юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка. Навчаючись в аспірантурі рідного вишу (1965—1967 роки), Л.Юзьков одночасно працював науковим співробітником лабораторії управління та управлінської праці, у місцевих радах. Після завершення дисертаційного дослідження обійняв посаду старшого викладача кафедри державного і адміністративного права юридичного факультету університету, на якій працював у 1967—1972 роки. Дисертацію на тему «Система виконавчно-розпорядчих органів місцевих рад Української РСР і основні напрями її вдосконалення в сучасний період» він захистив 24 лютого 1969 року та отримав диплом кандидата юридичних наук.

Протягом 1967—1987 років вийшли друком 63 праці Л.Юзькова, з яких 49 підготовлені ним особисто, а 14 — у співавторстві з такими відомими вченими-державознавцями, конституціоналістами, як М.Вітрук, М.Корнієнко, І.Гаркуша, Д.Керімов, В.Копєйчиков, О.Крупчан, В.Погорілко, Р.Синельникова, О.Фрицький та інші. Серед відомих робіт цього періоду заслуговують на особливу увагу стаття «Системний підхід до вивчення предмета науки управління», розділ «Наукові основи організації і питання удосконалення системи виконавчо-розпорядчих органів місцевих влад» у монографії «Наука управління і місцеві ради». Неабиякий інтерес у іноземців викликав текст Конституції УРСР, виданий ученим у перекладі англійською, німецькою, французькою та іспанською мовами.

Загалом Л.Юзьков є автором понад 200 наукових праць. І це число могло би бути більшим, якби Леонід Петрович залишався в статусі вченого-теоретика, якби не віддавав так багато сил та енергії організаторській роботі. Коло його інтересів було надзвичайно широким: неперевершений спеціаліст у галузі не тільки конституційного, а й виборчого, муніципального права, визнаний авторитет у питаннях державного будівництва. Науковий пошук ученого проходив у площині комплексного дослідження взаємопов’язаних політико-правових питань, що розкривали місце й роль державного управління в радянській політичній системі.

Беручи до уваги наукові здобутки Л.Юзькова, Вища атестаційна комісія Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР 17 грудня 1974 року присвоїла йому вчене звання доцента кафедри радянського державного будівництва і права.

З липня до серпня 1990 року Леонід Петрович працював у Київській вищій партійній школі при ЦК КПУ на посадах старшого викладача, доцента, професора, заступника завідувача та завідувача кафедри радянського державного будівництва і права. Одночасно він проводив дисертаційне дослідження на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Державне управління у політичній системі радянського суспільства», яке успішно завершив у 1985 році, захистивши дисертацію на засіданні спеціалізованої вченої ради при Інституті держави і права АН УРСР.

Л.Юзьков увійшов в історію української юриспруденції не тільки як видатний учений-конституціоналіст, визначний державний та громадський діяч, а і як талановитий педагог, котрий виховав не одне покоління вітчизняних правників на юридичному факультеті КДУ ім. Т.Г.Шевченка. Багато його учнів стали кандидатами, докторами наук, визнаними фахівцями.

Активна наукова та науково-педагогічна діяльність Леоніда Петровича сприяла тому, що рішенням Державного комітету СРСР з народної освіти від 18.11.87 йому було присвоєно вчене звання професора кафедри радянського державного будівництва і права. Крім того, указом Президії Верховної Ради УРСР від 13.06.84 Л.Юзькову було присвоєно почесне звання заслуженого працівника вищої школи Української РСР.

Біля витоків державотворення

Л.Юзьков, ще перебуваючи на посаді професора Київської вищої партійної школи при ЦК КПУ, 7 червня 1990 року взяв участь у конкурсі на заміщення вакансії професора кафедри державного й адміністративного права юридичного факультету КДУ ім. Т.Г.Шевченка. На засіданні вченої ради університету шляхом таємного голосування у вересні 1990 року його одностайно обрали на посаду професора цієї кафедри.

