Закон і Бізнес


Керуючий партнер «ГАРО та партнери» Ганна Гаро:

«Майже кожна сімейна справа без застосування медіації розглядатиметься роками»


Ганна Гаро: «Майже кожна сімейна справа без застосування медіації розглядатиметься роками»

№30 (1380) 28.07—03.08.2018
КАТЕРИНА БЄЛЯЄВА
1937

Проблематика сімейного права в Україні стає дедалі актуальнішою. За останній рік світ побачив третій законопроект щодо реформування майнових і немайнових сімейних правовідносин. Зміни торкнулися аліментів, виїзду за кордон, захисту від домашнього насильства тощо. Набирає обертів послуга сімейної медіації. Про ці та інші новації в царині сімейного права розповідає сімейний ад-вокат, керуючий партнер юридичної фірми «ГАРО та партнери» Ганна ГАРО.


«Аліменти стали власністю дитини»

— Останнім часом активно обговорюється проблема невиплати аліментів. Посилено відповідальність неплатників, а також обмежено низку їхніх прав і свобод. Оскільки минуло достатньо часу, аби перевірити законодавчі ідеї на практиці, не можемо не спитати, чи є результат застосування цих новел та чи відповідає він очікуванням посадовців?

— Реформування сфери стягнення аліментів почалося ще влітку 2017 р., з прийняттям закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» №2037-VIII. Ми з колегами з комітету сімейного права Асоціації адвокатів України та Центру сімейно-правових досліджень були залучені до розробки цього акта. Серед найважливіших здобутків останнього відзначу такі:

• аліменти стали власністю дитини;

• нівельовано потребу судитися роками — можна отримати судовий наказ;

• збільшився мінімальний розмір аліментів;

• при визначенні їх розміру суд має враховувати доведені стягувачем витрати аліментників.

Після набрання чинності другим законом — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 7.12.2017 №2234-VIII — щасливі матусі повідомляли, що боржники швидко погасили багатотисячні заборгованості. Когось налякала перспектива потрапити до реєстру боржників за аліментами, когось — реальність покарання у вигляді суспільно корисних робіт, інших — вільний виїзд дитини за кордон із другим з батьків, якщо є заборгованість за 6 місяців, або заборона керування транспортними засобами.

3.07.2018 у другому читанні прийнятий закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №8296. Цей документ посилив відповідальність за невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей.

— А яка ситуація з аліментами загалом по країні з огляду на те, що багато працюючих батьків, зобов’язаних їх сплачувати, отримують заробітну плату в конвертах? Як у таких випадках обґрунтовується розмір виплат та на що звертають увагу судді?

— Для таких випадків у ст.182 Сімейного кодексу був розширений перелік підстав, які враховує суд при визначенні розміру аліментів. Зокрема, йдеться про такі підстави, як наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, коштів або ж доведені стягувачем витрати платника, у тому числі на придбання майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник не довів джерело походження цих коштів. Такі докази адвокат може отримати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ; з інформації, наданої Державною прикордонною службою, Державною фіскальною службою або з відповідей на адвокатські запити тощо.

При цьому наявність у платника рухомого та нерухомого майна слід тлумачити як право володіння, користування або розпорядження ним. Тому, якщо боржник фактично проживає, прописаний або іншим чином користується нерухомим майном або ж знімає гроші з картки/банківського рахунку на підставі доручення чи фактично керує автомобілем та має при собі технічний паспорт (оформлений на іншу особу), вважатиметься, що таке майно наявне в платника, оскільки він ним користується.

«Висновок Верховного Суду є «подарунком» для татусів»

— А яка кількість жінок серед осіб, які мають виплачувати аліменти? Чи відповідає дійсності твердження про те, що суд зазвичай залишає дитину з матір’ю?

— Відсоток сімей, в яких аліменти виплачуються добровільно чи стягуються за рішенням суду, з кожним роком збільшується. Станом на сьогодні це приблизно 2—3%.

Суди за типових обставин справи в 90% випадків залишають малолітніх дітей з мамою. Звісно, є та будуть винятки. Так, останній правовий висновок Верховного Суду в постанові №756/2109/16-ц, згідно з яким у разі спору передусім повинні бути враховані інтереси дитини, а потім — права батьків, є «довгоочікуваним подарунком» для татусів, для яких активна щоденна участь у вихованні дітей є сенсом життя.

— Які докази того, що він може забезпечити інтереси та розвиток дитини, має надати суду той з батьків, що намагається відсудити дитину під час розлучення?

