Закон і Бізнес


Відплата за катастрофу

Компенсації та пільги «чорнобильцям» не можуть залежати від доходів їхніх сімей


№29 (1379) 21.07—27.07.2018
РОМАН ЧИМНИЙ
13000

Обмежуючи коло тих, хто має право на виплати як постраждалий від Чорнобильської катастрофи, парламент із подачі Уряду помилився в головному. Пільги й компенсації, були надані цим громадянам 1991 року, — це не благодійність, а обов’язок держави.


Економія на чужому горі

Як відомо, наприкінці 2014 року Уряд вирішив удатися до режиму жорсткої економії. Серед іншого було внесено низку змін до законодавства, спрямованих на безпрецедентне урізання різноманітних виплат за рахунок державного бюджету — від зарплат і пенсій до соціальних допомог і пільг. Серед таких актів — сумнозвісний закон «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-III.

Він насамперед торкнувся соціальних гарантій, скасувавши частину пільг і компенсацій та запровадивши майновий ценз для їх отримання. Так, «чорнобильців» 3-ї категорії позбавили забезпечення безоплатними ліками та зубним протезуванням, 50-процентної знижки на комуналку й навіть гарантованого відведення протягом року після подання заяви земельних ділянок для індивідуального будівництва тощо. Точніше, вони могли розраховувати на благодійність держави, але тільки в разі, якщо сукупний дохід сім’ї в розрахунку на одну особу не перевищував величини доходу, який давав право на податкову соціальну пільгу (у 2018 році — 2470 грн.).

Аналогічна умова передбачалась і для отримання ліків та знижок для сімей, що мають дитину з інвалідністю. Крім того, обмежувався розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Разом з іншими доходами вони не могли перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (із 1.07.2018 — 14350 грн.).

Крім того, якщо громадяни мали одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством, надавалися або ті, або інші — за вибором особи. Також закон узагалі ліквідував 4-ту категорію «чорнобильців», позбавив 2-гу та 3-тю категорії права на щорічні санаторно-курортні путівки або компенсацію їх вартості тощо.

Не право, а обов’язок!

Із запізненням на 3,5 року, але Конституційний Суд таки визнав, що подібні обмеження порушують Основний Закон. Однак не «традиційну» ст.22, а стст.3 та 16.

У рішенні від 17.07.2018 №6-р/2018 акцентовано, що відповідно до ст.16 Конституції «обов’язок держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу зумовлює надання особливого статусу громадянам», які постраждали внаслідок неї. Тобто надання пільг і компенсацій у цьому випадку є не правом, а обов’язком держави.

Власне самі пільги й компенсації, визначені в законі «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 №796-ХІІ, КС назвав «особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян». Відповідно, скасування чи обмеження таких гарантій без рівноцінної заміни «свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов’язку».

Крім того, Суд зауважив, що рівень соціального захисту «чорнобильців» має бути таким, аби «забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей». Натомість положення закону №76-III, якими скасовані або обмежені ці пільги, компенсації та гарантії, суперечить ч.2 ст.3 Конституції, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Тож КС визнав неконституційними як низку положень п.4 розд.І цього акта, так і умови призначення окремих компенсацій залежно від майнового стану сім’ї (ч.3 ст.22, ч.2 ст.24 та ч.7 ст.30 закону №796-ХІІ).

Окремо в рішенні наголошено й на відновленні дії попередніх редакцій стст.53 та 60 закону №796-ХІІ. Ідеться про необмеження розміру додаткової пенсії та надання пільг незалежно від права на державну допомогу за іншими законами.

Відновлення виплат

Отже, «чорнобильці», позбавлені пільг і компенсацій через дію «економного» закону, вже можуть вимагати їх відновлення. Якщо ж чиновники посилатимуться на відсутність коштів або окремого рішення Уряду із цього питання, доцільно зберігати чеки та квитанції, що підтверджують витрати на лікування чи комунальні послуги, аби згодом позиватися.

Водночас експерти не відкидають можливості повернути недоплачене за попередні роки принаймні в межах позовної давності. Адже, на відміну від попередніх обмежень пільг, нині ключовим є висновок КС, що такі виплати та компенсації є не правом, а обов’язком держави, від якого вона відмовилася в односторонньому порядку.

Навіть якщо не вдасться переконати в цьому національні суди, можна подати заяву у Страсбург. І вищезазначене рішення КС буде вагомим аргументом щодо порушення права на власність у контексті законних очікувань, що держава компенсує шкоду потерпілим від Чорнобильської катастрофи.