Закон і Бізнес


Спрощення для товариства

Що змінилося в регулюванні діяльності та реєстрації ТОВ і ТДВ


Подати державному реєстратору документи про зміну складу учасників зможуть нові чи колишні члени товариства, а також позивач або спадкоємець.

№29 (1379) 21.07—27.07.2018
Ірина ДАВИДОВА, доцент Національного університету «Одеська юридична академія», к.ю.н.; Інна ВОРОТИНЦЕВА, заступник начальника управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради
14735

Будь-які зміни в законодавстві вимагають пильної уваги. На перший погляд незначні нововведення можуть серйозно позначитися на роботі багатьох компаній, організацій або фізичних осіб. Зокрема, недавно трансформація торкнулася багатьох аспектів діяльності товариств із обмеженою та додатковою відповідальністю. Розглянемо, наскільки зміни актуальні та доцільні, виходячи з теоретичних знань і практичного досвіду.


Правила стають чіткішими

Як відомо, 17 червня набув чинності закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6.02.2018 №2275-VIII. У пояснювальній записці до нього наголошувалося, що метою є усунення значних недоліків, які існують у чинному законодавстві, та приведення останнього у відповідність із нормами та концептуальними підходами, характерними для законодавчих актів Європейського Союзу та країн — членів ЄС.

Інституту юридичної особи відведено передове місце в правовому регулюванні держави. Саме юридичні особи є стовпами економіки країни, засобом підвищення підприємницької активності. Збільшення кількості юридичних осіб, зростання їх господарського обороту приводять до зростання надходження податків до бюджету. Разом з тим у держави є необхідність установити чіткі правила для юросіб з метою виведення економіки з тіні.

Згідно зі ст.83 Цивільного кодексу юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах, передбачених законом. Відзначимо, що в Україні велика кількість підприємств діють у формі товариств із обмеженою відповідальністю. Однак їх діяльність регулювалася застарілими нормами закону «Про господарські товариства», деякими положеннями Цивільного та Господарського кодексів. У результаті законодавство про ТОВ було суперечливим і фрагментарним, а деякі питання взагалі залишалися неврегульованими.

Правовий режим товариства з додатковою відповідальністю є тотожним правовому режиму ТОВ. Як наслідок, усі зміни в новому законі повною мірою стосуються і ТОВ, і ТДВ.

Що має містити статут

Відповідно до ст.11 закону №2275-VIII, установчим документом товариства є статут. У ньому обов’язково мають бути вказані:

• повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;

• органи його управління, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень;

• порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Які ж особливості зазначених відомостей, що повинні міститися в статуті відповідно до вимог нового закону?

Так, у ч.2 ст.9 закону передбачено, що товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземними мовами. Згідно з вимогами раніше чинного законодавства найменування юридичної особи викладається державною мовою та додатково англійською (за бажання). Отже, статут юридичної особи, створеної за новим законом, зможе містити її найменування не тільки українською та англійською, а й іншими мовами.

Вищі органи та регламент

За новим актом, як і за законом «Про господарські товариства», вищим органом таких суб’єктів залишаються загальні збори учасників. Одна з новел закону №2275-VIII — можливість створення наглядової ради товариства (вперше цей інститут був уведений законом «Про акціонерні товариства»), що визнається органом управління.

Наглядова рада в межах компетенції, визначеної статутом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу товариства. Наглядовій раді можуть бути делеговані повноваження загальних зборів, крім тих, які віднесені до виключної компетенції останніх.

Ще одна новація зі сфери управління — можливість узагалі не створювати ревізійної комісії, яку неможливо було сформувати з дотриманням вимог раніше чинного законодавства в разі, якщо кількість учасників була меншою ніж 3 особи, і яка навіть у разі її формування не виконувала жодних контрольних функцій.

Щодо виконавчого органу, то все залишилося без змін. Він спрямовує поточну діяльність і може бути одноосібним (директор) або колегіальним (рада директорів).

Прийняття рішень загальними зборами також відбувається по-новому. Закон «Про господарські товариства» передбачав ухвалення рішень кваліфікованою (50% від загальної чисельності всіх учасників + 1 голос) більшістю з виключних питань і простою (50% від кількості учасників, присутніх на зборах, + 1 голос) — із решти питань. На відміну від цього, у законі №2275-VIII передбачено 3 категорії питань, прийняття рішень з яких потребує різної кількості голосів:

• кваліфікована більшість;

• 3/4 від загальної кількості голосів усіх учасників (унесення змін до статуту, зміна розміру статутного капіталу, прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання);

• одностайне голосування (затвердження грошової оцінки негрошового вкладу, перерозподіл часток між учасниками товариства, створення інших органів товариства, прийняття рішення про придбання товариством частки учасника).

При цьому учасники можуть самостійно встановлювати більшу чи меншу кількість голосів, необхідних для прийняття рішення з того чи іншого питання, але не меншу від указаної, за винятком питань, що потребують одностайного голосування.

