Виправдання для лісників

Нечіткі роз’яснення НАЗК можуть допомогти уникнути кримінального покарання

3,5 року тому в Кримінальному кодексі з’явилася нова ст.3661, яка фактично почала діяти з вересня 2016-го — з уведенням електронного декларування. Цю норму досить активно використовують правоохоронні органи. Подивимося, як складається практика розгляду цих справ у судах.

Якість регулювання

Так, станом на лютий 2018 року зареєстровано 194 кримінальні провадження. За інформацією експертної організації State Watch, багато осіб на місцевому рівні не були обізнані про зміни в законодавстві, що призвело до притягнення до кримінальної відповідальності лісників, землевпорядників, інспекторів місцевих органів влади, за рахунок яких зростали статистичні показники розкриваності.

На кінець вересня 2018-го в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено близько 70 вироків, постановлених за ст.366¹ КК. Переважна більшість — обвинувальні, за угодою про визнання винуватості, за кваліфікацією діяння «умисне неподання суб’єктом декларування відповідної декларації».

Проте, наприклад, Виноградівський районний суд Закарпатської області постановив виправдувальний вирок від 20.02.2018 (справа №299/3444/17). У ньому розмежована адміністративна та кримінальна відповідальність суб’єкта. Вказано, що Кодекс про адміністративні правопорушення містить ст.172⁶ «Порушення вимог фінансового контролю», фабула якої передбачає невчасне подання декларації без поважних причин. У цьому кримінальному провадженні декларація була подана, хоч і з порушенням строку.

Також суд з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2014 у справі «Щокін проти України» (концепція якості закону) взяв до уваги аргументи обвинуваченого про те, що він не знав про обов’язок подавати електронну декларацію через нечіткість і неясність законодавства (хоча така позиція суду є швидше винятком). При цьому обґрунтуванням низької якості закону послужили посилання на інфографіку з офіційного сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, якими й керувався обвинувачений.

Без наміру на приховування

Трапляються й вироки у справах, пов’язаних із унесенням до електронних декларацій недостовірних відомостей.

Суди посилаються на роз’яснення НАЗК щодо заповнення електронних декларацій, розміщені на офіційному сайті агентства. Наприклад, таке посилання міститься у вироку Краснолиманського міського суду Донецької області від 1.12.2017 (справа №236/3186/17).

Оцінюючи намір декларанта на внесення недостовірних відомостей, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у виправдувальному вироку від 2.07.2018 у справі №298/1385/17 врахував відсутність пояснень про заповнення конкретних відомостей, а саме — правил відображення заборгованості, що виникла за рішенням суду. Також узято до уваги, що обвинувачений намагався внести відповідні зміни до декларації й згодом надав такі відомості. Сам борг у звітному році фактично не повертався, що, у свою чергу, не могло змістовно змінити майнового стану обвинуваченого. І суд дійшов висновку, що останній не мав сенсу приховувати таку заборгованість.

Проте Краснолиманський міський суд Дніпропетровської області у вироку від 12.06.2018 у справі №236/6/18 установив, що обвинувачений не отримував інструкцій стосовно правил заповнення декларації, роз’яснень із цього приводу від служби управління персоналом, проте не доповідав із цього приводу своєму керівництву, не звертався по відповідні роз’яснення до свого безпосереднього керівника, до згаданої служби.

Зайнятість і відсутність достатніх навичок роботи з комп’ютерною технікою, на які посилався обвинувачений, суд не визнав поважними причинами або обставинами непереборної сили. Більше того, як наголошується у вироку, обвинувачений не скористався загальнодоступною можливістю ознайомитися з відповідними роз’ясненнями, розміщеними на сайті НАЗК, при цьому не встановлено обставин, які завадили б йому це зробити.

Постійне користування майном

Ухвалюючи виправдувальний вирок від 3.07.2018 (справа №711/1506/18), Придніпровський районний суд м.Черкас акцентував на тому, що істотна ознака, яка передбачає внесення відомостей до декларації, — не лише сам факт користування майном на кінець звітного року, але і його систематичний характер, що не було доведено.

Також суд звернув увагу, що не може бути визнано належним доказом висновок експерта, в якому обчислено ринкову вартість автомобіля, оскільки експертиза проведена без об’єкта дослідження (за вартістю ідентичного автомобіля). Суд дійшов висновку, що відсутність реальної вартості такого рухомого майна впливає на визначення різниці, яка повинна перевищувати 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а тому є істотною у встановленні межі відповідальності за ст.366¹ КК.

Найцікавішим у цьому вироку є те, що суд відкинув як докази постійного користування майном результати оперативно-розшукових заходів, оскільки на момент їх проведення не було відомо, чи задекларує особа таке користування.

Візьмемо до уваги, що більшість вироків, зокрема виправдувальних, ще не пройшла апеляційні суди. Проте деякі тенденції судової практики вже можна вважати сформованими.

І хоча кримінальні правопорушення, передбачені ст.366¹ КК, відносяться до злочинів невеликої тяжкості, зазначення санкції статті про обов’язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати деякі посади або займатися певною діяльністю на строк до 3-х років змушує декларантів серйозно ставитися до цього питання.