Закон і Бізнес


У вето очі великі


№23 (1373) 09.06—15.06.2018
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
1972

Ми дамо вам гроші, якщо проголосуєте за створення органу, який боротиметься за те, аби ви не брали гроші за прийняття рішень. За такою формулою «МВФ+» і відбувалося створення Вищого антикорупційного суду.


Утім, це було не єдине питання, що збурювало окремих нардепів. Як зазначив один із них, фактично належало обрати, хто контролюватиме цей суд — глава держави через Вищу кваліфікаційну комісію суддів та Вищу раду правосуддя чи іноземні структури через громадську раду міжнародних експертів.

За словами голови профільного комітету Руслана Князевича, вдалося досягти компромісу з представниками Венеціанської комісії та залишити ВККС можливість долати вето експертів стосовно окремих кандидатів. Утім, попри зауваження не тільки до повноважень та права вето ГРМЕ чи її утворення, а й до юридичної техніки, принципових змін перед другим читанням він не зазнав. Адже в комітеті дотримувалися принципу «не нашкодь», закликаючи колег погодитися з текстом, узгодженим з «венеціанцями».

Не переконували й аргументи щодо алогічності деяких положень, як-от про наявність вищого суду за відсутності установ нижчої ланки чи про необхідність постійних звернень до столиці задля отримання дозволів на проведення слідчих дій на місцях. Але й тут нардепам запропонували не порушувати традицію, тобто прийняти як є, а якщо не працюватиме — вносити зміни.

За 5 днів голосувань жодна поправка не знайшла підтримки. Зате час від часу нардепи вимагали підтвердження пропозицій, що були враховані комітетом. Утім, і вони не отримували (бо й не могли одержати через відсутність у залі більшості нардепів) необхідної кількості «за». Тому, за традицією, профільний комітет доопрацьовував закон майже 2 год. уже перед його ухваленням.

Те, що озвучив Р.Князевич після погодження, напевне шокувало багатьох, бо істотно відрізнялося від попереднього тексту щодо повноважень ради. Насамперед, кількість членів ГРМЕ раптом скоротилася до 6, але тепер якщо половина з них висловляться проти кандидата, то його доля передається на розгляд спільного засідання ради та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Причому буде геть не важливо, як голосуватимуть члени ВККС, адже для подальшого участі у конкурсі претенденту необхідно обов’язково заручитися підтримкою 3 представників іноземних організацій.

Тобто повернуто те саме право вето, що було і в першому читанні, але — у завуальованому вигляді. Адже якщо 4 експерти будуть проти, ВККС ніяк не зможе подолати це вето. Це змінює саму суть конкурсу: добір до ВАКС фактично відданий під сторонній нагляд.

Однак, схоже нардепи вже голосували не стільки за суть, скільки за ідею. Це наштовхує на висновок, що сам закон був важливіший за процес, який він регулює. І головне не як і коли запрацює ВАКС, а отримання міжнародної допомоги, аби дожити до того часу.