Закон і Бізнес


Обережно, іде засідання!

Суддів закликали адаптувати окремі механізми процесуальних кодексів, які юристи вважають не дуже вдалими


Володимир Кравчук (у центрі) наголошує, що у ВС намагаються знайти відповіді на запитання, що виникають у зв’язку з тими чи іншими нормами кодексів.

№17 (1367) 28.04—09.05.2018
ТАМАРА ВОЛІНА
3989

Нині окремі механізми, закладені в нових процесуальних кодексах, дозволяють сторонам у справі безкарно зловживати процесуальними правами. Судді притягають порушників до відповідальності неохоче. Тож упорядкування практики спеціалісти очікують від Верховного Суду.


Розгляд із затримкою

Одним із ключових аспектів судової реформи стали нові процесуальні кодекси, що мали б упровадити європейські стандарти. Проте судова машинерія виявилася досить неповороткою, тому темпи очікуваного покращення значно поступаються темпам використання нових прийомів кмітливими учасниками проваджень.

Разом з тим фахівці не поспішають критикувати законодавця. Вони очікують, що недоліки кодексів будуть нівельовані судовою практикою. Велику надію правники покладають на оновлений Верховний Суд. Про те, чи вдасться суддям ВС упоратись із цією проблемою, експерти подискутували під час ІХ щорічної конференції корпоративних юристів (юрисконсультів).

На переконання партнера, керівника судової практики міжнародної юридичної фірми Integrites Володимира Павленка, однією з найменш удалих новацій є реформований інститут відводу судді. Крім того, що значно розширився перелік підстав для відводу, змінилась і сама процедура розгляду клопотання. Раніше питання суддя розглядав на місці (у нарадчій кімнаті), і за відсутності підстав для відводу засідання продовжувалося.

Тепер у будь-якому випадку розгляд справи припиняється та переноситься на інший день. Якщо відвід є обґрунтованим, справа передається іншому судді (суддям), який обирається за допомогою судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо відвід необґрунтований, його доля вирішується іншим суддею (суддями), а в деяких випадках іншим судом. У будь-якому разі це потребує певного часу, що збільшується пропорційно кількості учасників провадження, не задоволених діями володаря мантії.

Самому В.Павленку довелося зіткнутись із цим явищем у справі про банкрутство. Відводи почали заявляти численні учасники, тож розгляд затягується на невизначений час. Подібні дії правник уважає свідомим порушенням і наполягає на їх неприпустимості в процесі.

Партнер юридичної фірми «Василь Кісіль і партнери» Олег Качмар переконаний у тому, що, за новою процесуальною філософією, обов’язок стежити за дисципліною сторін у процесі покладений на служителів Феміди. Саме вони мають притягати «зловживальників» до процесуальної відповідальності у вигляді штрафу. На жаль, жодного з клопотань про притягнення до такої відповідальності опонентів, які заявляв адвокат у справах, де бере участь, задоволено не було. Якщо так піде й далі, упевнений правник, реформування інституту відводу себе не виправдає.

Дороге задоволення

Суддя Касаційного господарського суду Сергій Жуков погодився з тим, що інститут відводу поки що застосовується переважно для затягування процесу. На думку володаря мантії, обґрунтованих відводів дуже мало.

А от «цивіліст» Віктор Пророк припустив, що розробники кодексів, очевидно, розглядали всі запропоновані новації в комплексі. Зокрема, дисциплінарний механізм у вигляді штрафування особи, котра зловживає процесуальними правами, на переконання судді, запроваджувався в комплексі з виключним правом адвокатів на надання правової допомоги.

У цивільному процесі, зауважив суддя, такий комплекс поки себе не виправдовує, адже часто сторони самі представляють свої інтереси й можуть бути недостатньо проінформованими про свої права та обов’язки. Утім, у процесі, де інтереси сторони представляє адвокат, судді мають прискіпливіше слідкувати за його процесуальною дисципліною.

Водночас, на думку В.Пророка, переважна більшість суддів залишаються консервативними в застосуванні низки процесуальних механізмів. Перебудувати власне бачення процесу за короткий проміжок часу таким володарям мантій непросто. Крім того, припускає служитель Феміди, судді нижчих інстанцій очікують практики застосування нових процесуальних механізмів Верховним Судом. Це й не дивно, оскільки надії на сприяння єдності практики реформатори покладали саме на найвищий судовий орган країни.

