У професії — єдиний голос
«Окремі правники роблять усе можливе й неможливе, аби інститут адвокатури зруйнувати»
Олексій ФАЗЕКОШ, адвокат, голова Ради адвокатів Закарпатської області Реформа юридичної сфери — це завжди іспит на здатність адвокатури відстояти свій порядок денний у відносинах з державою. Якщо адвокати його склали — влада їх поважає, а якщо ні — роль адвокатури в суспільстві стає суто номінальною. На жаль, не все й не завжди залежить від самих адвокатів, однак позиція кожного з них додає цеглинку в мур захисту цього інституту або, навпаки, руйнує його.
Реформа під пологом тайни
Наприклад, в Адміністрації Президента вже вчетверте чи вп’яте переписують нову редакцію закону про адвокатуру. Хтось говорить про появу державних адвокатів при Міністерстві юстиції, інші, навпаки, — про нові безпрецедентні вольності для регіональних рад. Все це звучить добре, якби не кілька дрібних, але важливих нюансів.
По-перше, остаточної версії законопроекту, за яким знову хочуть реформувати адвокатуру, так ніхто й не бачив. Інсайдерські публікації від деяких юридичних ЗМІ (за всієї поваги до журналістів) аж ніяк не схожі на офіційне оприлюднення.
Один сучасний політик найвищого рангу невпинно запевняє про «безпрецедентну свободу слова» в країні, якої вдалося сьогодні досягти. Як таке твердження відповідає реаліям, кожен оцінює на свій смак та відповідно до аналітичних здібностей. Тож з огляду на багаторічний адвокатський стаж не надто вірю у щирість намірів влади утверджувати свободу та незалежність самоврядної організації.
Та найбільше бентежить навіть не зазіхання держави на права та гарантії діяльності адвокатів, а те, що інколи окремі представники професії замість згуртованої позиції роблять усе можливе й неможливе, аби інститут адвокатури зруйнувати, або роздробити, або кинути напризволяще. І неважливо: ті особи — замасковані «агенти влади», чи заздрісні конкуренти, чи просто люди, які щиро помиляються. Результат буде один: адвокат як єдина надія громадянина на захист у протистоянні із «системою», здатною сам на сам розтрощити силу й волю кожної, навіть невинної людини, перестане існувати. Адвокатура зникне…
Зазіхання на реєстр
Якось впали в око дві публікації. Перша — про те, як адвокатські палати Сербії і Белграда зажадали від влади якнайшвидшого розслідування вбивства адвоката Драгослава Огняновича і оголосили про припинення роботи на тиждень. Тобто йдеться про страйк, який вітчизняні адвокати кілька разів хотіли провести, але через розпорошеність думок так і не наважилися. Хоча це радикальний крок, але можна бути впевненим, що реакція сербської влади буде належною та миттєвою.
Друга новина прийшла від блогера-адвоката, який на сайті «УП» поділився думками про свою «корпорацію монстрів» — Національну асоціацію адвокатів України. Про «монстрів», звісно, це алегорія, але саме вона виникає перед очима після прочитання того допису.
Важко сказати, із чим пов’язана особлива нелюбов блогера до очільника НААУ Лідії Ізовітової. Хоча більш фахового керівника, менеджера та поборника прав адвокатів, аніж Лідія Павлівна, я не зустрічав. Але мова не про особисті стосунки та враження, а виключно про факти, якими повинен оперувати справжній фахівець. Натомість навіть поверховий аналіз публікації свідчить про емоції та маніпулювання з боку автора, що притаманно не адвокату, а навіть якомусь активісту без юридичної освіти.
Так, блогер стверджує, що «корпорація» НААУ створила Єдиний реєстр адвокатів України, який має розміщуватися на державному data.gov.ua, але чомусь адмініструється «приватними особами з території ворожої Росії». Можна було б не звертати уваги на закид про «вороже» адміністрування (бо це не більше, ніж хвороблива фантазія), якби не пасаж про те, де має розміщуватися цей реєстр.
