Закон і Бізнес


Лезо незалежності

Спортивний арбітражний суд зможе підтвердити свою неупередженість тільки публічністю


Клавдія Пехштайн забезпечила право на справедливий суд для всіх спортсменів.

№40 (1390) 06.10—12.10.2108
Анна ЛИНДІНА
5772

Рішення не на користь органу, який вершить долі в спортивному світі, прийнято неодностайно, але заявниця — ковзанярка, котра має 5 олімпійських медалей, залишилася задоволеною. А от суд, який не скасував рішення про її дискваліфікацію, буде змушений змінювати свої устої.


Спростування факту вживання допінгу

Саме з такою метою заявниця у справі «Mutu and Pechstein v. Switzerland» Клавдія Пехштайн — суперзірка зимових олімпіад, рекордсменка й просто чемпіонка — звернулася до Спортивного арбітражного суду. Вона хотіла, щоб міжнародні експерти зняли з неї ганебне тавро дискваліфікації за вживання допінгу. Через підозрілі показники в її аналізі крові Міжнародна ковзанярська федерація на 2 роки позбавила її права підкорювати нові спортивні вершини.

К.Пехштайн вимагала відкритих засідань, однак рішення проти неї спортивний арбітраж постановив конфіденційно. 12 експертів дійшли висновку, що дискваліфікація була виправданою.

Недотримання публічності та й узагалі сумнів у неупередженості арбітрів спонукали жінку винести спір за межі спортивної спільноти — на розгляд національної юстиції. Проте Федеральний суд Швейцарії скаргу відхилив, бо в ній не йшлося про незалежність суддів під час процесу.

А стосовно закритого розгляду, який, на думку спортсменки, суперечив засадам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд сказав, що арбітраж не повинен відповідати таким вимогам. Адже, хоча розгляд відбувався й непублічно, ніхто не повинен позбавляти особу права на доведення своєї позиції.

Хоча спортивний суд, на думку федерального, і міг би запровадити публічність, Феміда не має права скасовувати його рішення тільки із цієї причини.

Будучи громадянкою ФРН, заявниця скористалася можливістю звернутися до німецької юстиції. В апеляційній інстанції до її доводів таки дослухалися. Проте у Федеральному суді Німеччини зазначили, що учасники змагань добровільно підпорядковуються спортивному арбітражу, коли підписують застереження, тому й мають неухильно виконувати його рішення.

У Страсбурзі, принципами якого ризикнув знехтувати спортивний суд, 5 осіб дійшли іншого висновку.

Могутність конвенції

Швейцарське законодавство й арбітраж хотіли б оминути міжнародні вимоги, але зробити цього їм не вдалося. Європейська комісія уже звертала увагу на те, що статут Міжнародного союзу ковзанярів не відповідає антимонопольному законодавству.

А от спірна незалежність арбітражу, котрий, як убачається із заяви К.Пехштайн, не визнає принципу презумпції невинуватості, — це вже інша справа. Тому незважаючи на те, що швейцарська юстиція хотіла уникнути порушення ст.6 конвенції, Євросуд зазначив: дискваліфікація спортсмена стосується права на професію, яке охоплює цивільні права. А отже, без ст.6 тут не обійтися.

Незалежність спортивного суду не давала уряду права втручатись у його діяльність. Одначе Суд зазначив, що швейцарська юстиція мала б відповідати за склад арбітражного органу, беручи на себе частину відповідальності за його функціонування на її території.

ЄСПЛ наголосив, що ст.6 не перешкоджає створенню арбітражів, тим більше що в спортивному світі без них не обійтись. І, підписуючи застереження, спортсмени, по суті, добровільно відмовляються від права на судовий розгляд.

Утім, чи дійсно таке волевиявлення є справедливим?

На думку Суду, не визнаючи всевладдя арбітражу, спортсмени позбавляються права провадити свою діяльність на професійному рівні. Отже, згода заявниці на процес у спортивному суді була вимушеною, тому ст.6 конвенції захищає її в повному обсязі.

А от щодо об’єктивності вершителів спортивної долі К.Пехштайн, то Суд не побачив доказів, які підтверджують протилежне. Якби звинувачення спиралися на конкретні факти, ще одна частина ст.6 стала б на захист заявниці. Утім, ЄСПЛ дійшов висновку, що спортсмени, маючи право вибору арбітрів з-поміж 300 претендентів, можуть самостійно забезпечувати безсторонній розгляд.

Вага громадськості

Стосовно публічності виправдань не знайшлося. Згідно з твердженнями заявниці арбітри, користуючись привілеями закритого засідання, у недозволеній формі відмовляли їй у залученні експертів. А спір, який розглядали за зачиненими дверима, стосувався фактів і, крім того, ганьбив спортсменку, тому участь суспільства була для неї вкрай важливою.

У результаті конвенція перемогла незалежність, а ковзанярка отримала €8000 як компенсацію за моральну шкоду.

Утім, двоє судів ЄСПЛ не погодились із цим вердиктом. Їхня позиція базувалася на тому, що особистий інтерес заявниці не суміщується з впливом спортивних федерацій на арбітраж. Адже з тиском на спортсменів поки що нічого зробити не вдається.

Зважаючи на силу страсбурзьких рішень арбітраж буде змушений змінити свій регламент і передбачити відкриті розгляди справ. При цьому призначення арбітрів також може змінитись. Імовірно, у цьому процесі дослухаються до спортсменів. Адже виходить, що вони можуть розраховувати на кубки та медалі, але не мають повного обсягу прав і свобод, яким наділені прості смертні.

І якщо вже Євросуд прирівняв професійні привілеї спортсменів до цивільних прав, то можна припустити й наступний розвиток подій — спортивне право буде повністю підпорядковуватись юстиції. Після цього сумніви щодо узгодження його існування з вимогами конвенції відпадуть самі собою.

Закон і Бізнес