Вочевидь, про те, чи впорається ВС із цим завданням, говорити можна буде трохи згодом. Однак уже зараз, за словами В.Павленка, Суд наклав штрафи на кілька десятків «зловживальників». Причому окремі штрафи сягають 17 тис. грн. Отже, такий спосіб затягування процесу може виявитися дорогим задоволенням, принаймні на рівні касаційної інстанції.

З повноваженнями й без

Іншим спірним моментом, на який звернули увагу присутні, стало питання про підтвердження повноважень захисника. Так, у ст.60 Господарського процесуального кодексу сказано, що повноваження захисника підтверджуються довіреністю або ордером. Причому деякі фахівці (включно із суддями) вважають, що в довіреності має вказуватися, що особа представляє інтереси клієнта саме як адвокат. Мовляв, якщо такої вказівки немає, довіреність уважається неналежною.

На переконання В.Пророка, суддя повинен керуватися внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на його знаннях і професіоналізмі. Виходячи з принципу розумності, який закладено в процес, «верховник» виключає ситуацію, за якої, отримавши довіреність, адвокат може приходити в суд в якійсь іншій ролі. Тому не вбачає порушення процесуальних норм у випадку незазначення в довіреності, що вона надана саме адвокату.

Інші присутні звернули увагу на рішення Ради адвокатів України від 4.08.2017 №162, яким установлено, що до адвокатського запиту необхідно додавати копію ордера на надання правової допомоги з обох боків — титульного та зворотного. Лише таким чином, уважають у РАУ, копія буде цілісним документом, оскільки на зворотному боці можуть указуватись обмеження у повноваженнях адвоката, що передбачено Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів. Проблема полягає в тому, що деякі суди перейняли практику РАУ й повертають позовну заяву, вважаючи, що за відсутності копії зворотного боку ордера повноваження не є підтвердженими.

За кордоном, запевняють правники, такої проблеми просто не існує. На підтвердження своїх повноважень адвокатові достатньо пред’явити суду посвідчення. Адже, якщо він діятиме поза межами повноважень, на нього очікують жорсткі дисциплінарні санкції.

В Україні ж законодавець пішов ще далі й увів у Кримінальний кодекс ст.4001, яка передбачає відповідальність за представництво в суді без повноважень. У зв’язку із цим в адвокатів виникло запитання до суддів ВС: чому колеги, вважаючи повноваження адвоката непідтвердженими, не звертаються з окремими ухвалами до правоохоронних органів?

Розмірковуючи над проблемою, В.Пророк пригадав еволюцію повноважень захисника. Ще до 2004 р. у довіреності мали окремо прописуватися повноваження на представництво в кожній процесуальній дії. Потім цей підхід змінювався, і теперішня редакція Цивільного кодексу надає адвокатові беззастережні повноваження, а обмеження вимагає відображати в довіреності або ордері. Аби не вловити ґави, на переконання судді, його колеги приділяють таку увагу наявності та формі довіреності й ордера. Хоча сам В.Пророк при вирішенні таких питань воліє керуватися здоровим глуздом.

Значні та нескладні

Також цікавили присутніх і питання дискреційних повноважень суду щодо визначення малозначності справ та спрощеного провадження. Як саме судді застосовують ці повноваження? Чи не обмежить клієнта адвокат у праві на касаційне оскарження, вказуючи на малозначність справи?

Відповідаючи, В.Пророк наголосив, що чіткого механізму застосування дискреційних повноважень суду немає. Водночас там, де є такі повноваження, суд, визначаючи, є справа малозначною чи ні, повинен максимально зважити на обставини. Звісно, це не стосується справ, які є малозначними за визначенням.

Також суддя не згоден і з можливим обмеженням права на оскарження. Він підкреслив, що, вочевидь, упроваджуючи інститут малозначних справ, законодавець мав на меті дві цілі. По-перше, нагадати стороні про можливість отримання швидкого результату судового розгляду. По-друге, запровадити світовий стандарт одноразового розгляду справи.

