Закон і Бізнес


Очищення криється в деталях

За змінами, що нібито пов’язані з утворенням ВАКС, приховано кілька несподіванок для всієї системи


Після проведення всіх структурних перебудов ще не відомо, хто з очільників виявиться головним у системі.

№25-26 (1375-1376) 26.06—06.07.2018
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
9412

Прикриваючись ширмою створення Вищого антикорупційного суду, на вул. Банковій вирішили ще й очистити від небажаних елементів усі апеляційні суди. Скорочення може зачепити й працівників територіальних управлінь Державної судової адміністрації.


Апеляція? На конкурс!

Навіть парламентських експертів здивувало, що президентський проект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» (№7441) містить норми, які до створення ВАКС жодного стосунку не мають. Однак у профільному комітеті вистачило голосів для «одобрямсу», хоча на підтримку висловилася рівно половина членів цього парламентського підрозділу.

Не стали вникати в текст і парламентарі, схваливши його за основу за 20 хв. Що ж заховано в цьому документі та які ще норми не сподобалися експертам ГНЕУ?

Насамперед розробники документа подбали про те, аби пропустити всіх суддів апеляційного рівня крізь сито відбору. Для цього внесено маленьке уточнення до положень ст.81 закону «Про судоустрій і статус суддів»: у них з’явилася згадка і про апеляційні суди. Тобто і в них можна буде залишитися працювати тільки за особливою процедурою, тобто за конкурсом. Причому позмагатися за крісла в апеляційній інстанції зможуть і науковці, і адвокати, якщо мають необхідний стаж.

Згадаймо: наприкінці минулого року глава держави підписав укази про докорінну реорганізацію судоустрою шляхом ліквідації одних установ та утворення нових. На апеляційному рівні «оптимізація» фактично звелася до зміни вивісок (за винятком столичних установ). Однак пропоноване проектом №7441 уточнення уможливить перетворити цей процес на 41 конкурс включно з новим проходженням кваліфікаційного оцінювання.

Як бути тим суддям, які вже його пройшли? Проект віддає це питання на відкуп Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Остання сама вирішуватиме, чи брати до уваги раніше отримані бали для підбиття підсумків конкурсу. Хоча достатньо змінити систему оцінок і знецінити всі попередні здобутки.

Ще один нюанс: повторно проходити кваліфоцінювання раніше ніж через рік, можна тільки в разі пониження в інстанції чи зміни спеціалізації. Теоретично це дає можливість усунути від змагання за зайняття своєї ж посади тих суддів, які встигли його пройти, якщо ВККС не погодиться на врахування попередньої оцінки, а з моменту її визначення ще не мине року. Тоді один шлях — іти до місцевого суду чи змінювати орієнтацію.

До речі, у ДСАУ вже призначили т.в.о. керівників апарату 41 новоутвореного апеляційного суду. Тому, щойно буде ухвалений цей закон, усе буде готово для старту конкурсно-відбірної кампанії.

Юрисдикція за місцем сидіння

З місцевими судами, очевидно, оптимізацію проводитимуть руками членів ВККС за перевіреною схемою: після ліквідації установи суддю можуть перевести будь-куди, хоч на протилежний бік країни. Не подобається — звільняйся! Але й тут автори документа вирішили підстрахуватися, аби країна зовсім не залишилася без правосуддя на час «переправи». Втім, зробили це настільки неоковирно, що тільки заплутали і суддів, і експертів.

По-перше, вирішили зекономити на переїздах суддів, чия установа після «оптимізації» матиме кілька місць розташування. Для цього справи запропоновано розподіляти з урахуванням того, де стоїть робочий стіл судді. Який тоді був сенс малювати мапи? Адже укрупнення установ пояснювали саме бажанням забезпечити мінімально необхідний штат законників.

Якщо за суддею застережена можливість розглядати справи тільки за місцем сидіння, то для сторін провадження така преференція прямо не згадується. Втім, одне без іншого не працюватиме. Тобто позов подаватиметься за територіальною юрисдикцією окружного суду, але фактично призначатиметься до розгляду з урахуванням «під’юрисдикції». Як вирішуватиметься спір про місце розгляду, якщо, скажімо, сторони мешкають у різних районах?

Урешті-решт, оскільки кількість суддів залишатиметься тією самою, якщо не меншого, як така оптимізація допоможе досягнути результату? Адже суддя, пославшись на згадану норму, може наполягати на тому, аби не розглядати «чужих» справ, навіть якщо за місцем розташування одного з підрозділів не буде жодного судді. Також у проекті не передбачена можливість відрядження (переведення?) з одного району до іншого в межах однієї установи.

Експерти ГНЕУ звертають увагу й на те, що в результаті таких особливостей розподілу в суддів, які працюють в одній установі, але в різних населених пунктах, буде суттєво різнитися навантаження. Як наслідок, відмінними будуть і строки розгляду. А це аж ніяк не узгоджується з проголошеною метою створення окружних установ.

