Люстрація для вишів
Прагнення поквитатися із представниками попередньої влади призвело до появи низки люстраційних обмежень. Не розібравшись до тепер із самими існуванням таких норм, Конституційний Суд спробує точково переглянути їх поширення на керівників вищих навчальних закладів.
На цьому тижні єдиний орган конституційної юрисдикції розпочав слухання подання 45 нардепів, які оскаржили до КС положення п.6 ч.2 ст.42 закону «Про вищу освіту» від 1.07.2014 №1556–VII. Ним встановлено, що особа, на яку поширюється дія ч.3 ст.1 закону «Про очищення влади», не може посідати крісло керівника закладу вищої освіти або виконувача його обов’язків.
З огляду на дату схвалення акту не важко здогадатися, чим керувалися нардепи, які голосували за такий пункт. Не приховувалося і те, що така норма має персональну спрямованість. Однак, хотіли як гірше, а вийшло як завжди.
Автори клопотання звернули увагу, що унаслідок невдалого відсилання від одного акту до іншого виникає двозначність у тлумаченні спірного положення. Адже люстрацій ний закон містить строк дії заборони — 10 років, а норма закону №1556–VII може тлумачитися таким чином, що обмеження для керівництва вишем діють довічно. А це є очевидним порушенням конституційного принципу визначеності закону.
До того ж наголошується, що такі обмеження не ґрунтуються на спеціальних вимогах до роботи на цій посаді, і є дискримінаційними у контексті реалізації особою права на працю.
Нагадаємо, що наприкінці минулого року КС вже визнав неконституційним інше положення закону №1556–VII, яке забороняло керувати вишами тим нардепам, хто голосував за «диктаторські закони». Тоді Суд зауважив, що такий термін не може застосовуватися через юридичну невизначеність. Бо сьогодні нардепи одні закони називають «диктаторськими», а завтра схвалюють аналогічні.
Втім і цього разу КС скоріш за все обмежиться формальним аналізом техніки законотворення. Тож судді-доповідачеві Наталі Шапталі навряд чи доведеться глибоко вникати у саму суть люстрації.