Закон і Бізнес


Економія на підвищенні

Гроші на нові оклади для суддів Кабмін знайшов у кишенях самих судів


№38 (1388) 22.09—28.09.2018
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
31374

Плоди реформи судді мали б зібрати вже наступного року. Адже профільний закон передбачає підвищення посадових окладів для суддів місцевого та апеляційного рівня. Проте Уряд вирішив, що нинішній розмір винагороди достатній для забезпечення незалежності Феміди, і навіть передбачив, що зростання прожиткового мінімуму не повинне впливати на доходи працівників державних органів.


Зменшити для збільшення

Спочатку трохи загальної арифметики. Наступного року Державна судова адміністрація отримає понад 13,6 млрд грн. Це на 149 млн більше, ніж видатки, що закладаються на рік поточний. Тобто аж на 1 (один) %.

Асигнування із загального фонду зменшаться більш ніж на 50 млн грн. Щоправда, 30 млн — це лише виокремлення нового розпорядника — Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Аналогічну суму, що передбачалася для ВСІВ на рік поточний, вочевидь, удасться зекономити.

Однак з 13,6 млрд грн. майже 2 млрд заплановані виключно на виплату вихідної допомоги, різницю в оплаті праці для суддів, які пройдуть кваліфікаційне оцінювання, а також на збільшення чисельності суддів і працівників апарату. Останнє призначення виглядає дещо дивним, оскільки ДСАУ щойно цю кількість зменшила, посилаючись на фактичне надходження справ. А за бюджетною логікою, це число не враховує інших розпорядників, зокрема Верховного чи спеціалізованих судів.

Цього ж року на підвищення окладів та винагороду для нових суддів було зарезервовано тільки 67 млн грн. Тобто якби судді не проходили кваліфоцінювання, то на різницю (1,7 млрд з фонду оплати праці) зменшилися б асигнування для судів першої та апеляційної ланки і самої ДСАУ. Отже, нові виплати суддям, які пройдуть кваліфоцінювання, забезпечені виключно за рахунок економії на інших статтях нинішніх видатків, уключаючи скорочення штатів. Це — суто арифметичний результат реформи.

Більше скарг, більше коштів

Покращувати своє фінансування вітчизняній судовій системі доведеться самотужки — за рахунок збільшення надходжень від судового збору та застави.

З одного боку, доходи від судового збору залежать від розміру прожиткового мінімуму. Для працездатних осіб він зросте з 1.01.2019 до 1921 грн. проти 1762 грн. на початок цього року. Але загальний показник планових надходжень до спецфонду майже на 100 млн грн. вищий, ніж проста арифметична пропорція. Тобто в наступному році, за планами Уряду, буде розглядатися більше справ і матеріалів або вони довше блукатимуть між інстанціями та видами юрисдикції, змушуючи сторони загалом оплатити 3,77 млрд грн. за судові послуги. Для порівняння: торік надходження від судового збору становили 2,9 млрд грн. проти запланованих 2 млрд.

З другого — майже половину коштів спецфонду поділять між собою Верховний Суд та Служба судової охорони. Причому для останньої це становитиме 3/4 річного бюджету. Отже, на безпеку держава фактично пропонує судам заробляти власноруч. Звісно, якщо про неї взагалі згадають.

Фінансове благополуччя ВС також на 1/3 залежатиме від того, наскільки єдиною виявиться практика нижчих ланок. Що більше буде у сторін підстав для оскаржень, які ґрунтуються, зокрема, і на правових позиціях того ж ВС, то більшими будуть надходження. Жодних натяків — чиста математика.

До речі, за аналогічним принципом збільшені видатки для Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Національної школи суддів. І тільки три органи мають гарантоване фінансування із загального фонду: Конституційний та Вищий антикорупційний суди і Вища рада правосуддя.

