«Замовлення» на конкурента

Тимошенко підозрювали в убивстві Щербаня ще 12 років тому?

Генпрокуратура, вручивши Юлії Тимошенко повідомлення про підозру в організації вбивства в 1996 році Євгена Щербаня, стала «автором» чергової сенсації. Майже відразу ж в Інтернеті з’явився текст цього документа, з якого можна дізнатися про подробиці висунутих екс-прем’єрові обвинувачень. А через кілька днів Генпрокурор Віктор Пшонка заявив, що ця новина — зовсім і не новина: нібито ще у 2001 році радник Павла Лазаренко заявив про причетність лідера БЮТ до фінансування й організації вбивства нардепа.

Кабмін — у ролі гаранта

ГПУ видобула з надр своїх архівів, здавалося б, давно закриту справу про вбивство Є.Щербаня, яка довгий час була однією з найбільш обговорюваних в Україні. Очевидно, цей злочин повинен остаточно поховати політичні перспективи Юлії Володимирівни й похитнути переконаність Європи в необхідності її захищати. (Одна справа — обстоювати інтереси лідера опозиції, і зовсім інша — захищати замовницю вбивства!)

За версією слідства, опублікованою «Українською правдою», все почалося з того, що Ю.Тимошенко вирішила включити корпорацію «ЄЕСУ» в схему бартерних розрахунків і постачання російського газу, скориставшись для цього тодішніми повноваженнями П.Лазаренка. Із цією метою Ю.Тимошенко «при невстановлених слідством обставинах» передала П.Лазаренкові документ без дати під назвою «Постановочні питання», де й виклала стратегію виведення корпорації на газовий ринок. А в 1996 році під час переговорів у Москві, Ю.Тимошенко долучила до угоди з «Газпромом» як корпоративного члена «ЄЕСУ» свою британську компанію United Energy International Limited. Саме на її рахунках леді Ю. акумулювала валютні кошти за кордоном від операцій між «ЄЕСУ» й «Газпромом». При цьому П.Лазаренко підписував гарантійні листи за «ЄЕСУ».

У повідомленні про підозру наводяться показання Петра Кириченка — колишнього бізнес-партнера П.Лазаренка й за сумісництвом головного свідка звинувачення у справі останнього. За словами П.Кириченка, він після призначення Павла Івановича в Уряд почав отримувати на свої рахунки десятки мільйонів доларів, які потім мав переказувати на особисті рахунки П.Лазаренка. Коли П.Кириченко нібито запитав П.Лазаренка, чи не виявиться крайнім у цій історії, оскільки був особистим розпорядником грошей, відповіла йому Ю.Тимошенко: мовляв, є гарантія Уряду, якщо не розрахується «ЄЕСУ», заплатить Україна.

Як відомо, корпорація так і не виконала своїх зобов’язань перед Росією, і через 16 років Міноборони РФ звернулося до суду з вимогою стягнути з Уряду України 3,2 млрд грн. На цьому тижні Вищий господарський суд підтвердив, що український бюджет повинен повернути росіянам гроші, а це, як вважає ГПУ, «збитки в особливо великих розмірах».

Слідчі стверджують, що наприкінці 1995-го П.Лазаренко забезпечив «ЄЕСУ» статус найбільшого оптового постачальника російського газу споживачам України. Зокрема, в документі наводиться постанова КМ. від 22.12.95, згідно з яким усі без винятку споживачі блакитного палива в Дніпропетровській та Донецькій областях зобов’язані були купувати газ в «ЄЕСУ». Саме це, на думку прокуратури, і привело до конфлікту інтересів Ю.Тимошенко та Є.Щербаня.

Річ у тому, що народний депутат публічно виступав проти експансії в Донецьку область представників дніпропетровського клану. І нібито в лютому 1996 року ініціював розпорядження голови Донецької облдержадміністрації, перший пункт якого свідчив: єдиним посередником між оптовими імпортерами природного газу й підприємствами Донецької області є корпорація «Індустріальний союз Донбасу».

Під дахом авторитетів

За версією слідства, для Ю.Тимошенко головним мотивом убивства Є.Щербаня були гроші, а для П.Лазаренка — ще й політичні амбіції, оскільки він «бачив у Є.Щербані можливого конкурента в політичній діяльності й боротьбі за реальний політичний вплив в Україні».

У повідомленні про підозру детально розповідається про процедуру «замовлення», а також згадується про інтимні стосунки, які ще тісніше пов’язували П.Лазаренка та Ю.Тимошенко.

На початку 1996 року П.Лазаренко нібито повідомив П.Кириченка, що існує «смертельна загроза» для Ю.Тимошенко з боку представників донецької еліти на чолі з Є.Щербанем і їй потрібний захист впливових кримінальних авторитетів. Так у справі з’являється Олександр Мільченко на прізвисько Матрос — відомий у той час авторитет.

Причому, за твердженням слідчих, з організаторами вбивства був знайомий не тільки П.Лазаренко, а і Ю.Тимошенко. Повідомляється, що Юлію Володимирівну з Матросом познайомив сам Павло Іванович. «Під час однієї із зустрічей, яка відбулася в першій половині 1996 року, Ю.Тимошенко і П.Лазаренко замовили Матросові вбивство Є.Щербаня, гарантуючи за це виплату винагороди в сумі $3 млн і, на прохання Матроса, сприяння в приватизації Царичанського заводу мінеральних вод (це прохання П.Лазаренко пізніше дійсно виконав. — А.П.)», — мовиться в документі. Всього, за інформацією слідчих, Ю.Тимошенко й П.Лазаренко заплатили за виконання вбивства Є.Щербаня $2829 тис.

У свою чергу для виконання завдання Матрос звернувся до керівників банди Кушніра, причому нібито сам П.Лазаренко зустрічався з її членами. Більш того, з виконавцями злочину, за версією ГПУ, особисто спілкувалась і Юлія Володимирівна. До речі, в повідомленні ці зустрічі досить детально описуються.

Поки неясно, хто розповів слідству про подробиці спілкування Ю.Тимошенко з виконавцями.

Правда, світло на цю білу пляму у версії слідства недавно пролив Генпрокурор В.Пшонка, зробивши ще одну сенсаційну заяву. «Ще у 2001 році радник П.Лазаренка заявив про причетність Ю.Тимошенко до фінансування й організації вбивства Є.Щербаня. Тому ця інформація не нова й була озвучена ще 12 років тому. Але Ю.Тимошенко всіма можливими й неможливими шляхами весь цей час уникала відповідальності, — сказав він. — Вона ховалася за посадами, мандатом народного депутата, політичним статусом і т.д.».

За його словами, у правоохоронців починаючи ще з кінця 1990-х років регулярно виникали запитання до Юлії Володимирівни. «Але вона жодного разу не дала на них відповідей за жодною з кримінальних справ. А їх за останні 15 років проти Тимошенко було порушено немало», — відзначив Генпрокурор і додав, що ні в одній країні світу такі злочини не залишилися б без уваги правоохоронців.

До речі, ще один штрих: недавно Окружний суд Гамбурга відмовив у задоволенні позову Ю.Тимошенко проти Миколи Азарова, в якому вона зажадала заборонити Прем’єру робити заяви про свою причетність до корупції та злочинів П.Лазаренка.

Очевидно, в спектаклі про кримінальне минуле екс-прем’єра буде ще немало актів, які ми, можливо, побачимо в недалекому майбутньому.