Суб’єкти правопорушень

Оксана Епель: Апробації практикою закону про запобігання корупції породили суперечності

Перші роки апробації практикою закону «Про запобігання корупції» породили суперечності щодо поширення його положень на певні категорії осіб. І одними з найактуальніших серед зазначених питань є проблематика визначення таких складових правопорушень як суб’єкт і суб’єктивна сторона.

І одними з найактуальніших серед зазначених питань є проблематика визначення таких складових правопорушень як суб’єкт і суб’єктивна сторона. Про це написала в своєму докладі «Проблематика визначення суб’єкту та суб’єктивної сторони правопорушень, пов’язаних з корупцією» суддя Київського апеляційного адміністративного суду Оксана Епель, з яким вона виступила на круглому столі «Запобігання та протидія корупції в Україні».

«Дискусійним виявилося питання щодо віднесення до кола суб’єктів антикорупційних правопорушень курсантів ВНЗ сфери управління державної кримінально-виконавчої служби, які мають військове звання «рядовий». Так, пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що до суб’єктів, на яких поширюється дія антикорупційного законодавства, належать особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби. При цьому, на сайті НАЗК розміщено оголошення про те, що Закон України «Про запобігання корупції» не поширюється на курсантів вищих військових навчальних закладів, але до теперішнього часу офіційні роз’яснення НАЗК з цього приводу відсутні», – зазначила Оксана Епель.

Вона додала, що ст.3 Закону «Про запобігання корупції» не підлягає розширеному тлумаченню і в разі неясності або неточності окремих її положень має застосовуватися на користь особи, а не інакше.

Суддя КААС також посилається на практику Європейського суду з прав людини. «У справі «Щокін проти України» ЄСПЛ наголосив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». У разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне тлумачення прав та обов’язків осіб, національні органи зобов’язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Таким чином, вирішення окресленої колізії в антикорупційному законодавстві має здійснюватися на користь особи», – сказала Оксана Епель.

Вона зазначила, що аналогічні проблемні питання виникають з приводу включення до кола суб’єктів антикорупційних правопорушень посадових осіб ВНЗ УДКВС, які також мають певні військові звання, через що контролюючі антикорупційні органи відносять їх до категорії осіб за підпунктом «д» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції».

«Такий підхід не лише суперечить вищенаведеній практиці ЄСПЛ, а й є прямим порушенням ст. 45 цього Закону, якою передбачено, що дія розділу VІІ цього Закону, тобто щодо фінансового контролю, не поширюється на посадових осіб закладів, установ та організацій, які здійснюють основну діяльність у сфері освіти, крім керівників ВНЗ та їх заступників», – підкреслила Оксана Епель.

Суддя КААС також звернула увагу на те, що зазначені проблемні питання вже пройшли певну апробацію судовою практикою і щодо обох категорій осіб (курсантів та посадових осіб ВНЗ УДКВС) суд вирішив спір на користь особи. (Наприклад, постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 по справі № 825/1147/17).

Щодо іншої складової – суб’єктивної сторони правопорушень, пов’язаних з корупцією, Оксана Епель сказала, що то вони характеризуються наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу та на її думку вчинення відповідного діяння через необережність виключає підстави для притягнення особи до відповідальності.

У контексті даного питання суддя КААС навела приклад: «Встановлення суб’єктивного критерію правопорушення при притягненні до адміністративної відповідальності за ст. 172⁶ (за неподання, несвоєчасне подання без поважних причин електронної декларації або за подання завідомо недостовірних відомостей) необхідність з’ясування наявності в суб’єкта практичної можливості виконати свій обов’язок, передбачений ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», наявності в нього поважних причин, які завадили йому належним чином виконати покладені на нього зобов’язання», – повідомила суддя КААС Оксана Епель.

За її словами «неподання або несвоєчасне подання суб’єктом декларування електронної декларації або спотворення зазначених у ній даних внаслідок технічних збоїв офіційного сайту НАЗК виключає наявність суб’єктивної сторони вказаного правопорушення та унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності».