Закон і Бізнес


Без процедури — ніяк


№18-19 (1368-1369) 10.05—18.05.2018
8769

Верховний Суд України в установленому законом порядку як конституційний орган не ліквідовано і не реорганізовано. До друкованих засобів масової інформації з проханням щодо розміщення оголошень вищенаведеного змісту ВСУ не звертався.


Відповідне повідомлення розміщено на сайті Верховного Суду України у відповідь на оголошення про припинення діяльності та ліквідацію Верховного Суду України, розміщене в одному з офіційних видань на початку травня.

Відзначається, що обмін кореспонденцією та спілкування з Верховним Судом України здійснюються виключно через виконуючого обов’язки Голови Верховного Суду України.

В. о. Голови Верховного Суду України Василь Гуменюк звернувся до головного редактора видання з проханням спростувати розміщену інформацію щодо Верховного Суду України як помилкову.

Нагадаємо, раніше ВСУ також оприлюднили заяву у зв’язку з прийняттям Радою суддів України рішення про ліквідацію.

 

Верховний Суд України

Заява

27 квітня 2018 року

У зв’язку з прийняттям Радою суддів України рішення від 12.04.2018 №18 щодо ситуації, яка склалася з ліквідацією Верховного Суду України

 

Ознайомившись з направленим до ВСУ та опублікованим на веб-сайті газети «Закон і Бізнес» рішенням Ради суддів України від 12.04.2018 №18, судді ВСУ вважають за необхідне зазначити таке.

ВСУ постійно та послідовно підтримує реформування системи судоустрою.

Проте таке реформування має відбуватись за умови дотримання норм Основного Закону.

2.06.2016 Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII, а також закон «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, які набрали чинності з 30.09.2016.

Законом №1401-VIII внесені зміни до ст.125 Конституції, згідно з якими назва найвищого судового органу (суду) України змінюється: замість «Верховний Суд України» запроваджена нова назва «Верховний Суд». Водночас конституційний статус цього органу залишився без змін, йому за збереження функцій ВСУ повернуто належні до 2010 року повноваження суду касаційної інстанції, а також надано деякі інші повноваження.

Положення закону №1401-VIII не можуть тлумачитися як такі, що дають підстави для реорганізації чи ліквідації ВСУ під час зміни назви (рішення Європейського суду з прав людини від 23.06.2016 у справі «Baka v. Hungary»).

Це також підтверджується позицією суб’єкта законодавчої ініціативи, викладеною в п.3.9 пояснювальної записки до законопроекту про внесення змін до Конституції (щодо правосуддя) (№3524): «Законопроект визначає, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Оскільки цей суд є єдиним найвищим судом в Україні, а всі суди є судами України, запропоновано змінити назву цього суду з «Верховний Суд України» на «Верховний Суд».

Наведені зміни в розд.VІІІ «Правосуддя», зокрема і до ст.125 Конституції щодо зміни назви «Верховний Суд України» на «Верховний Суд», узгоджуються з висновком Конституційного Суду від 20.01.2016 №1-в/2016 у справі за зверненням ВР про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції (щодо правосуддя) вимогам стст.157 і 158 Конституції про конституційність таких змін.

Пунктом 7 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII передбачено, що з дня початку роботи Верховного Суду Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд, Вищий адміністративний суд припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Проте не зазначено процедури такої ліквідації, не вказано, який саме закон чи норма Конституції регламентує порядок ліквідації, не вирішено питання статусу суддів, працівників апарату та подальшої долі майна ВСУ.

Припинення діяльності юридичних осіб, незалежно від порядку їх створення, передбачено ст.104 Цивільного кодексу, за змістом якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов’язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Під час ліквідації юридичної особи відбувається повне припинення її діяльності без правонаступництва.

Законом №1402-VIII прямо не передбачено правонаступництва Верховним Судом, у змісті цього закону міститься положення про те, що цей суд створюється на матеріально-технічній базі ВСУ та вищих спеціалізованих судів, однак не сказано, що означає в розумінні цього закону термін «матеріально-технічна база суду» і яким чином матеріально-технічна база суду має переходити до нового Верховного Суду.

Частина 5 п.161 розд.XV «Перехідні положення» Конституції визначає особливу процедуру для випадків реорганізації чи ліквідації окремих судів, утворених до набрання чинності законом №1401-VIII.

Верховна Рада в п.7 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII визначила ліквідацію вищих судів, а також ВСУ без урахування його конституційного статусу, тобто зазначила про ліквідацію найвищого судового органу у спосіб, не передбачений ні основними положеннями Конституції (щодо правосуддя), ні «Перехідними положеннями» до неї.