— Якщо говорити юридичною мовою, то дитину не «відсуджують», а визначають її місце проживання. В інших державах це називається встановлення опіки (custody). Доказовою базою та обставинами, які має встановити суддя у цій категорії спорів, є:

• вік та стан здоров’я дитини;

• ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків;

• особиста прихильність дитини до кожного з них;

• самостійний дохід батьків;

• наявність/відсутність зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, наявність/відсутність аморальної поведінки (поведінки, що може зашкодити здоров’ю та розвитку дитини).

А також інші обставини, що мають істотне значення: умови проживання, наявність іншої сім’ї тощо.

— З якими причинами розлучення ви стикались у своїй практиці?

— Я ще не зустрічала справу про розлучення з типовими причинами. Але, як правило, це припинення духовного або особистого розвитку одного з подружжя, зміна поглядів на життя та життєві пріоритети, втрата відчуття підтримки одне одного, втручання батьків у стосунки пари, домашнє психологічне (тотальний контроль кожного кроку та думок партнера), фізичне та сексуальне насильство («якщо ми одружені, то ти маєш виконувати подружній обов’язок»), старість та хвороби (у випадку великої різниці у віці), неозвучені очікування щодо дій партнера і, звичайно, пияцтво, азартні ігри, подружні зради.

«Надія на захист стає реальнішою»

— Чи дійсно випадків сімейного насильства в Україні так багато, як про це говорять соціальні служби? Чи справді більшість із них залишаються латентними?

— Багато. З появою законодавчих механізмів протистояння все більше потерпілих (жертв) зізнається, що постраждали від домашнього насильства. З нового року, коли запрацює кримінальна відповідальність, інформації про такі випадки стане ще більше.

Часто люди мовчать, бо страшно за себе та дітей, соромно перед родичами та знайомими, болить не лише тіло, але й душа, бо помилився у житті з коханою людиною. Краще терпіти або втекти за кордон і не бачити, не чути. Проте практика перших судових заборонних приписів вже з’являється. Надія на захист стає реальнішою.

— Яким чином жертва сімейного насильства може захистити свої права? До кого їй слід звернутись у першу чергу?

— Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7.12.2017 №2229-VIII незалежно від факту спільного проживання поширює свою дію на таких осіб:

• подружжя;

• колишнє подружжя;

• наречені;

• мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);

• особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;

• особи, які мають спільну дитину (дітей);

• батьки (мати, батько) і дитина (діти) тощо.

У випадку вчинення будь-якої форми домашнього насильства постраждала особа має право звернутися із відповідною заявою до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), місцевих державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, сільських і селищних рад, органів опіки та піклування, служби у справах дітей, навчальних закладів, суду, прокуратури (якщо потерпілі — діти), закладів охорони здоров’я.

До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству закон відносить такі.

Терміновий заборонний припис стосовно кривдника. Він виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Обмежувальний припис стосовно кривдника видається судом за заявою постраждалої особи або її представника. Цим приписом визначаються один чи кілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків. Такими засобами можуть бути:

• заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

• усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

• обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

• заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

• заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

• заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи. Уповноважений підрозділ органу поліції бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодавством строк і проводить з ним профілактичну роботу.

Направлення кривдника на проходження відповідної програми, що відбувається за направленням суду на строк від 3-х місяців до одного року або в добровільному порядку за ініціативою самої особи.

Згідно із зазначеним законом з 11.01.2019 запроваджується кримінальна відповідальність за домашнє насильство, граничною межею якої буде позбавлення волі на строк до 2-х років. До цього моменту кривдників притягуватимуть лише до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадських робіт на строк від 13 до 40 год., або адміністративного арешту на строк до 7 діб.

— А якщо йдеться про неповнолітню або навіть малолітню дитину?

— Слід звертатися до органів поліції, служб у справах дітей, прокуратури, закладів охорони здоров’я, Національної дитячої «гарячої лінії» 0 800 500 225 або 772 з мобільного.

Відомою організацією щодо захисту постраждалих дорослих та дітей від домашнього насильства є також «ЛА-СТРАДА, Україна».

«Сімейно-правові спори є складним і тривалим процесом»

— Чи правильне припущення, що під час сімейних спорів разом із сімейним адвокатом з подружжям має працювати й психолог? Чи траплялися такі випадки у вашій практиці?

