Закон і Бізнес


Який голос, такий і відголос

Створення ВАКС стимулюють поданнями про зняття депутатської недоторканості з «опозиційників»


№22 (1372) 02.06—08.06.2018
Орест ГАМСЬКИЙ
1449

Є така прикмета: якщо в парламенті розглядається непопулярна реформа, чекай подань про зняття депутатської недоторканності з когось із народних обранців. Бо так легше й дешевше переконувати опонентів у необхідності підтримати законопроект. Щоправда, як свідчить історія, така поступка забудеться того ж дня.


Смикання за ниточки

Минулого тижня Верховна Рада взялася за ухвалення закону «Про Вищий антикорупційний суд». За поправками йшли не кваплячись, тож за 2 дні до кінця так і не дісталися. Крім того, з дискусій та зауважень вимальовувалася сумнівна перспектива позитивного голосування за документ у цілому: окремі фракції, що нібито складають парламентську більшість, були не в захваті від деяких «узгоджених з європейськими експертами» положень.

Водночас 25 травня стало відомо, що Генеральна прокуратура внесла подання про позбавлення імунітету двох членів «Опозиційного блоку» — Дмитра Колєснікова та Олександра Вілкула. У будівлі на вул. Різницькій останньому закидають маніпуляції із земельними ділянками за часів головування в Дніпропетровської обласній державній адміністрації.

З тексту подання та матеріалів, якими воно обґрунтовується (на 331 аркуші) випливає, що протягом 2011—2012 рр. О.Вілкул видав розпорядження про зміну цільового призначення пасовищ площею 21 га нібито із земель запасу, а насправді із земель колективної власності пайовиків двох сільськогосподарських підприємств Нікопольського району. Також його обвинувачують у зміні цільового використання 23 ділянок загальною площею понад 45 га, які перебували у власності товариства з обмеженою відповідальністю: із земель сільськогосподарського призначення — на землі промисловості.

Д.Колєсніков, коли перебував на посаді голови Агентства з управління державними корпоративними правами та майном, нібито допоміг відібрати 7 тис. м2 нерухомості в державного підприємства в Дніпрі. До речі, у 2012 р. саме він замінив О.Вілкула на посаді очільника Дніпропетровської ОДА, коли останній перейшов працювати до Уряду.

проте річ не в змісті обвинувачень. Тим більше що це не перший випад на адресу «опозиційників». Торік Генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що проти О.Вілкула відкрито кримінальне провадження за фактом несплати податків на суму 19,6 млн грн., і пообіцяв, що справу закриють, якщо порушник податкового законодавства добровільно покриє недоїмку.

Власне, перша вісточка для нардепа прилетіла з Дніпра дещо раніше, 5.07.2017, від керівника ГУ ДФС у Дніпропетровській області. О.Вілкул відхрестився від цього «дешевого піару». Майже в стилі свого фракційного боса Юрія Бойка, який аналогічні подання ГПУ щодо своїх однопартійців Вадима Новинського й Михайла Добкіна неодмінно називав не інакше як «прагненням влади відвернути увагу суспільства від економічних і політичних провалів».

Підстав плече владі

Утім, торік у ГПУ далі погроз справа не пішла. Чому? Подейкують, що «опозиційники» підставили плече владі, підтримавши 13 липня минулого року і зміни до державного бюджету на 2017 рік, і нову редакцію закону «Про Конституційний Суд України».

У першому випадку для цього ледь набралося 226 нардепів, але серед них фактично вирішальними стали голоси саме О.Вілкула та Д.Колєснікова. Цим документом, зокрема, збільшувалися витрати «на вирішення нагальних проблемних питань оборони, громадського порядку і безпеки держави», у тому числі на ГПУ.

За другий голосував тільки Д.Колєсніков, а «Опоблок» загалом дав необхідні 25 «за», що й забезпечило прийняття закону за відсутності підтримки від фракцій ВО «Батьківщина», «Самопоміч» та радикалів.

Процесуальна реформа також не відбулася б без допомоги фракції, що є опозиційною до влади за назвою. Проте проект №6232, зокрема й зміни до Кримінального процесуального кодексу, до яких висловлювалося чимало зауважень у фахівців, «Опоблок» не дружно, але підтримав, у тому числі й О.Вілкул та Д.Колєсніков. Іншими словами, своїм голосуванням вони фактично допомогли профінансувати репресії та плутанину в судовій системі, в яких сьогодні активно звинувачують владу і вони самі, і їхні товариші по фракції.

Не можна сказати, що такі методи використовуються тільки стосовно цієї фракції. Адже напередодні голосування за зміни до бюджету ГПУ внесла відразу 6 подань про притягнення нардепів до кримінальної відповідальності. Одначе 5 із них парламент або не підтримав узагалі, або погодився тільки на проведення розслідування, без затримання й арешту. Двоє із цього списку потім підтримали збільшення кошторису ГПУ.

Натомість щодо М.Добкіна голосували відразу після того, як «опозиційники» допомогли і внести зміни до держбюджету, і прийняти закон про КС. Провладні фракції «віддячили» за це сповна, давши ГПУ згоду за всіма трьома пунктами.

За що боролися…

У той же час ситуація, пов'язана зі зняттям недоторканності з О.Вілкула, на думку експертів, відрізняється від аналогічних процедур щодо М.Добкіна й В.Новинського якщо не за цілями, то за наслідками. Адже підозра у скоєнні злочину, як уважають ті, хто знайомився з матеріалами справи, більш обґрунтована, а перспектива взяття під варту цілком реальна.

Тепер питання лише в тому, в якому порядку на наступному тижні розглядатимуть проект закону про ВАКС і зняття недоторканності з «опозиційників». З огляду на те що за Регламентом ВР не можна переривати розгляд одного питання порядку денного іншим, може повторитися трюк з М.Добкіним: спочатку йтиме виший спецсуд, потім — недоторканність.

Утім, історія нас вчить, що вона нічого не вчить. Тож не буде чимось дивним, якщо наступного парламентського тижня представники «Опоблоку» допоможуть ухвалити закон про ВАКС саме в тій редакції, що влаштовує Адміністрацію Президента. А згодом їхні лідери отримають чергову нагоду говорити про «намагання відвернути увагу суспільства» та «дешевий піар» у вигляді кримінальних проваджень проти однопартійців.

Джерела в судовій системі вважають, що відразу після отримання парламентської згоди за поданнями ГПУ обидва можуть бути заарештовані. І тоді матимуть нагоду особисто перевірити, як насправді працюють ті реформи, за які голосували вони та їхні однопартійці. Як кажуть, за що боролися, на те й напоролися.