Закон і Бізнес


Сімейні матеріали

Правові презумпції у великих справах про маленьких людей


Марина Червинська (справа) закликала суддів бути дуже уважними при вирішенні питання, з ким із батьків проживатиме дитина.

№43 (1393) 27.10—02.11.2018
Вероніка ВОЛИК
2162

Коли справа стосується дітей, важко вирішувати їхні долі, якщо закон залишає поле для роздумів. Судді не мають повноважень, аби встановлювати власні правила. Проте без єдиного підходу матері не можуть повернути вкрадених дітей, а батьки нехтують обов’язком щодо сплати аліментів.


В інтересах незацікавлених

Дитинство — найщасливіша пора в житті, але тільки не для дітей. Складно й тим, хто змушений урегульовувати його правовими нормами.

На правовий практикум «Особливості розгляду деяких категорій справ, що виникають із сімейних правовідносин: сталість та єдність судової практики» до Касаційного цивільного суду завітали судді всіх інстанцій, представники Уряду, науковці, громадські діячі. А от законодавців не було, хоча всі проблеми виникають через те, що норми, прописані в актах, далекі від досконалості.

Заступник міністра юстиції Світлана Глущенко нагадала позиції Великої палати Верховного Суду, завдяки яким уже поставлено крапки над «і» в сімейних спорах на базі оновленого законодавства.

Ще влітку було вирішено, що принцип рівності батьків поступається інтересам дитини. Тепер виїзду неповнолітнього за кордон не може перешкоджати бажання батька або матері проводити час із чадом. Зловживати правом «не нашкодити дитині» не вдасться, адже кордон перетинається за потреби, перелік яких є вичерпним.

Закон не забороняє, але й не підштовхує подружжя вирішити питання щодо місця проживання дитини під час розлучення. Тому адвокатам порадили об’єднувати такі провадження й водночас економити час та процесуальні витрати.

Аліментні бої ніяк не вщухають, і суддям знову підкладають дров у багаття позовами про збільшення виплат на утримання дитини з 30 до 50% від прожиткового мінімуму. До того ж вирішувати це питання можуть і державні виконавці. Утім, ця новела ще не дійшла до широкого загалу. Тому С.Глущенко наголосила, що таких позовів не має бути.

Ухвалені зміни до Сімейного кодексу досі не запатентували призначення виправних робіт для боржників за аліментами. І дарма, адже таким влучним пострілом можна було б поцілити у двох зайців — принести користь і суспільству, і власним дітям.

Не всі судді вважають, що їхні ініціативи безкарні. Дехто побоюється відповідальності в разі критики його рішення, прийнятого на власний розсуд, з боку Європейського суду з прав людини, навіть якщо законодавча база апріорі не передбачає такої дискреції.

Продовжив роз’яснювати нюанси сімейних норм суддя КЦС Дмитро Луспеник. Він зауважив, що звертатися у таких питаннях до третейського суду не можна. Якщо тільки спір не стосується шлюбного контракту.

Про презумпції у цій частині правовідносин забувати також не варто. Ролі у процесі повинні розподілятися не на підставі доведення вини позивачем, а на основі її спростування відповідачем. І це лише мала частка того, що не допускає європейські стандарти до сімейного правосуддя. Каталізатором цього процесу може стати лише вивчення практики.

Через конвенції до зірок

Продовжуючи тему презумпцій, але вже на міжнародному рівні, суддя КЦС Марина Червинська зазначила, що не всі вони сьогодні актуальні. Те, що дитині в будь-якому разі буде краще з матір’ю, а проживання з батьком не може на 100% відповідати ідеї належної опіки, — судження вчорашнього дня. Декларація прав дитини Організації Об’єднаних Націй, прецедентне право ЄСПЛ та позиція Ради Європи передбачають у цьому питанні повну гендерну рівність, тим самим надаючи обом батькам однакові можливості проживати із чадом.

І хоча згадана декларація не є зобов’язальним документом, вона слугує путівником для розуміння дещо ефемерних, притаманних лише сімейному праву моментів. Зокрема, зрозуміти, якими є найкращі інтереси дитини, можна саме завдяки напрацюванням ООН.

Утім, прописані норми — це, звичайно, добре, але судді не повинні забувати, заради кого вони зібралися, і мають вислухати дитину.

До того ж таким правом маленьких громадян наділила Конвенція про права дитини. Її ст.12 зобов’язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються.

Ще одна формальна презумпція, на яку міжнародні юрисдикції наклали вето, — матеріальне забезпечення кожного з батьків.

Цей фактор не є головною умовою для передання дітей, вирішальною є думка дитини.

Колега М.Червинської — Юлія Черняк розповіла про європейські новинки. Зокрема, у частині повернення дитини на батьківщину. Практика ЄСПЛ наголошує, що в таких випадках судді мають покласти на терези міцність сімейних, соціальних та культурних зв’язків там, де дитина перебуває, і там, куди її планують перевезти.  І лише після цього вирішувати, чи буде доцільним такий переїзд.

Крім того, в подібних випадках потрібно також думати про членів сім’ї, які супроводжуватимуть неповнолітнього при поверненні, та їхню готовність до таких труднощів.

І це лише незначна частина проблем, яка вже знайшла відповіді у страсбурзьких прецедентах. Питання у тому, коли вони зникнуть з нашої правової системи. Адже судді, які турбуються про українські сім’ї, готові наслідувати європейські традиції.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Дмитро ЛУСПЕНИК,
секретар першої судової палати Касаційного цивільного суду, секретар Пленуму Верховного Суду:

— Наступне засідання Пленуму ВС відбудеться 16 листопада. На ньому ми розглядатимемо кілька конституційних подань і деякі організаційні питання.

Подання від суддів стосуються конституційності закону «Про санкції», зокрема юридичних осіб, які провадять торгівлю в зоні проведення АТО. Також на обговорення винесемо суперечливий з точки зору Основного Закону акт «Про очищення влади».

Звичайно, Пленум приділить увагу питанням штату Суду.