Чому саме там, а не, скажімо, на сайті Мін’юсту чи Президента? Чи, може, незалежна і самоврядна адвокатура вже стала державною? Чи то на замовлення вул.Банкової вивчається реакція адвокатів на таке зазіхання?
Якщо мета в останньому, то можна бути впевненим: відсіч отримає кожен, хто захоче передати ЄРАУ в державне управління та адміністрування. Слідчі й прокурори такого подарунку не отримають! Тільки уявіть: у будь-якій резонансній справі можна буде з ЄРАУ прибрати на кілька днів прізвище адвоката — і він неповноважний захищати клієнта. А на той час знаходимо більш «розумного та поблажливого» захисника. Чи такими є очікування адвокатів від реформування? Навряд чи…
Як зазначили у прес-службі НААУ, ЄРАУ створений та почав функціонувати з 16.01.2013 на підставі закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України. Стаття 17 закону покладає обов’язок щодо ведення реєстру саме на РАУ та визначає перелік відомостей, які вносяться до нього. Це повноваження вищого органу адвокатського самоврядування можна розглядати як одну з гарантій незалежності адвокатури, адже ведення ЄРАУ не залежить від державних органів та фінансується виключно самими адвокатами. Дані ЄРАУ є відкритими та доступні на сайті НААУ у відповідному розділі не лише для адвокатів, але і для пересічних громадян.
Також у прес-службі наголосили, що «припущення про адміністрування ЄРАУ з території Росії або будь-якими сторонніми чи невизначеними особами є черговою спробою дискредитації адвокатури в цілому як самоврядного інституту та формою заклику до її рейдерського захоплення і реєстру». І запевнили: «Можливості зовнішнього втручання до реєстру з території як України, так і інших країн заблоковані завдяки постійному оновленню засобів технічного захисту даних реєстру».
Столичне відлуння
Цікаво, це сам блогер-адвокат розмірковує над рейдерським захопленням реєстру чи хтось на вушко нашептав? Бо надто вже він переймається тим, як «все це дозволяє корпорації маніпулювати ЄРАУ: одних виключати, інших включати, внаслідок чого адвокатів відводять від судових проваджень».
У тому, що мова йде про прибічників незаконної, так званої альтернативної Ради адвокатів м.Києва, можна не сумніватися. Адже автор дорікає: «Щоб створити видимість легітимних перевиборів у 2017 році та забезпечити підтримку в «бунтівному» Києві, Ізовітова і Ко вдалися до банального рейдерства». Мовляв, кілька десятків київських адвокатів обрали самі себе до органів столичного самоврядування і розпустити легітимно обрану РА м.Києва на чолі з Інною Рафальською.
Це емоції. До того ж не підкріплені жодними фактами. А факти — річ уперта.
Цього року в судах першої та апеляційної інстанцій розглядаються аж 10 справ за позовом осіб, які склали кваліфікаційний іспит у нелегітимній КМ КДКА, з вимогою зобов’язати НААУ внести до ЄРАУ відомості про них. Водночас деякі з цих осіб склали іспити у КДКА м.Києва, чим фактично визнали правову позицію відповідача в частині легітимності останньої.
Отже, 10 позовів (а адвокатів — майже 40 тис.) —є «маніпулювання реєстром»? Якщо так, то в когось із математикою дуже кепсько.
А може, автор блогу правий у своїх припущеннях, що «з 4000 київських адвокатів у реєстрі могло залишитися 800 лояльних»? Знову влучив у штангу! Бо ще у 2014 році розглядався судовий спір між РА м.Києва та НААУ щодо протиправності переведення відомостей в ЄРАУ в стан неактивних і невидимих у загальному доступі. Після вжиття заходів забезпечення позову НААУ відкрила ці відомості у відповідному розділі на офіційному сайті. В цьому спорі було заборонено переводити відомості у стан «невидимих», і це рішення суду, безумовно, виконується.