Закон закріплює норми, які визначають порядок участі в загальних зборах шляхом заочного голосування та прийняття рішення загальних зборів учасників шляхом опитування. При заочному голосуванні справжність підпису учасника товариства засвідчується нотаріально.

Закон установлює обмеження на рішення, які приймаються шляхом опитування. Зокрема, у такий спосіб не можуть ухвалюватися рішення про внесення змін до статуту, ліквідацію, злиття, приєднання, виключення учасника та інші, визначені в ст.37 закону №2275-VIII.

Для прийняття рішення шляхом опитування згода учасника з ним має бути безумовною. Ухвалення рішення шляхом опитування може здійснюватись із застосуванням засобів електронних комунікацій, визначених статутом. Це положення є досить прогресивним і сприятиме оперативному прийняттю рішень.

Зміни у складі учасників

Що стосується третього блоку інформації, яка є обов’язковою для включення до статуту, то тут закон змінює й уточнює порядок виходу учасника з товариства. Якщо раніше повідомити про свій вихід слід було за 3 місяці (якщо інший строк не встановлений статутом), то тепер закон передбачає можливість виходу з товариства й без згоди інших учасників (якщо йому належить менше ніж 50%). Така згода буде необхідна тільки в разі, якщо розмір частки учасника — 50% і більше.

Водночас закон чітко передбачає можливість виключення учасника в разі невнесення ним вкладу до статутного капіталу, а також у разі смерті фізичної особи — учасника, припинення юридичної особи — учасника, якщо їм належить менше ніж 50% у статутному капіталі, або незвернення до товариства спадкоємців чи правонаступників протягом установленого строку.

Таким чином, суттєво зменшено обов’язковий перелік відомостей, які вказуються в статуті. Тепер він фактично може стати короткою інструкцією з порядком формування органів управління, прийняття ними рішень і механізмом вступу або виходу з товариства.

Зокрема, аналізуючи положення чинного закону «Про господарські товариства», відзначимо, що більше не потрібно вказувати в статуті склад і частки учасників та їх персональні дані, а також розмір статутного капіталу, що є досить суттєвим та актуальним у світі бізнес-спільноти.

Нині така інформація буде міститися лише в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань. У разі змін не потрібно буде надавати нову редакцію статуту. Зазначене випливає з переліку документів, які слід подавати в разі державної реєстрації внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, часток у ньому чи склад учасників товариства.

Державна реєстрація

Згідно із ч.5 ст.17 закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» заявник подає такі документи:

• заяву про державну реєстрацію змін цих відомостей;

• документ про сплату адміністративного збору;

• один із таких документів: рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; рішення про виключення учасника; заяву про вступ до товариства; заяву про вихід з товариства.

Отже, законодавець вказує вичерпний перелік документів. Серед них не передбачено надання статуту в новій редакції.

Розглядаючи практичний аспект зазначеного нововведення, можна відзначити, що спрощення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу є сприянням розвитку діяльності товариств і зниженням навантаження на них.

Відсутність необхідності кожного разу при зміні учасника товариства, його місця проживання або інших обставин готувати нову редакцію статуту, яка потребує нотаріального засвідчення всіх підписів учасників, значно полегшує діяльність.

При цьому, як було зазначено, законом №2275-VIII внесені зміни й до закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV. З найбільш істотних нововведень — подання документів державному реєстратору при зміні складу учасників не самим товариством (керівником), як раніше, а іншими особами (новим або колишнім учасниками, позивачем, спадкоємцем). Водночас державний реєстратор зобов’язаний у разі реєстрації зміни складу учасників, співвідношення їх часток видати (надіслати) витяг з реєстру заявнику, товариству, колишнім та новим учасникам.

Зміни торкнулися вимог і до оформлення самого статуту. Так, відповідно до ст.11 закону №755-IV перша редакція статуту підписується всіма учасниками товариства, справжність підписів яких засвідчується нотаріально. Раніше цього не вимагалося, а підписи учасників засвідчувалися виключно за їх бажанням.

Зміни торкнулися до статуту та перша редакція статуту товариства, створеного в результаті реорганізації, підписується учасниками, які голосували за відповідне рішення, або особою, уповноваженою на це керівним органом, якщо це передбачено статутом. Справжність підписів учасників або уповноваженої особи засвідчується нотаріально.

Щодо нотаріального посвідчення підписів учасників при внесенні змін до статуту, то ця норма була й раніше, а положення про порядок підписання першої редакції статуту в результаті реорганізації є абсолютно новим, і лише практика зможе показати його дієвість та необхідність.

Водночас варто зазначити, що зміни в чинному законодавстві вимагають пильного вивчення. Виходячи із цього, учасникам товариств необхідно бути уважними при написанні статутів своїх підприємств, які, до речі, до приведення їх у відповідність із законом №2275-VIII, будуть діяти тільки в тій частині, в якій вони йому не суперечать.

Однак не потрібно боятись або сприймати в багнети будь-які нововведення. Важливо розібратись, проаналізувати їх, знайти для себе всі плюси й окреслити всі мінуси, якщо такі є. Безвихідних ситуацій не існує, двері можна знайти завжди!