Закон і Бізнес


Голів на переправі не міняють

На апеляційному рівні все залишається по-старому, крім назв


Майже всі, хто рік тому брав участь у нараді голів у Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ, залишилися на своїх посадах.

№40 (1390) 06.10—12.10.2108
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
4869

На минулому тижні апеляційні суди перебували в стадії трансформації — з однієї назви на іншу. Також нові установи мали обрати й нове керівництво. Та виявилося, що й «старе» має цілковиту довіру колективів.


2 дні на паузі

На те, аби зупинити розгляд справ, оприлюднити повідомлення про початок діяльності перейменованого суду, знадобилося не так уже й багато часу. 28 вересня, майже в останній день своїх повноважень, глава держави підписав укази про переведення «апеляційників» фактично до тих самих установ, а з понеділка, 1 жовтня, закипіла робота щодо проведення зборів суддів та оголошення дат початку роботи.

На все про все вистачило 2 дні: з 3 жовтня більшість нових-старих установ оголосила про початок роботи під новою назвою. Щоправда, були й такі, де із цим не квапилися.

З повідомлень, що почали надходити з регіонів, стало зрозуміло: кардинальних змін, на які, мабуть, розраховували натхненники перебудови і в яких запевняли Президента, не відбудеться. Адже рік тому гарант наголошував, що після утворення Верховного Суду наступним кроком реформи має стати оновлення (очищення) кадрів апеляційного рівня.

Проте як у найвищому судовому органі, так і в апеляційних переважно засідатимуть ті самі судді, що й раніше. Адже левова частка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання, унеможлививши зволікання чи перешкоджання їх переведенню.

Прикметно й те, що 6 установ з невідомих причин випали з відповідних загальних указів. Так, в одному відсутні «апеляційники» загальної юрисдикції Вінницької, Одеської, Сумської, Черкаської та Чернівецької областей, а в іншому — Харківського апеляційного адміністративного суду. Хоча всі подання були внесені Вищою радою правосуддя ще 21.08.2018. Тож або на вул. Банковій уже втратили інтерес до судової реформи, або папір у принтері закінчився…

Облік — від початку

Коли ж з’явилися результати зборів суддів уже в нових установах щодо обрання керівництва, стало зрозуміло, що і тут усе залишиться без змін. Хоча ні: через проведення незрозумілого перейменування реформатори де-факто обнулили вимоги, встановлені ч.9 ст.20 закону «Про судоустрій і статус суддів». Нагадаємо: ця норма обмежує перебування на адміністративній посаді двома строками поспіль. Але — в одній установі. Якщо назва суду нова, то й облік каденцій починається від початку.

Як наслідок, майже в усіх установах судді підтримали тих, хто очолював їх раніше. Певні зміни відбулися, як правило, з об’єктивних причин.

Наприклад, голова Донецького апеляційного адміністративного суду Раїса Ханова торік перейшла до вищої інстанції, тож вакантне місце посів її заступник Ігор Геращенко. Також у 2017-му на Запоріжжі апеляційний суд очолив Валерій Бєлка замість новопризначеного судді Конституційного Суду Віктора Городовенка, який залишався на керівній посаді з 2005 року.

Торік на Житомирщині Віталія Котика, який вийшов у відставку, замінив також його заступник Юрій Жизнєвський. Так само у відставку пішов і його сумський колега Володимир Шевченко, посаду якого зайняла Наталія Литовченко.

Вже у цьому році на Чернігівщині Геннадій Салай замінив на чільній посаді Садіга Тагієва. А на Хмельниччині Сергій Болотін — Анатолія Марцинкевича. І в цих випадках зміна керівників була пов’язана із виходом у відставку попередників.

Звісно, є винятки із загальної тенденції. Так, новим головою Одеського апеляційного адміністративного суду став Олександр Джабурія, який замінив на цій посаді Андрія Бітова.

Семеро одного зачекають

Отже, із 37 голів перейменованих установ (три, як відомо, були ліквідовані) 12 уперше очолили суди у 2017-му, а 11 працюють на чільній посаді понад 5 років. З огляду на те що у 2014-му законодавець спробував обмежити строк повноважень одним роком, а згодом — двома, 17 керівникам, тобто майже половині, колективи мінімум утретє, а деяким і вчетверте висловили довіру.

Корифеєм серед керівників апеляційних судів дотепер є Петро Філюк. Він очолює установу на Волині вже 14 років. Щоправда, його прізвище в указі Президента від 28.09.2018 про переведення відсутнє. Як і Сергія Богаченка, який дотепер очолював Львівський апеляційний адмінсуд, та Валерія Драного із Кіровоградщини, який має другий показник стажу роботи на адмінпосаді — майже 13 років.

Утім, колективи згаданих установ не поспішають із призначенням нових голів, залишаючи на господарстві виконувачів обов’язків. І це зайвий раз свідчить про атмосферу в судах та авторитет фахових очільників.

До речі, той факт, що 6 апеляційних судів просто забули згадати в указі, зайвий раз підкреслює ставлення провідників реформ до її результатів. Хоча цю прогалину тепер могла б без проблем заповнити сама ВРП. Однак і на наступний тиждень вона цього не запланувала, лише доповнивши свій регламент такою процедурою.

Таким чином, якщо зміни й відбувалися, то еволюційним, а не революційним шляхом, на що робилася ставка у 2014-му. Тепер новому-старому керівництву залишається побажати, аби на їхню каденцію більше не припадало чергових реформ, що забирають тільки їхні час та нервові клітини. Правосуддя так само потребує тиші, аби бути якісним і справедливим.

Зі списком керівників перейменованих апеляційних судів (станом на 4.10.2018) можна ознайомитись на нашому сайті.

Закон і Бізнес