За апеляцією потерпілого

Постановлення ухвали, якою погіршено становище засудженого, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Такий висновок зробив ВС в постанові №504/3437/16-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

1 березня 2018 року                         м.Київ                                №504/3437/16-к

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого — МАЗУРА М.В.,
суддів: МАТІЄК Т.В., ЯКОВЛЄВОЇ С.В., —

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора та касаційні скарги засудженого Особи 1 та його захисника на вирок Апеляційного суду Одеської області від 28.02.2017 в межах кримінального провадження №* щодо обвинувачення Особи 1, громадянина України, який народився Інформація 1 в м.Одесі, проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 16.12.2016 Особу 1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік 6 місяців. Вироком вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами Особа 1 3.05.2016 о 13:45, керуючи автомобілем Suzuki Grand Vitara, р.н. №1, рухаючись по автодорозі Одеса — Миколаїв у напрямку м.Миколаєва, на 37 км біля с.Сичавка Комінтернівського району Одеської області порушив п.2.3 «б», п.14.2 «в» Правил дорожнього руху, а саме: не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, під час вибору безпечної швидкості не врахував дорожньої обстановки, не переконався у тому, що зустрічна смуга, на яку він готувався виїхати, вільна від транспортних засобів, під час зустрічного роз’їзду не дотримався безпечного інтервалу, створив небезпеку для дорожнього руху, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Carina, р.н. №2, під керуванням Особи 3, який рухався у зустрічному напрямку, не порушуючи Правил дорожнього руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому Особі 3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

28.02.2017 Апеляційний суд Одеської області скасував зазначений вирок та ухвалив винести новий вирок, яким Особу 1 слід визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

При цьому апеляційний суд урахував позицію потерпілого, який наполягав на суворому покаранні, а також позицію обвинуваченого, який не бажав відшкодовувати збитків, спричинених неправомірними діями, та дійшов висновку про неможливість призначення покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Разом з тим апеляційний суд зазначив, що підстав для призначення Особі 1 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не вбачається.

Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений Особа 1, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції засудив його ухвалою, а не вироком, при цьому до вказаної ухвали в подальшому були внесені зміни й ухвала була виправлена на вирок не в нарадчій кімнаті, що також свідчить про фальсифікацію процесуального документа.

У касаційній скарзі захисник засудженого вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність і просить змінити судове рішення, застосувавши до засудженого Особи 1 положення ст.75 КК і звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, погіршуючи становище засудженого, постановив ухвалу, а не вирок, при цьому вказана ухвала не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Зазначено, що потерпілий, виходячи з вимог ч.3 ст.349 КПК, не мав права оскаржувати в апеляційному порядку вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Вказується, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, які є підставою для звільнення Особи 1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням судом апеляційної інстанції при його винесенні вимог кримінального процесуального закону.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд погіршив становище засудженого шляхом винесення ухвали, а не вироку. Також зазначено, що апеляційний суд мотивував незастосування додаткового покарання лише тим, що не встановлено підстави для застосування вказаного покарання. Разом з тим вказується, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться два рішення апеляційного суду від 28.02.2017 щодо Особи 1 — ухвала та вирок.

Прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні, підтримала касаційну скаргу прокурора та частково підтримала касаційні скарги засудженого і захисника, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з’явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ч.1 ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до чч.1, 2 ст.438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.

Згідно з вимогами ч.1 ст.412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом положень ч.2 ст.370 КПК, судове рішення є законним, якщо воно ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.

Відповідно до вимог ч.1 ст.420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій у разі:

1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;

2) необхідності застосування більш суворого покарання;

3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;

4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Указаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Так, суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав Особу 1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, і призначив основне покарання у вигляді позбавлення волі без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами з подальшим звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК.

На вказаний вирок місцевого суду потерпілий Особа 3 подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про погіршення становища обвинуваченого Особи 1, а саме: про скасування вироку суду першої інстанції, постановлення апеляційним судом свого вироку, яким Особі 1 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

З вироку суду апеляційної інстанції, який міститься в матеріалах кримінального провадження (а.п.91), убачається, що апеляційний суд, вивчивши матеріали справи та доводи, наведені в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що апеляційна скарга потерпілого підлягає частковому задоволенню: скасував вирок місцевого суду, ухвалив винести новий вирок, яким Особу 1 слід визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Проте, як установлено судом касаційної інстанції, на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в апеляційному суді, цей суд за результатами розгляду кримінального провадження постановив ухвалу.

Водночас текст судового рішення, проголошений у судовому засіданні, не відповідає тексту рішення, який міститься в матеріалах кримінального провадження.

Крім того, засуджений до касаційної скарги долучив і копію ухвали апеляційного суду, і копію його вироку, які було винесено за результатами перегляду апеляційної скарги потерпілого у кримінальному провадженні щодо Особи 1.

Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку, що апеляційним судом було постановлено ухвалу, якою погіршено становище Особи 1, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. У подальшому до цієї ухвали у не встановлений законом спосіб були внесені зміни та виправлення, у тому числі змінено назву судового рішення з «ухвали» на «вирок».

Разом із наведеними істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, на які вказували у касаційних скаргах як прокурор, так і засуджений та його захисник, також слід зазначити і про невмотивованість судового рішення в частині, яка стосується непризначення апеляційним судом додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, про що зазначав прокурор у касаційній скарзі, вважаючи це порушення неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, керуючись стст.433, 434, 436—438, 441, 442 КПК та беручи до уваги те, що в матеріалах кримінального провадження міститься саме «вирок» апеляційного суду, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги прокурора та засудженого підлягають задоволенню, а касаційна скарга захисника — частковому задоволенню; вирок апеляційного суду, який міститься в матеріалах провадження, — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно усунути наведені недоліки, постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, надавши оцінку, крім іншого, доводам щодо необхідності застосування щодо Особи 1 положень ст.75 КК, які були зазначені в касаційній скарзі захисника.

З цих підстав Суд постановив:

Касаційні скарги прокурора, засудженого Особи 1 задовольнити, касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Одеської області від 28.02.2017 щодо Особи 1 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.