Закон і Бізнес


Кому Конституцію міняти

Які загрози несе редагування Основного Закону в період передвиборної кампанії


Дискусію щодо внесення змін до Конституції модерувала адвокат, голова підкомітету із захисту прав людини ААУ Олена Льошенко.

№40 (1390) 06.10—12.10.2108
ТАМАРА ВОЛІНА
1232

Українські правники занепокоєні перспективою чергової судової реформи. Адже вже кілька кандидатів на посаду очільника держави заявили про наміри перекроїти судову гілку на власний манер. Однак чи гарантуватимуть нові зміни виконання написаного?


Політичні амбіції

Конституція суверенної України побачила світ 28.06.96 після 24-годинної безперервної роботи парламенту та 6 років протистоянь законодавчого органу та Президента. Тодішній Основний Закон став компромісом між Верховною Радою та гарантом. Останнього наділили чималими повноваженнями. Незважаючи на президентський ухил, Конституція була схвально оцінена іноземними партнерами, зокрема Європейською комісією за демократію через право.

У 2004 р. акт найвищої юридичної сили відреагували внаслідок політичних домовленостей. Після цього співвідношення повноважень Президента й парламенту змінилося на користь останнього. Проте через 6 років Конституційний Суд, розглянувши подання 252 народних депутатів, визнав реформу Основного Закону такою, що проведена з порушенням процедури, та відновив первісний текст документа.

Наступного року чергові зміни до Конституції уніфікували терміни повноважень державних органів влади та органів місцевого самоврядування (5 років). Також було визначено, що чергові вибори Президента відбуватимуться останньої неділі березня 5-го року його повноважень, а вибори до Верховної та місцевих рад — останньої неділі жовтня 5-го року їх повноважень.

Ще через два роки були уточнені повноваження Рахункової палати.

Утім, 2014-го народні депутати простою постановою відновили дію окремих положень Конституції в редакції 2004 р., тим самим формально легітимізувавши процедурні порушення, допущені їхніми попередниками, та проігнорувавши рішення КС 2010 р.

Відтоді Основний Закон ще кілька разів зазнавав змін, які, вочевидь, є далеко не останніми. Адже вже тепер і гарант, і кандидати на цю посаду оголошують про наміри вдосконалити приписи Конституції. Причому 2 проекти вже спрямовані на вул. Жилянську по висновки.

Про те, чого коштуватимуть державі політичні амбіції, фахівці подискутували під час політико-правового форуму «Перспективи та стратегії для України на 2019 р.», організованого Інформаційним агентством «Грушевського, 5» спільно з Асоціацією адвокатів України.

Забагато переписувань

Під час заходу експерти висловили сумнів у доцільності чергового редагування Конституції. Адже лише нинішній склад парламенту запропонував 7 проектів змін до неї, у той час як, наприклад, конституція США змінювалася тільки 8 разів за 230 років свого існування.

Більше того, попри демократичні гасла законотворців, є тяжіння до президентсько-парламентської республіки. Зокрема, вичерпний перелік повноважень гаранта, прописаний у Конституції, розширюється нормативними актами. Наприклад, закон «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII передбачає можливість очільника держави призначати керівництво зазначеного органу.

І хоча перекроювати політичні, економічні, соціальні царини можна, не чіпаючи Основного Закону, парламент не припиняє розгляд різноманітних варіантів змін до нього. Разом з тим сам не квапиться виконувати законодавчі приписи.

Із тим, що закони потрібно виконувати, а не переписувати, погодився віце-президент Парламентської асамблеї Ради Європи Георгій Логвинський. Доповідачеві достеменно не відома точна кількість законодавчих актів України, однак вона не припиняє зростати. Мало не кожного дня з’являються нові пропозиції, автори яких запевняють, що керуються принципом верховенства права. Однак самого декларування цього принципу замало. На думку промовця, першочерговою метою перекроювання законодавчого поля має бути те, щоб дотримання принципу верховенства права всіма суб’єктами суспільних відносин відчували безпосередньо громадяни.

Досягнути мети можливо шляхом продукування чітких і зрозумілих законів, забезпечення єдності судової практики, накопичення та збереження якісного кадрового потенціалу представників державних інституцій, дотримання міжнародних рекомендацій. Сьогодні ж відсутність тлумачення окремих нормативних актів суттєво ускладнює їх виконання. Тож, припустив доповідач, можливо, краще провести ревізію законодавства, а не думати над тим, як створювати нове.