— Це аксіома: сторона в сімейному конфлікті просить порекомендувати психолога, оскільки не може дати ради своїм негативним емоціям. А мені як сімейному адвокату надзвичайно важко ефективно надавати правову допомогу, коли сторона емоційно нестабільна і її рішення є поспішними або необдуманими, а на запитання: який результат ви хочете отримати? — тиша або відповідь: «Не знаю, я заплутався/заплуталася, допоможіть мені визначитися». Тому, як правило, через 2 місяці після першої зустрічі зі мною та психологом ми сідаємо й чітко плануємо стратегію та тактику захисту прав. Оскільки, перебуваючи в конфлікті, сторона не чує та не бачить реальної ситуації та можливих варіантів її вирішення.

Після роботи зі страхами та ставленням до людей, до другої сторони та світу в цілому конфліктна ситуація нівелюється, знімається значимість з проблем, які ще вчора здавалися кінцем світу.

— Наскільки в Україні розвинута медіація у сімейних справах та як часто вдається дійти консенсусу без судового втручання?

— Сімейно-правові спори є складним та тривалим процесом через:

• неможливість та небажання сторін досягти згоди щодо основних питань: розірвання шлюбу, подальшого виховання та місця проживання спільних дітей, розміру та порядку сплати аліментів, способів поділу майна — через банальне погіршення стосунків, а отже, небажання йти на будь-які поступки;

• недосконалість окремих норм сімейного законодавства, що призводить до формування різної судової практики застосування норм сімейного права при розгляді аналогічних справ та багаторічних судових процесів;

• відсутність остаточно сформованої судової практики з найбільш складних питань, що виникають при поділі майна подружжя в судовому порядку.

Сімейна медіація — це бум останніх років в Україні. Майже кожна сімейна справа без застосування сімейної медіації або окремих технік розглядатиметься роками. Оскільки кожна зі сторін побудувала свою картину світу, крізь яку дивиться на довкілля, і виходити із «затишної домівки» на дощ і холод не бажає. Крім того, кожна зі сторін хоче не лише отримати результат на свою користь, але й через образу, гнів, як правило, помститися іншій стороні та одержати матеріальну компенсацію завданої моральної шкоди від сімейного життя, що не склалося.

Як сімейний медіатор, провівши перші індивідуальні зустрічі зі сторонами, я неочікувано для себе усвідомлюю, що кожна зі сторін сприймає конфлікт з погляду власних аргументів і відповідей на питання «чому?». Проте сісти та поговорити відверто одне з одним про те, що їх мучить, про почуття, пов’язані з поведінкою іншого, не наважилися, промовчали, накричали, вдарили, втекли. Сімейна медіація творить дива, адже чуєш від сторони: «Я не знав» або «Якби я знала, то так не діяла б».

Застосування сімейної медіації в кожній сімейній справі — це, як кажуть, «must have», оскільки справа вирішується в інтересах кожної зі сторін конфлікту.

Ідею показати ці переваги при вирішенні сімейних спорів я втілила у новому курсі Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України на тему «Сімейний спір: стратегія і тактика перемоги». Більшість годин присвячено практичному аналізу того, як працює медіація, або навичкам її застосування в конкретних сімейних спорах.

Послуга медіації у сімейних спорах в Україні набирає обертів, кількість приватних та громадських організацій, а також сімейних медіаторів зростає. Сімейна медіація шляхом надання безкоштовної соціальної послуги у співпраці сімейних медіаторів і служб захисту прав дітей популяризується, з’являється все більше позитивних відгуків від задоволених батьків і подружніх пар.

— Останнім часом до кодифікованих актів були внесені численні зміни. Вони активно обговорювалися і стали відомі широкому загалу. А коли востаннє змінювався СК? Чи є потреба в певних змінах? В яких?

— Кодекс до 2017 р. змінювався точково. Нові три відомі загалу реформи є проривом, який кардинально реформує сімейну політику України, спрямовуючи її в русло посилення батьківської відповідальності.

Нагальними вважаю зміни до сімейного законодавства щодо:

• запровадження  відповідальності одного з батьків за перешкоджання іншому з батьків брати участь у вихованні дитини за наявності  рішення суду, органу опіки та піклування або нотаріально посвідченого договору про графік зустрічей;

• запровадження дієвих механізмів стимулювання учасників сімейних спорів домовлятися, а не судитися;

• зменшення розміру збору, що сплачується при нотаріальному посвідченні аліментного договору, оскільки зараз він становить 1% від сум за всі роки до досягнення дитиною 18-річчя, а це космічні суми для батьків, які завжди відлякують від укладення такого договору, порівняно з можливістю швидко та безкоштовно отримати судовий наказ, який виконується значно ефективніше за виконавчий напис нотаріуса;

• забезпечення можливості висловлення дитиною своєї думки та можливості мати адвоката при вирішенні питання, що стосується її місця проживання.