Про міру обґрунтування

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018.

Керівник підприємства видав наказ, яким зобов’язав технічного експерта виконати певну роботу. Оскільки працівник наказ не виконав, керівник оголосив йому догану за порушення трудової дисципліни. Наказ про дисциплінарне стягнення працівник оскаржив у судовому порядку. Позов він мотивував тим, що роботу, яку зобов’язав його виконувати керівник, він виконувати не мав права. До того ж, керівник, за словами позивача, пропустив строк, у який можна було виносити йому догану.

Суд першої інстанції підстав для скасування наказу не побачив. Апеляційний суд із позицією колег не погодився та скасував наказ керівника підприємства. При цьому суд виходив з того, що при визначенні дій працівника як дисциплінарного проступку має значення вчинення цих дій саме з вини працівника. А позивач у поясненнях зазначав про неможливість виконання обов'язків згідно з наказом з причин, що не залежали від нього.

Вердикт апеляційного суду представник підприємства оскаржив до касаційної інстанції. Скарга була мотивована тим, що в апеляційному суді не розібралися із повноваженнями робітника, а також зі строком в який могла бути винесена догана.

У постанові № 127/3429/16-ц ВС, пославшись на практику Європейського суду з прав людини, вказав таке. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.