Капкан юрисдикції

Судова помилка не виправдовує пропуску позовної давності

Подання цивільного позову в кримінальному процесі має певні переваги для заявника. Проте існує ризик, що суд забариться з вироком, а коли виявиться, що претензії не підлягають розгляду в цій юрисдикції, може бути пропущений строк позовної давності.

ДТП зі смертельними наслідками

У 1997 році Йорданка Каменова втратила доньку через дорожньо-транспортну пригоду, в якій стали жертвами кілька людей. Водій вантажівки, який був винуватцем аварії, вже в 1998-му постав перед судом. Водночас родичі інших жертв пред’явили цивільні позови проти водія та його роботодавця. Жінка з якихось причин не висунула такої вимоги.

Через 2 роки обласний суд визнав водія винним у заподіянні смерті кільком особам через необережність і призначив йому покарання у вигляді тюремного ув’язнення. Також чоловіка та його роботодавця було зобов’язано компенсувати шкоду цивільним позивачам.

Проте ще через рік апеляційна інстанція скасувала вирок через серйозні порушення процесуальних норм і передала справу до органів прокуратури, аби відновити провадження зі стадії попереднього слідства.

Тільки в березні 2001 року Й.Каменова подала цивільний позов проти водія та його роботодавця. Обласний суд прийняв його та визнав жінку стороною у справі. Ще за рік водій дістав новий вирок. Вимоги всіх цивільних позивачів було задоволено, але заява Й.Каменової залишилася без розгляду.

Апеляційний суд підтримав засудження водія, дещо пом’якшивши покарання. Проте в частині цивільних вимог повернув справу до першої інстанції, звернувши увагу на те, що один позов не був вирішений.

Нарешті у квітні 2004 року обласний суд постановив, що водій та його роботодавець мають виплатити Й.Каменовій компенсацію в розмірі 10000 левів (близько €5100) з відсотками за весь час із моменту ДТП.

Запізнилася зі зверненням

Проте ще через 2 роки апеляційний суд скасував зазначене рішення та припинив провадження в цій частині. Пояснено такі дії тим, що положення кримінального процесуального кодексу вимагають, аби цивільний позов був пред’явлений до початку розгляду справи. Тобто до моменту початкового розгляду справи в суді першої інстанції, а не після її повернення на додаткове розслідування.

Намагання добитися компенсації в порядку цивільного судочинства завершилися невдачею. У 2008 році Софійський районний суд відхилив заяву через збіг позовної давності, який становить 5 років. На думку суду, подання позову, який згодом був визнаний неприйнятним, не перериває її перебігу. Причому відлік строку почався в 1997 році, оскільки винуватець був відомий одразу ж після аварії.

Й.Каменова спробувала домогтися справедливості у Страсбурзі, посилаючись на §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вона стверджувала, що мала право подати позов, оскільки апеляційний суд повернув справу на етап попереднього слідства, а не до суду першої інстанції.

Крім того, відповідно до норм цивільного процесуального кодексу, якщо суд уважав, що не має юрисдикції для розгляду такої заяви, він, за законом, мав передати її до цивільних судів. У такому випадку датою подання позову вважається день подання в контексті кримінального провадження, тобто до закінчення п’ятирічного строку давності. Отже, суди фактично позбавили її можливості скористатися правом на пред’явлення вимоги про відшкодування.

Вибір на власний ризик

Утім, у рішенні від 12.07.2018 у справі «Kamenova v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини констатував, що помилки національних судів не виправдовують того факту, що заявниця не скористалася можливостями для належного подання позову.

У Страсбурзі погодилися з тим, що спосіб, в який національні суди слухали справу, відкритий для критики. Адже обласний суд прийняв рішення розглянути позов у кримінальному процесі. Після цього заявниця не могла звернутися з такою самою вимогою до цивільних судів. Цю скаргу розглядали в порядку кримінального судочинства аж до 2007 року, і тільки після того, як вона була визнана неприйнятною, заявниця могла ініціювати окремий цивільний розгляд. Якби обласний суд відмовив у прийнятті позову, як і належало зробити за законом, або передав його за належністю, жінка мала б можливість своєчасно подати скаргу до цивільних судів, де її було б розглянуто по суті.

Разом з тим Й.Каменова могла пред’явити претензії щодо виплати компенсації до початку процедури, як родичі інших потерпілих в аварії. Також жінка мала право безпосередньо звернутися до цивільного суду замість того, щоби вступати в кримінальний процес. Не зробивши цього, заявниця ризикувала тим, що її позов буде визнано неприйнятним.

Тому Суд вирішив, що за таких обставин «не можна сказати, що встановлений законом термін позовної давності або порядок його тлумачення й застосування національними судами порушував самої суті права заявника на доступ до суду». Отже, не відбулося порушення §1 ст.6 конвенції.