Рух в європейському напрямку

Володимир Пилипенко: «Реформа прокуратури — єдине, що залишилось із зобов’язань України перед РЄ»

Січнева сесія Парламентської асамблеї Ради Європи ознаменувалася кількома гострими моментами. Зокрема, досить непросто пройшло обговорення резолюції про політичних в’язнів у Азербайджані, яка так і не була проголосована. Крім того, українські опозиційні політики запропонували застосувати санкції стосовно осіб, «які займаються політичними переслідуваннями». Делегація нашої країни вкотре розкололася на два табори — представників влади й опозиції. Про те, що відбувалося на сесії ПАРЄ, «ЗіБ» поцікавився в члена української делегації Володимира ПИЛИПЕНКА.

— Володимире Пилиповичу, найбільше суперечок під час останньої сесії ПАРЄ викликала резолюція про політичних в’язнів у Азербайджані, яка в результаті так і не була прийнята. Про хід голосування є суперечлива інформація: одні джерела стверджують, що опозиція одностайно виступила за неї, інші — що її нібито не підтримали окремі представники ВО «Батьківщина». Не могли б ви прояснити ситуацію?

— Дійсно, доповідач не зміг переконати асамблею в необхідності прийняття такої рекомендації. Можливо, й тому, що під час обговорення багато дискусій було саме стосовно того, чи взагалі асамблея компетентна визначати поняття «політичний в’язень». Є думка, що це справа Європейського суду з прав людини.

До того ж не можна не відзначити й певної суб’єктивності доповідача із цього питання: він на власний розсуд фактично визначав, кого слід віднести до політичних в’язнів, а кого ні. Як наслідок, під цю категорію потрапили й відверті злочинці, засуджені за насильницькі злочини. Тому всі дійшли висновку, що така рекомендація — не на часі й потрібно досить обережно підходити до вирішення таких питань.

Стосовно ж того, що політичні заяви окремих представників української делегації знову розійшлися з ділом, то це питання до них.

— Наші опозиційні депутати закликали міжнародне співтовариство застосовувати персональні санкції відносно лідерів пострадянського простору, які порушують права людини, називалися нібито й прізвища українських політиків. Як було зустрінуто їхню пропозицію?

— Я би був дуже обережним, роблячи такі заяви під час сесії ПАРЄ. Адже члени делегації представляють Україну, а не власні політичні сили. Відповідно, усі заяви певною мірою сприймаються як позиція нашої держави. Знову ж таки, роблячи такі заяви, колеги не надали жодних фактичних даних, тому не дивно, що не знайшли підтримки.

— Голова української делегації в ПАРЄ Іван Попеску згадав про те, що в України залишилося одне невиконане зобов’язання перед РЄ — закон про прокуратуру. Чи встановлені якісь граничні терміни для його ухвалення?

— Справді, ми фактично виконали всі взяті на себе зобов’язання. Реформа прокуратури — єдине, що залишилось. Але в цій сфері нам необхідно не просто прийняти новий закон, для повноцінної реформи потрібні зміни до Конституції.

Минулого року ми досить суттєво урізали повноваження прокуратури стосовно загального нагляду. Тому в ПАРЄ з розумінням ставляться до такої проблеми, адже ми показуємо, що рухаємось у правильному напрямку.

— А в якій атмосфері пройшла ця сесія і з чим була пов’язана затримка з формуванням української делегації в ПАРЄ?

— Ми сформували досить якісний склад делегації, проте не можемо працювати, як одна команда. На жаль, власні політичні амбіції окремі члени делегації ставлять вище від державних інтересів. Саме тому виходить так, що одна частина делегації змушена відбивати випади своїх колег, коли мова заходить про Україну, замість того щоб усім відстоювати репутацію та інтереси держави.

— Не так давно посол Європейського Союзу в Україні Ян Томбінський під час зустрічі з міністром юстиції Олександром Лавриновичем заявив, що «судова реформа залишається першочерговим завданням порядку денного» для України. Чи порушувалося це питання?

— Ні, на останній сесії ПАРЄ питання судової реформи не обговорювали.