Про що це говорить? Виключно про те, що подібні заяви та публікації, сповнені перекручених фактів та оціночних суджень, свідчать про бажання певних осіб зруйнувати незалежну адвокатуру та повернути державі контроль над конституційним інститутом захисту прав громадян.
«Агенти» та «соратники»
Єдине, що потішило: як адвокат заплутався у тому, скільки ж «агентів Медведчука» перебувало чи перебуває в лавах адвокатури. Бо в нього й Володимир Висоцький «заручився підтримкою Медведчука». І Л.Ізовітова — теж «соратниця Медведчука»…
Якщо абстрагуватися від політичних уподобань Віктора Медведчука, то він є соратником мало не всіх українських адвокатів. Адже впродовж 1990—1991 років був членом правління Спілки адвокатів СРСР від України, президентом Спілки адвокатів України, з 1994-го — головою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів, а з 1998-го — членом Вищої ради юстиції. Та й отримував своє свідоцтво адвоката саме в той час і в тій КДКА м.Києва, де й І.Рафальська, яку зараз так ненав’язливо захищають. Проте остання чомусь «соратницею Медведчука» не називається…
Загалом, якщо говорити об’єктивно і неупереджено, В.Медведчук зробив чимало для становлення і розвитку системи адвокатури і її функціонування як незалежного правозахисного інституту.
Однак головне навіть не в тому, хто й проти кого полюбляє товаришувати у сучасній адвокатурі. Цей постійний броунівський процес інтриг, на жаль, не є чимось надзвичайним. Дуже важливо, що саме окремі лідери хотіли донести до нас словами блогера. А ця теза проста, як двері: «Тож очевидно: щоб створити дійсно незалежну та самостійну адвокатуру, український парламент має підтримати нову редакцію профільного закону, який унеможливить узурпацію влади в адвокатурі».
Тепер усе стало на свої місця: справа, виявляється, не в корпорації і навіть не в Л.Ізовітовій. Просто треба (кому?) прийняти новий закон. Та чи дійсно це потрібно?
Закон про адвокатуру від 2012 року виправдав своє призначення на 100%. Завдяки йому в державі утворився монолітний інститут захисників на чолі зі справжнім лідером. Система обрання очільників НААУ також підтвердила свою правильність, отримавши схвальні відгуки від Венеціанської комісії та інших закордонних експертів.
Невже все робиться виключно окремими, занадто амбіційними адвокатами, аби й собі дістатися (чи то повернутися) до влади?
От тільки про яку нинішню залежність адвокатури торочать поборники перенесення ЄРАУ на державний портал — не зрозуміло. І про яку узурпацію влади говорять ті, кого так наполегливо просувають на чільні посади окремі народні депутати, слова яких «про Медведчука та соратників» слухняно повторюють інші…
За згуртованість у захисті
Український адвокат давно має стати самостійним у своїх думках та висловлюваннях. А коли мова йде про порушення професійних прав і свобод — згуртованим зі своїми колегами.
Щодо корпорації... Якщо вже оперувати «господарською» термінологією, то краще, ніж адвокат Павло Гречківський, і не скажеш: «З прийняттям законопроекту виникне хаос, а важелі управління перейдуть під контроль 27 осіб. Це і буде «правління» ТОВ «Адвокатура України». Тема захисту прав адвокатів зніметься з великого порядку денного через відсутність «єдиного голосу» професії».
Безумовно, варті підтримки ті положення проекту «Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що стосуються гарантій професійної діяльності адвокатів, захисту їхніх прав та інтересів, так званої адвокатської монополії. Але адвокати Закарпаття категорично не можуть погодитися із запропонованою виборчою моделлю, а саме — ідеологією формування органів адвокатського самоврядування. Її реалізація на практиці зробить адвокатуру слабкою та неефективною.
В цьому питанні завдання у нас, адвокатів, одне: домогтися того, щоб українська адвокатура була єдиною, самоврядною, незалежною, ефективною, тобто сильною. А все інше — від лукавого. І тому ми не можемо дозволити будь-кому ганьбити адвокатуру через особисті амбіції або нереалізовані комплекси.