Закон і Бізнес


Складно бути роботом

Навіть якщо твір породить штучний інтелект, автором може бути лише людина


№28 (1378) 14.07—20.07.2018
ТАМАРА ВОЛІНА
12761

Українське законодавство не регламентує правових засад використання творів, створених без участі людини. А от передові держави готові визнати митцем комп’ютерну програму.


Судова практика

Основні аспекти охорони художніх творів відображені в Бернській конвенції. Це міжнародна угода щодо авторського права, укладена в 1886 р. Відтоді документ «обріс» різноманітними додатками та доповненнями, наймасштабніші з яких датуються 1979-им. Та, незважаючи на це, вона продовжує залишатися неповороткою машинерією, не здатною впоратися з новими викликами.

А їх постає чимало. Так, не встигла світова спільнота унормувати захист прав на комп’ютерні програми, сайти, топології інтегральних мікросхем тощо, як з’явилися твори, автором яких є не людина, а штучний інтелект.

Про те, як цифрове середовище змінить право інтелектуальної власності, фахівці поспілкувалися на засіданні комітету з інтелектуальної власності Асоціації адвокатів України.

Асистент кафедри інтелектуальної власності юридичного факультету КНУ ім. Т.Шевченка, науковий співробітник НДІ ІВ НАПрн України Костянтин Зеров зауважив, що, розглядаючи питання авторства творів, спродукованих за участю комп’ютерних технологій, світова спільнота виокремлює кілька категорій. Зокрема, ідеться про твори, яким життя дав штучний інтелект, а потім обробила людина, та дітища, створені без участі людини взагалі.

До перших, скажімо, можна віднести обробку фоторобіт у програмі Photoshop. Тут міжнародна спільнота визнає автором фізичну особу, завдяки творчій праці якої був отриманий кінцевий результат.

Таке розуміння кореспондується з міжнародною судовою практикою. Так Суд Європейського Союзу у рішенні C-5/08 Infopaq International A / S v Danske Dagbaldes Forening зазначив, що авторське право поширюється тільки на роботи, оригінальність яких має відображати власну інтелектуальну творчість автора.

Українське законодавство так само автором твору визнає лише фізичну особу.

Тільки фізична особа

Із другою категорією творів усе набагато складніше. Наразі більшість країн не визнає штучний інтелект автором твору. Так, австралійський суд у рішенні у справі Acohs Pty Ltd v Ucorp Pty Ltd сказав, що твір, який з’явився на світ завдяки участі комп’ютера, не може захищатись авторським правом, оскільки не створений людиною.

Бюро із захисту авторських прав США в одному з рішень підкреслило, що зареєструє оригінальну авторську роботу за умови, якщо вона була створена людиною. Така позиція підкріплюється законодавством, в якому йдеться про те, що авторське право захищає лише плоди інтелектуальної праці, підвалинами яких є творчі здібності розуму.

Крок уперед у сфері захисту прав інтелектуальної власності спробували зробити на Туманному Альбіоні. У розд.9 (3) закону про авторське право, дизайн та патенти (CDPA) Великої Британії від 1988 р. зазначається, що в разі літературної, драматичної, музичної чи художньої роботи, згенерованої комп’ютером, автором буде вважатися людина, за допомогою якої провадяться заходи, необхідні для створення роботи. Інакше кажучи, у цій нормі, на думку К.Зерова, йдеться про розробника програми, що неправильно.

Аналогічні норми містяться в праві Гонконгу, Індії, Ірландії та Нової Зеландії.

В Японії законодавці виявилися набагато прогресивнішими. Іще у 2016 р. на засіданні державної комісії з інтелектуального права було прийнято рішення розпочати розробку нормативних документів щодо захисту авторських прав на продукти творчої діяльності, породжені штучним інтелектом. На думку очільників агентства, такий крок має стати підтримкою для компаній, які працюють над створенням і впровадженням інновацій.

В Україні на твори штучного інтелекту авторське право не поширюється. Тож, переконаний К.Зеров, будь-хто може безкарно використовувати музику або візуальні зображення, створені комп’ютерною програмою.

Музика та картини

Та незабаром, зазначили експерти, з якими ми поспілкувалися після засідання, ситуація може змінитись. Нині світова спільнота обговорює британський стартап Jukedeck, який розробив штучний інтелект, здатний писати музику. Натхненники Jukedeck пророкують, що вже через 10—15 років авторство чи не половини популярних музичних творів належатиме штучному інтелекту.

У 2016 р. світ побачив проект «The Next Rembrandt» — портрет, створений комп’ютером на основі аналізу 346 картин митця. Щоправда, розробники підкреслили, що проект, створений для банку, не був комерційним. Робота мала підкреслити прихильність клієнта до інновацій та підтримки класичного мистецтва.

