В океані арбітражу

Міжнародні тренди від професійних посередників та відомих радників

Третейський напрям поступово наближається до міжнародних стандартів, у тому числі завдяки тому, що кожного року до Києва приїжджають визнані прихильники арбітражних процесів. Такі зустрічі з українською правничою елітою перетворюються на довгоочікувані події та на платформу для обговорення необхідних реформ.

Процедурні тонкощі

Оскільки на щорічному саміті Kyiv arbitration days присутніх закликали мислити глобально, заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов розпочав свій виступ із квазісудової теми. Він констатував наближення арбітражу до міжнародних стандартів і розповів про його становлення та розвиток.

Без участі національної юстиції в подібних спорах не обходиться. Затверджувати рішення, винесені Міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловий палаті, уповноважили апеляційні суди. А переглядати їхні позиції має право лише Верховний Суд. При цьому ВС уже мав можливість показати себе в ролі єдиної та завершальної апеляційної інстанції в таких спорах.

На тому, як має стартувати процес і як правильно витребовувати документи в процесі, зупинилася партнер турецької юридичної компанії Пелін Байсал. Між собою різняться підходи в країнах загального та цивільного права. У першій категорії держав сторони часто стикаються з відмовами в таких запитах, чим значно ускладнюють ведення справи. А в другій категорії, під яку підпадає й Україна, часто виникають суперечки щодо того, чи не порушує процес витребування публічного порядку.

У правилах Міжнародної асоціації правників (IBA) наведені тільки рекомендації щодо оформлення. Там ідеться про те, що при оцінці запиту необхідно враховувати культурні особливості направляючої сторони. Адже дехто вміщує свої вимоги на одній сторінці, а хтось використовує в 100 разів більше. Масштабнішу аргументацію полюбляють якраз країни загального права. Саме тому так звані празькі правила закликали не вдаватися до обширного викладення позиції в окремих запитах.

Загалом П.Байсал ототожнила підхід до подолання протистояння цитатою відомого державного діяча Людвіга Ергарда: «Компроміс — це мистецтво так поділити пиріг, щоб кожен вірив, ніби саме він отримав кращий шматок».

Ефективність, етика, експансія

Щодо відкритості процесу арбітражу та дотримання загальновизнаних норм дискутували фахівці з Франції та Австрії. Відомо, що причина, через яку арбітраж обирають як засіб захисту, полягає в тому, що процес буде швидшим та ефективнішим з точки зору підходу до вирішення. Утім, експерти внесли пропозиції щодо руху в бік подальшого пришвидшення третейського розгляду. Проте системі не тільки сприяють ідеї практиків, а й стоять на заваді деякі чинники.

Йдеться про те, що протидію арбітражу ніхто не відміняв і квазісудові органи стикаються з опонентами на національній території та безпосередньо з труднощами у відносинах із протилежною стороною. Можливо, саме у зв’язку із цим партнер французької юркомпанії Джорджіос Петрохілос озвучив думку, що розширення меж відкритості, особливо у справах загального значення, лише сприятиме інституту.

Якби всі дотримувались етичних вимог, можливо, жодних порушень і не було б. Про те, де шукати моральні засади арбітражу та як до них ставитися, розповіла арбітр із Франції Аннет ван Гоофт.

По-перше, вимоги, які так чи інакше торкаються етичності, містяться як у правилах IBA, так і в принципах Лондонського суду міжнародного арбітражу (LCIA). Проблема в тому, що неухильність слідування всім вищезазначеним вимогам має забезпечувати спеціальний орган. Його назва повністю співзвучна з девізом конференції — Глобальна арбітражна рада з питань етики. Її створення зачекались і сторони, і посередники, і радники.

Таким чином, на арбітражному фронті утворилось етичне мінне поле. Його небезпека полягає в тому, що без абсолютного доказу нехтування тією чи іншою моральною нормою ніхто не буде починати розгляд. Можливо, причина такого стану речей криється в тому, що в арбітражі немає місця для soft-law, натомість наявні численні альтернативні підходи, які неможливо звести до спільного знаменника.

Незважаючи на це, як наголосила А.ван Гоофт, усі, хто має стосунок до такого процесу, повинні грати за правилами, кожен — на відведеній йому території. Арбітри мають бути виключно безсторонніми, а радники не повинні переходити межу при збиранні доказів. Тільки тоді можна буде розраховувати на справедливе рішення.

Про те, як воно має втілюватись у життя, розповів партнер австрійської фірми Флоріан Гаугендер. Його тема стосувалася фінансової складової справи. Для забезпечення матеріальних прав сторони-переможця необхідно знати, де ховаються активи боржника. І хоч розвиток сучасних технологій подарував радникам безліч інноваційних інструментів пошуку, не варто забувати про традиційні методи відстеження та відновлення активів.

Згадавши про цифрове просвітництво, експерти не забули про топ-тему в нанокорпоративному праві — блокчейн-контракти, які в певних випадках також можуть стати предметом арбітражного розгляду.

За 8 років проведення конференції акули арбітражу, які приїжджали в Київ, перетворилися на китів, а Україна підтвердила, що її місце в цьому океані далеко не останнє. Тому глобальне мислення, яке сприяє подоланню викликів, що постають перед учасниками цього складного процесу, безперебійно змінює його на краще.

 

ПРЯМА МОВА

Іван ЛІЩИНА,
заступник міністра юстиції України:

— Питання фінансування арбітражу є більш проблематичним для заявників, аніж для Уряду, тому що останній приділяє йому більше уваги.

Інша справа — реальні можливості покрити всі збитки, які присудив арбітраж. Тому що на всі справи коштів не вистачить. І потрібно пояснити міністру фінансів, чому краще виконати рішення одного арбітражу, а не іншого.

Постає запитання: чому ми не можемо ініціювати питання покриття всіх витрат без винятку? Ми це й робимо, але нам відмовляють.