Закон і Бізнес


Батьки й діти

Примушування до ДНК-тесту є втручанням у приватне життя


№23 (1373) 09.06—15.06.2018
1969

Інтереси дитини повинні мати не менший рівень захисту, ніж право оспорити батьківство. Тому відмова суду від примушування до проходження ДНК-експертизи не може вважатися втручанням у приватне життя батька.


Яцек Багневський прожив у шлюбі 4 роки, за цей час дружина народила йому сина. Проте після розлучення чоловік засумнівався у своєму батьківстві. Він передав у лабораторію зразки, й експертиза встановила, що вони належать людям, які не мають біологічного зв’язку.

Тоді Я.Багневський звернувся до прокурора, щоб той від його імені подав позов про анулювання запису про батьківство у відповідному реєстрі, оскільки був пропущений 6-місячний строк для оскарження. Суд першої інстанції задовольнив цей позов.

Проте апеляційна інстанція визнала, що тест ДНК, проведений поза судочинством, не може слугувати підставою для ухвалення рішення. Дитина ж навідріз відмовилася здавати зразки для досліджень.

Як зазначено в рішенні від 31.05.2018 у справі «Bagniewski v. Poland», «примушування пройти тест на ДНК в цьому випадку порушило б право на повагу до приватного й сімейного життя, а також уплинуло б на емоційний стан дитини».

Крім того, ЄСПЛ відзначив, що апеляційний суд не ігнорував інтересів заявника, оскільки готовий був розглянути докази, які доводили б, що батьком дитини могла бути інша людина. Таким чином, не порушений справедливий баланс інтересів сторін. Отже, не була порушена й ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.