А ось уже інший проект — започаткований компанією Google — став прибутковим. У тому ж 2016 р. на аукціоні було продано близько 30 картин, створених за допомогою технологій нейронних мереж. Початкова вартість лотів стартувала від $2,5 тис. Однак у підсумку 4 картини були продані за $8 тис. кожна.

Розробники нейронних мереж стверджують, що з допомогою останніх штучний інтелект може навчитися створювати не тільки статичні зображення, а й відео.

Отже, якщо робота штучного інтелекту перейде в комерційну площину, світовій спільноті доведеться переглядати та доповнювати положення Бернської конвенції. Буде змушена працювати в цьому напрямку й Україна, якщо вона прагне забезпечувати належні гарантії авторам творів.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Чи може штучний інтелект бути визнаний автором твору?

Оксана ЄФІМЧУК,
керівник практики права інтелектуальної власності ЮК Jurimex:

— Законодавство нашої держави поки що не дає підстав визнавати за штучним інтелектом авторство на об’єкти інтелектуальної власності. Утім, не можна виключати того, що такий підхід із часом зміниться, адже на міжнародній арені вже обговорюється правовий статус роботів, зокрема й можливість визнання їх як «електронних осіб» (electronic person).

Разом з тим дискусія наразі не зводиться тільки до можливості визнання авторства за самим штучним інтелектом. Обговорюються також такі питання, як визнання прав на створені штучним інтелектом твори за власником відповідної комп’ютерної програми (а це, як правило, великі корпорації), її розробником або користувачем.

З огляду на різну специфіку функціонування штучного інтелекту встановлення універсального підходу до визначення власника прав може бути хибним. Зокрема, різні програми вимагають від користувача різного ступеня активних дій та креативу.

Доки в українському законодавстві немає чіткого регулювання цього питання, можна припустити, що певне бачення може бути сформульоване судами. Вирішуючи спори, вони повинні будуть оцінювати, чи є результат роботи штучного інтелекту твором як таким, а також те, який внесок у його створення кожної з причетних осіб. Залежно від цих обставин, вочевидь, і визначатиметься правовласник.

Що стосується позиції про віднесення створених штучним інтелектом творів узагалі до неохороноздатних, то видається, що вона має найменше шансів знайти відображення в законодавстві. Адже це може стати суттєвим демотиватором для учасників ринку.

Сергій ГОЛОВКО,
юрист Правової корпорації «Татаров, Фаринник, Головко»:

— Питання можливості визнання авторського права за штучним інтелектом передчасне. Саме собою авторське право несе не просто декларативне навантаження, а й передбачає за суб’єктом хоча б потенційну здатність на реалізацію цього права, хай навіть шляхом відмови ним користуватися.

Наразі результатом автономної роботи комп’ютерних програм є твори, які відповідають вимогам, що висуваються до винаходів чи витворів мистецтва. Проте не існує програм, які були б здатні не просто видати творчий результат, а й, наприклад, свідомо заборонити потім його використання.

Тобто головне питання не у визнанні авторства за штучним інтелектом, а в законодавчому визначенні особи, якій будуть належати майнові права на об’єкт, створений програмою. Адже фінансова складова дуже важлива для просування подальших досліджень у цьому напрямку.

І тут я вже більше підтримую британський варіант, який, на противагу континентальному європейському, не ігнорує сам факт можливості створення штучним інтелектом об’єкта інтелектуальної власності, а вирішує це питання, вказуючи як суб’єкт права особу (людину), яка здійснила заходи, необхідні для створення програмою твору.

Богдан ДЗЯМАН,
юрист ЮК Bossom Group:

— До створення нормативно-правових актів, які б регулювали питання щодо прав штучного інтелекту, слід підходити дуже зважено.

Передусім варто чітко розділити твори, створенні виключно штучним інтелектом, і твори, що в кінцевому підсумку оброблялися людиною. Якщо в другому випадку все зрозуміло, то в першому визнати автором твору штучний інтелект поки неможливо. Адже згідно із законом «Про авторське право та суміжні права» автором може бути фізична особа, яка своєю працею створила твір.

По-друге, якщо створювати законодавство, де буде встановлено, що суб’єктом авторського права є штучний інтелект, то потрібно розуміти види та права автора на такий твір, а також те, яким чином «автор» зможе розпоряджатися належними йому правами.

Саме тому варто концептуально визначитись із базовою структурою правовідносин у сфері інтелектуальної власності щодо творів, породжених штучним інтелектом: суб’єкт, об’єкт, зміст — а потім уже створювати відповідне правове регулювання.