Закон і Бізнес


Стережись автомобіля!

Надання неправдивої інформації позбавляє підприємця можливості перевозити пасажирів


Претендуючи на перевезення пасажирів, підприємець має забезпечити можливість періодичного навчання водіїв та іншого персоналу.

№25-26 (1375-1376) 26.06—06.07.2018
Юлія ГРОДЕЦЬКА, головний спеціаліст відділу узагальнення судової практики Вінницького апеляційного адміністративного суду
6027

Перевозити пасажирів можуть лише ті суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на конкретний вид послуг і на законних підставах використовують сертифіковані автобуси відповідного класу. Про це йдеться в узагальненні практики розгляду спорів щодо оскарження рішень про підготовку та проведення конкурсу на перевезення пасажирів.


Правомірний наказ

За приписами ст.5 закону «Про автомобільний транспорт» від 5.04.2001 №2344-III, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових послуг. Відповідно до ст.44 цього акта порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів. Так, постановою КМ від 3.12.2008 №1081 затверджено Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Цей документ визначає процедуру підготовки та проведення відповідного конкурсу. Ним обов’язково мають керуватись органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємства (організації), залучені на договірних умовах для організації проведення конкурсів, конкурсні комітети й автоперевізники.

Однією з підстав виникнення спорів щодо скасування наказу стосовно оголошення проведення конкурсу слугувало прийняття такого наказу, незважаючи на укладений договір на перевезення пасажирів, у якому прописана автоматична пролонгація.

Так, у ст.43 закону №2344-III та п.53 порядку міститься пряма заборона на продовження строку дії раніше укладених договорів на перевезення пасажирів. Природа заборони обґрунтована тим, що держава взяла на себе обов’язок створити рівні умови для роботи всіх суб’єктів господарювання у сфері автомобільного транспорту. А основним шляхом до створення таких умов є визначення перевізника на автобусному маршруті, установлення максимального строку дії договорів на перевезення та заборони подовження строку дії раніше укладених угод.

Указаним вимогам закону кореспондує обов’язок організатора провести конкурс не пізніше ніж за 2 місяці до моменту закінчення строку дії договору (дозволу). Тобто організатор повинен ужити заходів з метою проведення конкурсу незалежно від умов договору та того, чи передбачена можливість його пролонгації, навіть якщо законодавство, яке діяло раніше, не встановлювало заборон чи обмежень як щодо строку дії договору, так і щодо можливості пролонгації.

Прикладом є справа, в якій ВААС залишив без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду, якою відмовлено в задоволенні позову фізичної особи — підприємця проти департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним і скасування наказу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки строк дії договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом закінчився й на конкурсних засадах не визначено перевізника на оспорюваних маршрутах, відповідач правомірно видав наказ про оголошення проведення конкурсу на перевезення пасажирів.

Справедливий конкурс

Під час аналізу апеляційного перегляду справи стосовно скасування рішення конкурсного комітету в частині затвердження його складу встановлено, що підставою для спору було виявлення прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері порушень п.6 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування під час створення конкурсного комітету та затвердження його складу.

Так, згідно зі ст.44 закону №2344-III визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на замовників, зокрема, на міських автобусних маршрутах загального користування — на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Для підготовки та проведення конкурсу замовник утворює конкурсний комітет, до складу якого включаються представники відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а також організацій користувачів послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування.

Так, ухвалою ВААС залишено без змін постанову ВОАС, якою задоволено адміністративний позов жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері проти Гайсинської міської ради Вінницької області про скасування рішення про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом на території міста в частині створення конкурсного комітету та затвердження його складу. Суд першої інстанції зазначив, що додатком до рішення затверджено склад міського конкурсного комітету з підготовки та проведення конкурсу, до якого ввійшло 5 членів: дві посадові особи Виконавчого комітету Гайсинської міської ради, керівник міського комунального підприємства, одна посадова особа Гайсинської РДА та начальник ДАІ Гайсинського РВ УМВС у Вінницькій області.

Однак до складу конкурсного комітету не було включено відповідного представника територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту. При цьому вказаний факт не спростовувався представниками сторін та третьою особою на судових засіданнях.

Отже, Гайсинська міська рада не виконала нормативу щодо включення до складу конкурсного комітету представника відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту. Порушення в подальшому призвело до того, що неправомочний комітет приймав рішення про проведення конкурсу з метою визначення перевізника на кількох міських маршрутах.

Недопущення до участі

Під час апеляційного перегляду судових актів щодо скасування рішення конкурсного комітету в частині допущення (недопущення) до участі в конкурсі встановлено: причиною виникнення спорів було оскарження рішення комітету, під час прийняття якого не дотримано п.12 порядку та допущено до конкурсу перевізника, який не дотримався вимог ст.34 закону №2344-III.

Згідно з його ст.46 у конкурсі можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси потрібного класу, відповідають вимогам, викладеним у ст.34 зазначеного акта.