Між іншим, у ВРП зміниться бюджетне призначення. Вона тепер не відповідатиме за «формування суддівського корпусу та контроль за його діяльністю», а забезпечуватиме «засади функціонування незалежної судової влади». Цікаво буде подивитися, за якими критеріями наприкінці року Рада звітуватиме про ефективність витрачання бюджетних коштів за таким напрямом фінансування? Кількістю засад?

З минулим — у майбутнє

Тепер перейдемо до головного — заробітної плати. Реформа 2010 року передбачала, що посадовий оклад судді місцевого рівня з 1.01.2015 має становити 15 мінімальних зарплат. У 2016-му влада пообіцяла, що сумлінні та доброчесні служителі Феміди, які пройдуть очищення кваліфоцінюванням, зможуть розраховувати з наступного року на 25, а ще через рік — 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи, що цей показник приблизно вдвічі менший за «мінімалку», цифри провідників цієї реформи не набагато б відрізнялися від попередніх, тільки на 5 років пізніше і за певної умови.

Однак тепер на вул.Банковій передумали виконувати й цю обіцянку. Адже п.5 «Прикінцевих положень» проекту бюджету зупиняє таке підвищення у 2019 році. Чи буде воно потім? Нинішній склад Кабміну це вже не турбуватиме.

Але й це ще не все. Пункт 10 «Прикінцевих положень» пропонує залишити працівників державних органів у минулому: на них тепер не поширюватиметься і новий розмір прожиткового мінімуму, бо для визначення посадових окладів та заробітної плати, грошового забезпечення братиметься показник, установлений на 1.01.2018, — 1762 грн.

Отже, спочатку зарплати у державних органах, включаючи суди, Кабмін «відв’язав» від мінімальної, запровадивши поняття «розрахункова величина», а тепер вирішив, що й прожитковий мінімум — не орієнтир для рівня оплати праці.

З усіх по крихті — комусь пиріг

На кому в Уряді не стали економити, так це на вищих судах та органах, які, власне, і відповідають за кадри і проведення реформ. Для них, як відомо, посадові оклади підвищили ще у 2016-му й одразу до максимального рівня. Відповідно, ні ВРП, ні ВККС не зазнають втрат. Їхні видатки тільки зростуть. Те саме стосується Верховного та Конституційного судів. Причому останній отримає найбільший відносний приріст асигнувань, зокрема і фонду оплати праці (див. табл.).

Найбільше, понад 20%, втратять апеляційні господарські та адміністративні суди. Майже 45 млн грн. зекономлять на скороченні штату загальних апеляційних судів. Місцеві суди можуть самі подивитися, як зменшаться асигнування кожного з них.

Проте більше вражає диспропорція в асигнуваннях, передбачених на різні установи судової влади. Наприклад, на діяльність одного судді КС, з урахуванням працівників апарату та інших видатків на його матеріально-технічне забезпечення, держава готова витрачати майже 1 млн на місяць. Тобто стільки ж, скільки закладено на утримання судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Щоправда, не виключено, що ВСІВ і не планують запустити раніше від кінця наступного року, тож у бюджет закладені видатки лише на грудень 2019-го.

Не економлять і на членах ВККС, ВРП, суддях ВС. У них приблизно однакові показники — близько 10 млн грн. на рік. Натомість по усій судовій системі цей показник уп’ятеро нижчий навіть з урахуванням коштів, зарезервованих на підвищення окладів.

«Дешевше» від усіх державі обходяться судді загального апеляційного рівня. Для них та їхніх колег-«господарників» передбачені видатки, навіть нижчі за середні. Хоча співвідношення окладів «апеляційників» та «верховників» у цьому та наступному роках становить тільки 2,5 раза.

Отже, бюджетний «пиріг» наступного року поділений за головним принципом сучасної ринкової економіки: великі гроші йдуть до великих грошей. А для того, щоб комусь додати, потрібно в когось забрати. Таке правило бюджетної економії.

З порівняльною  таблицею видатків державного бюджету на судову систему у 2018 та 2019 рр. можна ознайомитись на нашому сайті.