Зміни як інструмент впливу

Старший партнер правової корпорації «Татаров, Фаринник, Головко» Олег Татаров уважає основною проблемою законотворення те, що нові ініціативи в переважній більшості виходять від осіб, котрі погано обізнані з цариною, яку намагаються реформувати. Як приклад фахівець навів зміни, внесені до Кримінального кодексу. Стаття про незаконне збагачення з’явилась у 2012 р. Для Європи вона є унікальною, адже там ніхто не вимагає від осіб доводити законність набуття статків. Якщо правоохоронні органи сумніваються в такій законності, саме вони несуть тягар доказування.

Зазначена стаття належить до підслідності НАБУ. За останні роки зареєстрована велика кількість проваджень, але зовсім незначний відсоток із них направлено до суду. На думку доповідача, це свідчить про те, що норма може слугувати інструментом політичного впливу, адже містить ризик, що після заповнення декларації інформація звідти може потрапити не куди-небудь, а в розпорядження правоохоронних органів.

Так само недолугість законотворців стала підставою для визнання політичним впливом уже на міжнародному рівні намагання відшукати колишніх українських політиків. Саме з таким формулюванням Інтерпол знімає з розшуку осіб, підданих в Україні кримінальному переслідуванню.

Черговим випробуванням для законотворця має стати нова редакція закону про адвокатуру. До його створення, як уже не раз говорили представники адвокатського самоврядування, правники були залучені запізно. Коментуючи для «ЗіБ» перспективи прийняття акта, О.Татаров припустив, що справжньою метою було зробити органи самоврядування контрольованими. Утім, фахівець висловив сподівання, що парламентарі врешті дослухаються до адвокатів, принаймні в частині формування самоврядних органів.

Пропозиції під посади

Член експертної ради Національної асоціації адвокатів України Василь Фаринник зауважив, що проекти змін до Конституції ініціюють конкретні люди. При цьому ті, хто розробляє такі зміни, вносить їх та голосує за їх прийняття, раніше критикували подібні пропозиції, доки не отримали посад в якійсь державній інституції.

Він закликав фахівців, які долучатимуться до різноманітних реформ, дослухатися до професіоналів і не забувати про свої ідеї, які озвучувалися раніше.

Підбиваючи підсумки, спікери вкотре наголосили на тому, що зміни до законодавства, а тим паче до Конституції мають бути виваженими та дійсно необхідними. Проте навіть за таких умов новації від тих, хто сам не дотримується приписів, не знайдуть належної підтримки в суспільстві.

 

ПРЯМА МОВА

Василь ФАРИННИК,
член експертної ради Національної асоціації адвокатів України, заслужений юрист України:

— Мене часто запитують: чи потрібно виносити законопроекти на обговорення експертного середовища? Чи потрібно залучати вчених і фахівців? Я переконаний, що так. Нехай вони працюють і висловлюють думки.

На жаль, у деяких випадках цього не робиться. Фахівців ігнорують. А коли до однієї статті протягом нетривалого часу вносять 4 правки, переписуючи її знов і знов, це свідчить, що норму підганяють під щось.

Олег ТАТАРОВ,
старший партнер правової корпорації «Татаров, Фаринник, Головко», заслужений юрист України, д.ю.н.:

— У більшості європейських держав є можливість здійснювати спеціальне досудове розслідування, але не в такій формі, як в Україні. У нашій країні зазначений інститут намагалися запровадити у 2014 р., однак тоді пропозиція не знайшла підтримки, оскільки була в пакеті так званих законів 16 січня.

Того ж року спеціальне розслідування знайшло закріплення в іншому акті. Для того щоб позбавити особу незаконно набутого майна, потрібно отримати вирок суду. Але, щоб зробити це без залучення такої особи, вона (особа) має бути оголошена в розшук. Статистика таких справ не відкрита, але з власних джерел маємо інформацію, що лише за останній рік більш ніж 10 українських чиновників зняті Інтерполом із міжнародного розшуку з підстав, сформульованих як «політичне переслідування».

Закон і Бізнес