Прикладом може бути постанова Хмельницького окружного адміністративного суду. Він відмовив у задоволенні адміністративного позову товариства проти Хмельницької обласної державної адміністрації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, ВААС мотивував це тим, що ТОВ не організувало періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод, що суперечить ст.34 закону №2344-ІІІ. Крім цього, оскільки в ТОВ згідно з поданими на конкурс документами в наявності є 16 транспортних засобів, перевізник зобов’язаний відповідно до ч.2 ст.34 закону організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту раз на 5 років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки — раз на 3 роки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади.

Таким чином, ТОВ було подано на конкурс документи, які не відповідають усім вимогам законодавства, зокрема, не було підтверджено факту проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки. Урахувавши наявність підстав для недопущення до участі в конкурсі ТОВ, конкурсний комітет прийняв протиправне рішення, яке підлягає скасуванню.

Іншою причиною виникнення спорів було оскарження рішення комітету, яким допущено до конкурсу перевізника, котрий надав недостовірні відомості.

Так ХОАС відмовив у задоволенні адмінпозову ФОП до Хмельницької ОДА про визнання рішення нечинним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, ВААС наголосив, що з матеріалів справи встановлено: медики працюють на позивача не на повну ставку, оскільки через роботу в лікарні не відпрацюють необхідної норми годин. Отже, підстави вважати, що медики, які зазначені як працівники, котрі щоденно контролюють стан здоров’я водіїв, працюють на підприємстві повний робочий день, відсутні.

Наявність таких медичних працівників не відповідає вимогам, установленим порядком, а тому підстави для отримання додаткових балів за наявність двох медичних працівників, котрі здійснюють щоденний огляд водіїв, відсутні. Також ВААС уважає, що відсутність підтвердження в інших працівників кваліфікації («Технічне обслуговування і ремонт автомобілів») указує на відсутність можливості належного контролю за технічним станом транспортних засобів.

Тож позивач фактично надіслав недостовірні дані з метою під час участі в конкурсі отримати перевагу над іншими претендентами у вигляді нарахування додаткових балів за відсутності на те законних підстав.

Іще одним прикладом спору, причиною якого став недопуск претендента до конкурсу з підстав надання недостовірної інформації, є справа за позовом ФОП до Вінницької ОДА.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що під час зіставлення конкурсним комітетом інформації, зазначеної в анкеті ФОП, та відомостей, наданих УДАІ, установлено розбіжності, а саме: в анкеті ФОП указано, що 3 автотранспортні засоби «Мерседес-Бенц 0530» сумарною пасажиромісткістю 117 місць відповідають категорії М3 класу В ІІІ, однак згідно з даними УДАІ один зі згадуваних транспортних засобів відповідає категорії М3 класу ІІ, а 2 автомобілі відповідають категорії М3 класу І.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, ВААС наголосив, що комісія мала дати бальну оцінку автомобілям, заявленим позивачем на конкурс, тоді як вона не допустила позивача до конкурсу лише з тих підстав, що автомобілі, які були зазначені ним в анкеті як такі, що є в його власності, відповідно до інформації УДАІ не відповідають класу В ІІІ.

Таким чином, комісія, проігнорувавши автомобілі, які відповідають категорії М3 класу В ІІІ та які були безпосередньо запропоновані на автобусні маршрути, обмежила та порушила право позивача на участь у конкурсі.

Відсутність документації

Також під час аналізу судової практики встановлено, що ще однією з причин недопуску претендентів до конкурсу є відсутність документації, передбаченої в п.29 порядку. Надання документів є обов’язковим для всіх претендентів без винятків.

ХОАС задовольнив позов ФОП до Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті про скасування рішення в частині. Суд виходив з того, що законодавством не передбачено ведення ФОП штатного розпису, а тому оскаржене рішення прийняте відповідачем не на підставі, не в межах та не в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, ВААС зазначив, що в п.29 порядку передбачено подання автомобільними перевізниками для участі в конкурсі, зокрема, копії штатного розпису, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за останні повні 2 квартали. Тобто ця вимога є обов’язковою для виконання всіма автоперевізниками, які бажають узяти участь у конкурсі, без винятків. Оскільки позивач є перевізником і мав намір узяти участь у конкурсі, то вимоги п.29 порядку є обов’язковими.

Іншою причиною недопуску претендентів до конкурсу є невиконання додаткових умов конкурсу, передбачених у п.10 порядку. Зокрема, йдеться про те, що організатор конкурсу має право затверджувати, крім обов’язкових умов, також додаткові (наявність у перевізника GPS-системи, установленої на транспортних засобах, які пропонуються для роботи на автобусному маршруті, тощо). Організатор установлює вимогу щодо забезпечення роботи на об’єкті конкурсу, який включає міські та приміські автобусні маршрути загального користування, не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Як приклад можна навести справу, в якій ухвалою ВААС залишено без змін постанову Чернівецького окружного адміністративного суду, якою відмолено в задоволенні адмінпозову ТОВ проти Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень суб’єкта владних повноважень і зобов’язання вчинити певні дії. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, знаючи про додаткові умови конкурсу, не надав транспортного засобу для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями, що підтверджується відповідною заявою, яка міститься в конкурсній пропозиції та узгоджується з інформацією в листах УДАІ УМВС у Чернівецькій області. За таких обстави ВААС погодився з висновком ЧОАС про правомірність рішення конкурсного комітету щодо недопущення позивача до участі в змаганнях.