У рішенні від 12.04.2018 №18 Рада суддів України зазначає закон №1402-VIII як підставу для ліквідації ВСУ, однак положення п.7 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону не узгоджуються з вимогами Конституції та закону №1401-VIII, а відповідного закону, який передбачає порядок припинення діяльності та ліквідації ВСУ, немає.

Приймаючи рішення про визнання ВСУ таким, що припинив свою діяльність та перебуває у стадії ліквідації з 15.12.2017, а також про те, що рішення зборів суддів ВСУ спрямовані на перешкоджання ліквідаційній процедурі та не мають правових наслідків, РСУ діяла поза межами своїх повноважень, всупереч чинному законодавству та рішенню чергового XV з’їзду суддів, виконавчим органом якого вона є.

Законом №1402-VIII не передбачено, що питання припинення діяльності та ліквідації ВСУ належать до повноважень РСУ.

За змістом п.7 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII, до припинення діяльності Верховного Суду України статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов’язки, гарантії суддів цього Суду визначаються законом «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI.

Тому здійснення права на суддівське самоврядування — проведення зборів суддів, виконання обов’язку з організаційного забезпечення діяльності ВСУ — регулюється законом №2453-VI, який не скасовано початком процесуальної діяльності ВС.

За змістом закону №2453-VI, положення про апарат, структуру і штатний розпис апарату ВСУ затверджують збори суддів цього Суду.

Вирішуючи зборами суддів питання внутрішньої діяльності та приймаючи з цих питань рішення, судді ВСУ діють у межах повноважень, визначених законом №2453-VI, та в рамках ст.1301 Конституції, не перешкоджають і не ставлять за мету перешкоджати судовій реформі, яка має проводитися з дотриманням вимог законодавства та, враховуючи конституційний статус Верховного Суду України, узгоджуватися з положеннями Конституції.

Водночас у рішенні №18 РСУ не заперечує легітимність зборів суддів ВСУ, рішенням яких вирішено питання про скорочення 159 посад працівників.

Право ВСУ на суддівське самоврядування, проведення зборів суддів, підтверджено й рішенням чергового XV з’їзду суддів України (при вирішенні питання повноважень делегатів з’їзду).

Рада суддів України у рішенні №18 послалася на передбачене ч.3 ст.147 закону №1402-VIII повноваження Державної судової адміністрації щодо виконання рішень про ліквідацію судів.

За змістом ст.147 цього закону, вказані повноваження ДСАУ стосуються виконання рішень щодо судів, ліквідація яких передбачена законом №1402-VIII, однак припинення діяльності та ліквідація ВСУ як найвищого судового органу з конституційним статусом має бути передбачена положеннями Конституції, а отже, не належить до повноважень ДСАУ, наданих їй положеннями закону №1402-VIII, оскільки кожен орган має діяти відповідно до ч.2 ст.19 Конституції.

Крім того, ч.2 ст.125 Конституції, ст.19 закону №1402-VIII передбачено порядок утворення, реорганізації та ліквідації судів. Повноваження ДСАУ з призначення керівника та заступника керівника апарату ВСУ визначені положеннями закону №2453-VI, ВС — положеннями закону №1402-VIII. Водночас не передбачено повноважень ДСАУ щодо ліквідації ВСУ.

За змістом ст.150 закону №2453-VI, голова ДСАУ призначає на посади керівника апарату та його заступника за поданням Голови ВСУ, чого не було враховано головою ДСАУ при призначенні на посаду заступника керівника апарату ВСУ (наказ від 5.04.2018 №94/к).

Ураховуючи викладене, а також те, що зазначені суперечності не вирішені на законодавчому рівні, 3.10.2016 ВСУ звернувся з конституційним поданням до КС про визнання окремих положень закону №1402-VIII неконституційними.

Наразі зазначене подання перебуває на розгляді у КС.

Попри загальну повагу до рішень органів суддівського самоврядування, судді ВСУ зазначають, що рішення РСУ №18 прийнято без врахування положень Конституції, закону №1401-VIII, конституційного подання ВСУ від 3.10.2016, без участі представника ВСУ, без з’ясування дійсних обставин щодо припинення діяльності та ліквідації Суду та поза межами компетенції органу суддівського самоврядування. До повноважень РСУ не належать питання правового тлумачення норм законів і формування правових висновків.

Вважаємо, що належне функціонування ВС на базі ВСУ може бути забезпечене в разі усунення суперечностей у Конституції, законах №1401-VIII та №1402-VIII шляхом внесення змін і доповнень до закону №1402-VIII.

Лише відповідні зміни до чинного законодавства забезпечать авторитет держави, незалежність судової влади, приведуть її у відповідність із конституційними засадами, а також вирішать питання кадрового забезпечення найвищого судового органу.

Верховний Суд України готовий до напрацювання та обговорення відповідних змін та доповнень до чинного законодавства.