Поділяй і реформуй!
Добре відоме правило, що, доки тривають реформи, можна не звітувати про їх результати. Тому в Україні одна перебудова ще не завершується, як оголошується про початок наступної. Цього разу дійшли руки й до самоврядного інституту в правовій царині — адвокатури.
Прокурори та слідчі не могли нічого протиставити задумам реформаторів. По-перше, їхніми думками й не цікавилися, по-друге, субординація припускає доволі прості аргументи для тих, хто висловлює невдоволення.
Судді хоч і брали участь у розробленні плану перебудови, але керувалися не тільки корпоративними інтересами. Водночас більшість служителів Феміди не виявила згуртованості, аби відстояти свої права, і відсторонено спостерігала за процесом.
Тепер настала черга адвокатів. Їх також не питали, якої реформи вони чекають. Проте відсутність адміністративного ресурсу, за допомогою котрого можна було б натиснути на правників, залишає можливості як для публічних оцінок, так і для протидії небезпечним нормам. Проте вже за першими реакціями на проект профільного закону можна припустити, що спрацює відомий принцип «поділяй і володарюй».
Так, у Національній асоціації адвокатів України наполягають, аби проект спочатку отримав рецензію від Венеціанської комісії. Бо, за оцінкою робочої групи, він може «призвести до помилкових або очевидно шкідливих правових експериментів, створює хаос у правовому регулюванні адвокатської діяльності, багато в чому слугує задоволенню кулуарних потреб окремих осіб». І навіть загрожує знищенням адвокатського самоврядування та саморегулювання професії, бо нівелює європейські стандарти.
Натомість в Асоціації правників України відразу ж заявили про підтримку ініціативи. Мовляв, документ потрібно прийняти в першому читанні й потім доопрацьовувати — насамперед в інтересах суспільства. В АПУ вважають, що проект містить прогресивні норми, які враховують потреби адвокатської діяльності та самоврядування, а їх суть відповідає європейським стандартам.
Водночас, на думку експертів, мета документа якраз і полягає в «перезавантаженні» органів суддівського самоврядування. Хоча пропоновані норми можуть призвести до протилежного.
Звісно, для більшості законодавців ця царина не така цікава, як суди чи прокуратура. Хіба що для тих, хто плекає надії на зміну професійної діяльності. Тому просування або, навпаки, гальмування цього проекту залежатиме від того, наскільки активною та згуртованою буде позиція самих адвокатів. Аби не спрацювало правило Міранди й розбіжності в оцінках не були використані проти самих адвокатів.