У багатьох країнах, сказав володар мантії, справи остаточно вирішуються вже в першій інстанції, а необхідність у перегляді настає за виключних обставин. В Україні ж більшість спорів проходила всі інстанції, незалежно від того, чи дійсно сторони мали підстави вимагати перегляду. Такий підхід перевантажив судову систему. Якщо ВС не матиме фільтрів для допуску справ, у законників не буде ні часу, ні змоги працювати над забезпеченням єдності практики.

Суддя С.Жуков повідомив, що КГС вирішив розробити власний підхід до визнання справи малозначною.

А ось суддя Касаційного адміністративного суду Володимир Кравчук упевнений, що незначних адмінсправ не існує — є справи невеликої складності. Суддям КАС уже довелося стикатися з випадками, коли в нескладній з точки зору права справі суди першої та другої інстанцій помилялися. При цьому заявник не вказував на якусь особливу значущість справи для нього. Просто він раніше мав право на певні виплати, а тепер цього права позбавлений.

У таких випадках КАС вагається, чи допускати справу до касаційного провадження. Адже малозначність чи незначна складність сама собою не може бути критерієм, покладеним в основу судової практики.

Тому, коли ВС бачить, що в малозначній справі суди нижчих інстанцій неправильно застосували передусім матеріальне право, і не відкриває касаційного провадження, то тим самим не сприяє єдності практики. Особливо це стосується справ, у яких громадяни представляють свої інтереси самостійно.

Проте, якщо касаційну скаргу подаватиме адвокат, ВС ставитиметься до неї набагато прискіпливіше й не шукатиме підстав для допуску самостійно. Водночас, якщо такі підстави дійсно будуть викладені в скарзі, переконаний В.Кравчук, касаційне провадження має відкриватися.

Й інші новації

У цілому правники оцінюють кодекси позитивно. Так, О.Качмар уважає, що вони містять механізми, здатні дисциплінувати учасників. А чіткі строки подання документів та розгляду роблять очікування сторін прогнозованими.

В.Кравчук зазначив, що до кодексів у КАС претензій немає, проте є запитання. На них судді потроху знаходять відповіді, причому на окремі вже знайдено по кілька відповідей. Це свідчить про величезний потенціал касаційного суду, зокрема й завдяки адвокатам, котрі потрапили до його складу.

Однак остаточне розв’язання проблем — це питання практики. Тож В.Кравчук закликає Верховну Раду не змінювати кодекси принаймні кілька найближчих років, аби судді могли опанувати новації та навчитись їх застосовувати.

Чи дослухається до заклику законодавець — не відомо. А ось правники вважають це вельми логічним.

 

ПРЯМА МОВА

Як працювати адвокатам за новими процесуальними кодексами, аби бути успішними?

Володимир КРАВЧУК,
суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

— Зараз дуже хороший період для креативних юристів. Оскільки вся практика, яка була раніше, якою б вона (одностайною чи неодностайною) не вважалася, — під сумнівом. Вона має пройти фільтр нового Верховного Суду. Тому потрібно відходити від шаблонів. Те, що раніше не проходило в судах, не факт, що залишиться таким же «непрохідним».

Це має надихати правників. Якщо до того їм доводилося наступати на граблі, то тепер вони відсунуті. Дорога відкрита. Звісно, там можуть бути інші «граблі». Та досвід юристів має стати їм у пригоді. Зі свого боку ми сподіваємося, що впродовж цього року перейдемо на нове процесуальне законодавство та зможемо спільно формувати нову за змістом, суттю та за ефективністю практику.

Віктор ПРОРОК,
суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду:

— Потрібно пам’ятати, що в цілому судді та юристи-практики нині перебувають у рівних умовах: нові кодекси ми почали читати одночасно. І жоден суддя не може стверджувати, що має більшу практику в застосуванні цих кодексів, ніж адвокат, який прийшов на засідання. Тому потрібно бути уважними, наполегливими. Читати, розуміти, аналізувати й готуватися до судових засідань. Цивільний процесуальний кодекс дав сторонам можливість у частині заявлення процесуальних клопотань подавати проект судового рішення, який суд може розглянути. Тож творчість адвоката може швидше розвивати практику застосування нового кодексу, ніж робота суду.