«Злоякісна» допомога

Суперечки медекспертів стали приводом для звернення до Євросуду

Трапляється, що медики роблять різні висновки. Як наслідок, причина смерті пацієнта залишається невизначеною. Європейський суд з прав людини знайшов істину в лікарській таємниці, але за втраченого родича компенсації в €5 млн заявникам не призначив.

Фатальне втручання

У січні 2012 р. чоловік заявниці у справі «Vlase v. Romania» потрапив до військового госпіталю з виразкою шлунка. Йому призначили хірургічне втручання. Вбачається, що операція успішною не була, оскільки в пацієнта почались ускладнення. Після цього бідолаха лягав під ніж іще двічі: оскільки покращення не відбулося, його знову клали на операційний стіл.

Боротьба за здоров’я перетворилась у боротьбу за життя — хворого інтубували й намагалися знайти причину погіршення його стану. Провівши аналіз, у нього виявили бактерію Klebsiella pneumoniae, яка буквально за кілька днів, на думку лікарів, і забрала його життя.

Проте як вона потрапила в організм хворого? Правоохоронці взялися за розслідування, а в самому закладі розпочалися перевірки на предмет його стерильності, які викрили не надто задовільний стан.

У той же час родичі загиблого вважали, що в його смерті винні медики, через недбальство несмертельна хвороба завершилася летальними наслідками. У зв’язку із цим для органів прокуратури ключ до з’ясування істини полягав у пошуку причинно-наслідкового зв’язку між подіями.

Навесні судмедексперти у своїй доповіді зазначили, що смерть мала непрямий зв’язок із сепсисом та абсцесивним панкреатитом.

Слідчі звернулися до інституту експертизи, щоб підтвердити чи спростувати факт дотримання медичних протоколів під час проведення операційних утручань. Згідно зі свіжими висновками, якби всіх лікарських процедур не було проведено, захворювання спричинило би смерть ще раніше, а післяопераційні ускладнення не є причиною хибних хірургічних маневрів. Таким чином, претензій до тих, хто давав клятву Гіппократа, не висунули.

Термін і результат

Утім, заявники провели власне незалежне розслідування, яке, знову ж таки, різнилося від попередніх висновків. Експерт, найнятий родичами загиблого, заявив, що гострий перитоніт виник «завдяки» діям лікарів.

Слідство було вкрай заплутане та тривале, через це породило скаргу до суду. Прокуратура виявила, що, по суті, розслідування завмерло в листопаді 2013 р. Після догани в правоохоронців відкрилося друге дихання. Було порушено справу про неумисне вбивство.

Ймовірні причини смерті потребували проведення все нових і нових досліджень. Приблизно через 2 роки після подій патологоанатом виявив, що причиною смерті стала інфекція, занесена в лікарні. Чергова додаткова експертиза встановила, що сама собою бактерія не спричинила б летальних наслідків, якби не запалення, викликане хворобою.

У справі задіяли військову прокуратуру, адже події відбувались у військовому госпіталі. Працівники цього органу запевняли, що підтверджувальних доказів виникнення інфекції через відсутність гігієни в установі не було.

Хитросплетіння в доказах розплутали тільки у 2017 р., розпочавши провадження стосовно лікарів. Однак родичі загиблого поїхали у Страсбург дещо з інших причин.

Неефективний пошук

Заявники звернулися до ЄСПЛ, аби той підтвердив надто тривалий пошук причини смерті. У розгляді справи головувала суддя від України Ганна Юдківська. Разом з колегами вона розв’язала правовий вузол і визначила, які саме аспекти ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод торкалися даного випадку.

На думку Суду, ситуація змусила заявників на законних підставах підозрювати, що недбалість лікарів була основною причиною смерті їхнього родича.

Утім, представники уряду наполягали, що захистили норму конвенції на національному рівні. Узявши до уваги всі доводи, в ЄСПЛ дійшли висновку, що такого роду справи «мають набувати більшого розголосу всередині країни задля усунення потенційних збоїв і запобігання подібним помилкам». Отже, держави закликали до підвищення рівня розслідувань.

У цьому ж випадку, розглядаючи заяву родичів загиблого, у Страсбурзі вирішили, що вони надто довго чекали правильного діагнозу, тому заслуговують на €12 тис. як компенсацію моральної шкоди. Хоча просили значно більшу суму — €5 млн.