На вихід з речами і… справами

Марно сподіватися, що всі судді районних судів залишаться на своїх місцях. Адже невипадково в проекті є ще одне уточнення до всіх процесуальних кодексів: «У разі переведення судді до суду, юрисдикція якого поширюється на територію, на яку поширювалася юрисдикція суду, з якого суддя був переведений, такий суддя продовжує розгляд справ, що перебували в його провадженні на момент переведення».

Як це узгоджується з попереднім пунктом у ситуації, коли суддя залишиться в межах територіальної юрисдикції, але змінить розташування свого робочого місця на інший район? Як бути, якщо суддя касаційної інстанції, наприклад, перейде на роботу до апеляційного суду? Він і всі справи, що почав розглядати, має забрати із собою? А якщо навпаки — піде на підвищення?

Експерти цю норму зрозуміли таким чином, що на одну й ту саму територію, принаймні деякий час, поширюватиметься юрисдикція кількох судів. Тому вони пропонують уточнити, який же зміст насправді закладався в неї авторами. Хоча це очевидно: і суддів перетасувати, і процес не зупиняти.

Прикметно, що не передбачається жодних гарантій непереведення навіть для суддів, які тільки-но пройшли кваліфоцінювання або призначені довічно. Бо в проекті відсутні будь-які перехідні положення. Проте, очевидно, такі винятки зможе зробити сама ВККС, яка тепер має право розпоряджатися долею суддів без їхньої згоди.

До речі, так само разом зі справою «переїдуть» і присяжні. Й ніхто їх не питатиме, чи зручно їм буде їздити до сусіднього району в межах округу, «нарізаного» в Державній судовій адміністрації. Й знову ж таки, за відсутності змін у територіальному устрої яка місцева рада затверджуватиме списки нових присяжних, якщо територіальна юрисдикція суду поширюватиметься на кілька районів? Кожна до свого «підсуду»? Чи на розвиток е-судочинства отримаємо й е-присяжних?

Всю владу — в одні руки

Своєрідну віддяку від авторів проекту отримала ДСАУ, де ще недавно пояснювали, як усе буде добре після оптимізації судів. Ще тоді «ЗіБ» припускав, що в разі скорочення кількості судових установ постане питання й щодо доцільності такої розгалуженої мережі судових адміністраторів.

Автори проекту теж дотримувалися такої думки, тож вирішили ліквідувати й ці підрозділи. Тобто вони можуть створюватися, але не обов’язково, і точно втратять статус розпорядників бюджетних коштів. Натомість у руках голови ДСАУ будуть зосереджені всі адміністративні важелі: він призначатиме керівників апарату всіх судів — від місцевого до Верховного, а також затверджуватиме структуру та штатну чисельність працівників (крім ВС). Так, усе начебто має відбуватися за погодженням з головою установи, але уточнення «у межах видатків» припускає варіативність аргументів для досягнення такої згоди.

Звісно, все залежатиме від того, які завдання будуть поставлені перед очільником ДСАУ. Тут також є розмаїття варіантів — від збереження наявної структури до повної концентрації всіх кадрових і фінансових потоків у столиці.

Та не все від нього залежатиме, оскільки рішення про утворення теруправлінь він також повинен погоджувати — з Вищою радою правосуддя. Поки що остання не виявляла супротиву ініціативам ДСАУ щодо оптимізації структури судів, але невідомо, чи не продемонструють у ВРП бажання отримати опосередкований контроль за адміністративною та фінансовою складовою забезпечення Феміди.

Дрібниці, але неприємно

Є й інші начебто несуттєві дрібниці, але в цих змінах також криються певні можливості. Наприклад, проект покладе край конфлікту між ВККС і громадською радою доброчесності. Членів ГРД зобов’яжуть брати участь в її засіданнях особисто, без права передоручення свого голосу. Також уточнюється, що рішення вона може ухвалювати тільки на засіданнях ради, а не колегій та мінімум 11-ма голосами. Натомість про фінансування діяльності представників громадськості в проекті не згадується.

Серед обставин, які можуть бути визнані істотним дисциплінарним проступком, а отже, призвести до звільнення з посади, з’явилося невиконання головою суду або його заступником рішення ВРП. Чи всі рішення маються на увазі й чи підпадають під цю категорію, наприклад, акти індивідуальної дії, що можуть бути визнані судом протиправними? Це не уточнюється. Але, зокрема, експерти ГНЕУ вважають, що в останньому випадку невиконання такого рішення не може вважатися «грубим нехтуванням обов’язками судді».

Також вони звернули увагу на доповнення, яким установлено, що днем уручення судового рішення є день проставляння відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення. Поважні причини, які могли завадити отримати вчасно такий лист, не враховуються. Отже, фактично пропонується позбавити особу права на оскарження з формальних причин.

Таким чином, питання лише в тому, що закладали автори в цей документ: далекоглядну стратегічну мету покращення правосуддя чи вирішення нагальних завдань щодо очищення вітчизняної Феміди. Поки що більш імовірним є друге.