Закон і Бізнес


Стягнення в доларах


№23 (1373) 09.06—15.06.2018
10203

Боржник повинен брати до уваги офіційний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день зарахування коштів на рахунок кредитора. Такий висновок зробив ВС в постанові №638/1841/14-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

15 березня 2018 року                       м.Київ                                №638/1841/14-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СТРІЛЬЧУКА В. А. (суддя-доповідач),
суддів: КАРПЕНКО С.О., КУЗНЄЦОВА В.О., ОЛІЙНИК А.С., СТУПАК О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.02.2016 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19.09.2016,

ВСТАНОВИВ :

13.11.2015 ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Харківської області, в якій просило визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №45651561 та зобов’язати державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ здійснити примусове виконання виконавчого листа, виданого 20.11.2014 Дзержинським районним судом м.Харкова в межах залишку заборгованості в сумі $714,01.

Заявник обґрунтовував свої вимоги тим, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.04.2014 стягнуто солідарно з Особи 3, Особи 2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 23.04.2008 №* у сумі $1002,82, що за курсом НБУ на 27.01.2014 становило 8015,55 грн. 9.02.2015 стягувач пред’явив виконавчий лист на примусове виконання до Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ. 6.03.2015 державний виконавець Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом. Однак боржником рішення суду виконане не в повному обсязі. Стягнення заборгованості мало відбуватися у валюті отриманого кредиту — доларах США. В ході виконавчого провадження Дзержинське ВДВС Харківського МУЮ переказувало кошти на рахунок банку у гривнях, які на виконання умов кредитного договору та рішення суду були конвертовані банком в американські долари згідно з курсом валют на день погашення боржником заборгованості. Особою 2 в рахунок погашення заборгованості було сплачено 8015,55 грн., що, за курсом НБУ на 27.02.2015, становило $288,74. Оскільки рішення суду залишилося невиконаним, боржник не доплатив $714,01, державний виконавець не мав законних підстав виносити оскаржувану постанову.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.02.2016 в задоволенні скарги ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.04.2014 стягнуто солідарно з Особи 3, Особи 2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі $1002,82, що за курсом НБУ на 27.01.2014 становило 8015,55 грн. Особа 2 виконав дане рішення в повному обсязі, сплативши заборгованість у визначеному судом розмірі — 8015,55 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19.09.2016 апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» відхилено, ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.02.2016 залишено без змін.

Залишаючи судове рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та вказав, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень та виніс постанову про закінчення виконавчого провадження після стягнення з боржника зазначеної у рішенні суду і у виконавчому документі суми коштів.

13.10.2016 ПАТ «УкрСиббанк» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.02.2016 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19.09.2016 й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що зобов’язання було визначено в іноземній валюті із зазначенням її гривневого еквіваленту, а тому сума, яка підлягає сплаті у гривнях, повинна визначатися за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. На момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження боржник не доплатив на користь банку $714,01, відтак у державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду. Зазначення у рішенні суду гривневого еквіваленту іноземної валюти на певну дату не тягне за собою зміни правовідносин між сторонами та не впливає на обов’язок боржника здійснити погашення заборгованості у валюті зобов’язання.

17.10.2016 суддя ВСС відкрив провадження у вказаній справі.

Ухвалою колегії суддів ВСС від 16.03.2017 справу призначено до судового розгляду <…>.

5.02.2018 справу передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у ВC інші учасники справи не подали відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.04.2014, яке набрало законної сили 30.09.2014, стягнуто солідарно з Особи 3, Особи 2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 23.04.2008 №* в сумі $1002,82, що за курсом НБУ на 27.01.2014 становило 8015,55 грн.

20.11.2014 ПАТ «УкрСиббанк» було видано виконавчі листи, які 9.02.2015 стягувач пред’явив на примусове виконання до Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ.

6.03.2015 державний виконавець Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №46551561 на підставі п.8 ч.1 с.49 закону «Про виконавче провадження», а саме — у зв’язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

ПАТ «УкрСиббанк» просило скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження та виконати рішення суду в повному обсязі, в межах залишку заборгованості в сумі $714,01, що залишилася після погашення боржником заборгованості в розмірі 8015,55 грн., що на день сплати за курсом НБУ становило $288,72.

Відповідно до ст.124 Конституції в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст.14 ЦПК 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, — і за її межами.

Відповідно до ст.1 закону «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) — це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 закону №606-XIV примусовому виконанню державною виконавчою службою підлягають виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до чч.1 і 2 ст.11 закону №606-XIV державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

Пунктом 8 ч.1 ст.49 закону №606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У справі, яка переглядається, встановлено, що виконавче провадження відкрито за виконавчим листом, виданим 20.11.2014 Дзержинським районним судом м.Харкова на підставі рішення цього суду від 24.04.2014, яким було стягнуто солідарно з Особи 3, Особи 2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі $1002,82, що за курсом НБУ станом на 27.01.2014 становило 8015,55 грн.

Згідно з ст.99 Конституції грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до ст.2 закону «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У стст. 47 та 49 цього закону визначені операції банків щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Згідно з ст.192 Цивільного кодексу законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальні положення про виконання грошового зобов’язання закріплені у ст.533 ЦК, зокрема в ч.3 цієї статті зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.

Таким чином, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам ч.3 ст.533 ЦК.

Відповідно до п.30.1 ст.30 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов’язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом мало здійснюватися в іноземній валюті.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст.53 закону №606-XIV. Так, відповідно до ч.3 цієї статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого переказування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, державний виконавець був зобов’язаний під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями указаної статті, оскільки між стягувачем та боржником існувало валютне грошове зобов’язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом також в іноземній валюті.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що судове рішення не може змінювати змісту договірного зобов’язання, яке існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов’язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених ст.53 закону №606-XIV. При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що боржник, виконуючи зобов’язання за виконавчим документом у національній валюті, повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу (тобто день зарахування коштів на рахунок кредитора).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 1.11.2017 у справі №6-1063цс17.

Таким чином, у справі, яка переглядається, під час виконавчого провадження виконання зобов’язання за судовим рішенням у національній валюті, а не у валюті кредиту, без прив’язки до офіційного курсу валют НБУ зумовило невиконання судового рішення у повному обсязі. Тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 закону №606-XIV є правомірною.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з ч.1 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги, оскільки постанова державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ про закінчення виконавчого провадження є незаконною.

Виходячи з мети забезпечення ефективності судового захисту, оскаржувану постанову державного виконавця необхідно визнати незаконною і скасувати та зобов’язати вказану посадову особу органу державної виконавчої служби виконати рішення суду в повному обсязі.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ст.452 ЦПК).

Відповідно до пп.«б», «в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, — у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання апеляційної та касаційної скарг ПАТ «УкрСиббанк» сплатило 2756 грн., які підлягають стягненню з Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ на користь заявника.

Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 416 ЦПК, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 15.02.2016 і ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19.09.2016 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №45651561, винесену 6.03.2015 державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції Харківської області.

Зобов’язати державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції Харківської області здійснити примусове виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом, виданим 20.11.2014 Дзержинським районним судом м.Харкова у справі №638/1841/14-ц у межах залишку заборгованості в сумі $714,01.

Стягнути з Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції Харківської області на користь ПАТ «УкрСиббанк» 2756 грн. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.