Закон і Бізнес


Депортація за крадіжки


№21 (1371) 26.05—01.06.2018
10720

Громадянці Сербії надали притулок у Македонії, але після отримання інформації щодо її причетності до крадіжок урядовці перестали бути гостинними.


Джилізяре Лятичі отримала притулок у Колишній Югославській Республіці Македонія у 2005 р., коли разом із сім’єю втекла з рідного Косова. Заявниця не мала наміру покидати країну, до якої приїхала, та планувала вийти заміж за македонця.

Проте у 2014 р. Міністерство внутрішніх справ припинило дію дозволу на притулок для неї. Уряд це пояснював тим, що Д.Лятичі загрожує національній безпеці.

На підтвердження надали секретну інформацію, здобуту розвідслужбами, згідно з якою заявниця була пособницею в багатьох крадіжках. Зважаючи на норму національного закону, яка зазначає, що іноземець не може отримати притулок, якщо являє собою загрозу національній безпеці, сербку змусили покинути Македонію протягом 20 днів.

Думка Європейського суду з прав людини з приводу депортації різниться від позиції уряду й виражена в рішенні у справі «Ljatifi v. the former Yugoslav Republic of Macedonia».

Дослідивши той самий секретний документ, Суд не виявив у ньому жодних доказів вини заявниці, були лише неаргументовані твердження. Також зауважено, що стосовно Д.Лятичі не відкривали будь-яких кримінальних проваджень.

Хоча у своїй заяві вона посилалася на порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де йдеться про справедливий судовий розгляд, Суд визнав порушеним інше її право. Скаргу проаналізували з точки зору ст.1 Протоколу №7 до конвенції.

Так заявниця отримала підтвердження незаконної депортації та компенсацію моральної шкоди в розмірі €2400.