«Я свідок! А що сталось?»

Успіх нових механізмів залежатиме від стандартів доказування

Запровадження інституту свідків у господарському процесі викликає в юристів занепокоєння. Вони побоюються, що замість того, аби сприяти встановленню істини, сторони затягуватимуть процес, маніпулюючи явкою обізнаних осіб на судове засідання.

Розгляд із прискоренням

Швидкість розгляду справ завжди вважалась одним з головних надбань національного господарського процесу і, відповідно, господарських судів. Особливо це надбання правники мали змогу оцінити в порівнянні із цивільним і кримінальним процесами, які розтягувалися на роки, а в окремих випадках — на десятиліття.

Не в останню чергу такий стан справ зумовлюється великою кількістю процесуальних учасників, зокрема свідків, зібрати яких у залі засідань не завжди просто. Особи, причетні до розгляду, хворіють, виїжджають за кордон і мають інші невідкладні справи, які заважають їм з’явитися до суду в призначений час. Недбале ставлення до виконання громадянського обов’язку стало настільки буденним, що окремі процесуальні учасники обертають зайнятість свідків на свою користь, затягуючи таким чином слухання справи.

На противагу «цивілістам» і «кримінальникам», «господарники» виносили рішення значно оперативніше, оскільки в основному їм доводилося працювати з документами, наданими сторонами. А якщо хтось із процесуальних учасників бажав долучити інформацію, отриману від інших осіб, робилося це у вигляді нотаріально завірених письмових пояснень.

Однак законодавець вирішив, що самих документів замало, аби встановити істину в господарському процесі, і запровадив інститут свідків, які даватимуть суду показання наживо. Таке рішення відразу викликало побоювання, що сторони зловживатимуть ширшими можливостями для доказування, залучатимуть свідків за потреби та без і, нарешті, перетворять господарський процес на процедуру, що тягнутиметься нескінченно.

Про те, чи дійсно ситуація може скластися таким чином, юристи подискутували під час обговорення актуальних питань імплементації новел процесуальних кодексів, організованого Асоціацією правників України.

Підміняти не варто

На думку судді Господарського суду м.Києва Олесі Дупляк, показання, отримані від свідка, цілком можуть стати частиною доказової бази. Проте володарка мантії наголосила, що свідчення можуть бути допустимим доказом тільки в певних категоріях справ, і застерегла присутніх від того, аби в них не виникало бажання підміняти один доказ іншим. Наприклад, якщо від процесуальної сторони вимагається надання акта виконаних робіт, навряд чи його зможуть замінити показання викликаного на засідання свідка.

Адвокати з такою позицією не погодилися. Було зазначено: якщо вже мова зайшла саме про акт, то трапляються випадки, коли контрагент відмовляється його підписувати. Тож, коли акта немає, суд повинен оцінити докази, надані стороною, у сукупності. У тому числі й показання свідків.

Щоправда, за відсутності підпису контрагента сторона може вимагати проведення експертизи виконаних робіт. До того ж довести факт їх виконання можна, посилаючись на роботи, що виконувалися паралельно, та на документацію, яка їх супроводжувала. Більше того, захищаючи свої інтереси, процесуальний опонент, сам того не бажаючи, може допомогти позивачеві довести факт виконання робіт, даючи свої пояснення та підкріплюючи їх документацією. Отже, свідки не є панацеєю в господарському процесі, адже до їх появи справи якось вирішувалися.

Разом з тим право на виклик свідків є невід’ємним елементом принципу змагальності сторін. Тому жоден суддя не повинен відмовляти процесуальним учасникам у реалізації цього права. Єдине, чого очікують «господарники», це свідомого підходу учасників до використання інституту свідків, адже, вводячи свідка в процес, сторона має розуміти, що залучає особу, від дисципліни якої залежатиме швидкість слухання справи.

Суддівське навчання

Якщо сторони не зловживатимуть процесуальними правами, упевнені адвокати, залучення свідків до господарського процесу не вплине на його оперативність. Зрештою, кодекси передбачають низку механізмів, спрямованих на протидію порушникам процесуальної дисципліни.

А от суддям доведеться докласти певних зусиль, аби опанувати мистецтво вислуховування обізнаних осіб і дослідження озвученої ними інформації. Можливо, для цього знадобиться проведення спеціальних тренінгів. Полегшило б життя служителям Феміди і розроблення стандартів доказування, що є актуальним не тільки стосовно свідчень.

А поки що процесуальним учасникам залишається дотримуватися законодавчих приписів і виявляти взаємну повагу в господарському процесі.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Олеся ДУПЛЯК,
суддя Господарського суду м.Києва:

— Інституту свідків не варто боятися. Проте його потрібно розуміти. Перед тим як іти до суду з відповідною заявою про виклик свідка, потрібно визначитися з предметом доказування. Це повинне бути чітко окреслене коло доказової бази. Якщо дійсно певне питання може бути доведене виключно показаннями свідків, звертися до суду з таким клопотанням необхідно.

Закон не обмежує процесуальні сторони в тому, яких осіб їм варто залучати як свідків. Однак ці особи мають володіти достовірною інформацією та розуміти, що вони несуть кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення.

Важко прогнозувати, чи не сприятиме залучення свідків затягуванню процесу в разі їх неявки. Адже свідки можуть мати дійсно поважні причини, аби пропустити судове засідання. Та варто пам’ятати: якщо свідок зловживатиме процесуальними правами, суддя може прийняти рішення і без його показань.

Анна ОГРІНЧУК,
керуючий партнер юридичної групи LCF, член Ради з питань судової реформи при Президентові України:

— Інститут свідків є ефективним методом захисту в такій категорії спорів, як корпоративні. Сторони зацікавлені в тому, щоб використовувати показання свідків як докази.

Щодо можливості затягувати процес, використовуючи свідків, зауважу таке. Я переконана, що в першій інстанції строки поступаються значенням змісту спору. Якщо стороні необхідно більше часу для доведення певних фактів, суд повинен їй таку можливість дати.

При цьому має бути збережено баланс дисципліни. Якщо сторона зловживатиме процесуальними правами, у тому числі й правом залучати свідків, нові редакції кодексів містять широкий перелік механізмів, які дозволяють притягти порушника до відповідальності.