Займаючись науково-педагогічною роботою, професор Л.Юзьков також вів активну державотворчу діяльність. Постановою Верховної Ради УРСР від 24.10.90 №405-XII його включено до складу комісії з розробки нової Конституції УРСР, постановою Президії ВР УРСР від 18.03.91 №841-XII — до групи наукових експертів з питань Союзного договору. Після розпаду СРСР Президент України розпорядженням від 7.04.92 №51 увів відомого вченого до персонального складу колегії з питань правової політики Державної думи.

Леонід Петрович був розробником проекту Декларації про державний суверенітет України. Під його керівництвом за досить короткий час підготовлено проект нової Конституції, в якому він прагнув утілити свої ідеї, які зводилися до того, що Основний Закон має закріпити пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Нова Конституція, на його погляд, мала б бути «безпосередньо діючим правом», документом, який не виконував би функцію «апологетичного фасаду невдалої соціальної будівлі», а поєднав би «кращі зразки світового конституціоналізму» з «історичними й національними традиціями українського державотворення».

Л.Юзьков брав активну участь у розробці найважливіших законопроектів, зробив вагомий внесок у підготовку проекту закону «Про Конституційний Суд України».

Оцінюючи рівень кваліфікації та організаторські здібності Л.Юзькова, керуючись ст.5 закону «Про Конституційний Суд України» від 3.06.92, Верховна Рада обрала його Головою КС, що й підтвердила відповідною постановою від 1.07.92 №2529-XII.

За визначну роль у науковому забезпеченні організації і функціонування державних органів, у розбудові правової держави, розвитку правової науки та освіти указом Президента від 23.07.93 №275/93 Л.Юзькова затверджено дійсним членом Академії правових наук України.

Міжнародний авторитет

Леонід Петрович мав високий авторитет серед учених не лише України та союзних республік, а й зарубіжжя, зокрема колишніх Чехословацької Соціалістичної Республіки, Угорської Народної Республіки, Польської Народної Республіки, куди неодноразово виїжджав читати лекції. За даними НАПрНУ, у 1994 році академік Л.Юзьков двічі брав участь у наукових конференціях, що проводились у Німеччині та Греції, за його активної участі відбулися 3 міжнародних симпозіуми, які були присвячені аналізу й експертній оцінці проекту нової Конституції України та на яких спеціалісти в галузі конституційного права зі США, Канади, Великої Британії, Німеччини, Франції та інших країн розглядали конституційну модель України.

3 березня 1995 року на засіданні Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії), членом якої була ця людина, Л.Юзьков мав подати науковцям, експертам і політикам найповнішу інформацію про конституційний процес в Україні, переконати їх у тому, що відсутність на той час нового Основного Закону не може бути формальною перешкодою для набуття нашою державою повноправного статусу члена Ради Європи. На жаль, невблаганна смерть перервала напружену та благородну працю видатного вченого-юриста, державного діяча, людини щедрого серця.

Світла пам’ять

Він помер 2 березня 1995 року внаслідок серцевого нападу і похований з державними почестями на Байковому кладовищі в Києві.

На честь Л.Юзькова названо вулиці в різних містах і селах, встановлено меморіальні дошки, для кращих студентів вищих навчальних закладів запроваджено іменні стипендії.

Самовіддана праця теоретика конституційного процесу в Україні не була марною. Багато правових ідей, висунутих і обгрунтованих Л.Юзьковим, реалізовано в чинній Конституції.

Леонід Петрович був скромна, високопорядна й високогуманна людина. Своєю енергією, ентузіазмом він умів запалити інших, згуртувати навколо себе людей. Його глибоко поважали колеги, любили друзі, товариші, їхні взаємини були щирими й сердечними. Твердий у своїх переконаннях, непохитний у принципах, Л.Юзьков завжди був готовий уважно вислухати людину, прийти їй на допомогу.

Світла пам’ять про талановитого вченого-юриста, педагога, державного та громадського діяча, людину щедрої душі Леоніда Петровича Юзькова назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав.