Два експерти — це є сила!

Для членів ВРП вигадали особливу формулу звільнення за недоброчесність, в якій юрист голову зламає

З поміж усіх поправок, які ставилися на голосування під час розгляду проекту закону №1008 про суддівське врядування, лише дві удостоїлися підтримки сесійної зали. Одна (№285) була суто технічною, оскільки міняла назву розділу «Прикінцеві положення» на «Прикінцеві та перехідні положення». Натомість друга (№195) показала неабияку кмітливість її автора — Руслана Стефанчука.

Її навіть довелося двічі ставити на схвалення нардепів. Спочатку і сам перший віце-спікер не збагнув як правильно тиснути кнопки, заявивши, що не наполягає на ній.

Проте за годину відбулося екстрене засідання профільного комітету, і згодом, взявши бразди управління засіданням у свої руки, Р.Стефанчук протягнув свою ідею в закон. Можливо, юристи поправлять, але не так просто буде пригадати в законодавчих актах застосування техніки негативного схвалення рішень. Але саме її застосовуватимуть до звільнення членів Вищої ради правосуддя, яких запідозрять у недоброчесності.

Для розуміння суті цієї поправки нагадаємо, що за новим законом для нагляду за репутацією представників ВРП та ВККС буде утворено спеціальну Комісію з питань доброчесності та етики. До її складу увійдуть по три представники ВРП та громадської ради міжнародних експертів. Якщо комісія виявить у діях членів ВРП чи ВККС якісь недоброчесні чи неетичні дії, ба навіть констатує неодноразову відмову від голосування, вона внесе подання про звільнення такого порушника. За це має проголосувати більшість членів комісії, причому в разі рівності голосів перевага надається позиції 3-х міжнародних експертів (напевне, автори норми вважають, що вони завжди голосуватимуть синхронно).

Таке подання направляється до ВРП. У першій редакції передбачалося, що Рада очищатиме і лави ВККС, і власні простою більшістю голосів. «Поправка Стефанчука» передбачає іншу процедуру: «Рішення про звільнення члена ВРП вважається прийнятим, якщо подання не буде відхилене на спільному засіданні ВРП та комісії більшістю голосів учасників засідання за умови, що за це проголосувало принаймні два міжнародні експерти». Тобто голосування має відбуватися не за звільнення, а за відхилення подання і без визначення певного кворуму для проведення такого засідання.

Втім, коли намагаєшся щось вигадати, то, як правило, можна перехитрити самого себе. При першому прочитанні цю норму можна зрозуміти таким чином, що член ВРП не буде звільнений, якщо за відхилення подання проголосує більшість учасників засідання. Враховуючи, що в ідеалі у складі Ради аж 21 особа, то 3 іноземці — члени комісії погоди не зроблять, отже додаткова умова не «зіграє». Але навряд чи саме це мав на увазі автор, вибудовуючи таку складну конструкцію.

Читаємо уважніше і з акцентом на останню частину речення. Адже, повторимося, норма викладена таким чином, що на голосування має ставитися питання: «хто за те, аби відхилити подання». Далі — дві умови, за яких рішення про звільнення вважається прийнятим: якщо подання підтримає більшість присутніх (тобто більшість висловиться «проти» відхилення) і якщо принаймні два експерти проголосують «за»… це!

За яке «це» вони голосуватимуть: за відхилення чи за звільнення? Якщо за відхилення, то виходить нонсенс: більшість присутніх підтримують подання (голосують «проти» відхилення — перша умова), але члена Ради буде звільнено тільки у разі, якщо два експерти проголосують за те, аби залишити його на посаді. І навпаки, якщо двох іноземців доводи комісії переконають і вони голосуватимуть проти відхилення, то рішення про звільнення член ВРП уважатиметься не прийнятим!

Чи одна частина висловлюватиме свою позицію стосовно відхилення, а експерти — щодо звільнення, бо, як і Р.Стефанчук, не зрозуміють нюансів (та ще й у перекладі на англійську)?

Тобто, для викладення цієї ідеї у «правильному» вигляді слова «за це» мали б замінити на «проти відхилення». У такому разі ця норма стає більш зрозумілою свого роду запобіжником від необґрунтованих обвинувачень більшості членів Ради на адресу свого колеги. Тобто унеможливить ситуацію на кшталт тієї, що мала місце при звільненні Голови Конституційного Суду Святослава Шевчука, якщо два експерти сумніватимуться в наявності підстав для позбавлення посади.

Хоча логічніше було б унеможливити корпоративну солідарність членів ВРП, аби вони не покривали «грішки» один одного. І, напевне, саме це закладав Р.Стефанчук  у свою поправку. Але передання у руки двох іноземців питання звільнення вищих державних службовців якось не узгоджується з державним суверенітетом. Може, наступним кроком слід створити таку ж комісію і для членів Кабміну, благо ще 3 члени ГРМЕ із шести поки що залишаються не при справах.

Якщо ж під час «техніко-юридичного опрацювання» цю норму спробують викласти якось інакше, то буде привід ставити питання про фальсифікацію закону.