Закон і Бізнес


Трудові мігранти — під ковпаком

На посередників у працевлаштуванні за кордоном чатують нові звіти та штрафи


№17 (1367) 28.04—09.05.2018
Карина РОМАНІШИНА, адвокат, старший юрист Юридичного бюро Сергєєвих; Анна ДЕНИСОВА, адвокат, к.ю.н., старший юрист Юридичного бюро Сергєєвих
2607

На розгляді у Верховній Раді перебувають дві законодавчі ініціативи, мета яких, за задумом авторів, — усунути умови, що призводять до торгівлі людьми. Одночасно посилюється відповідальність осіб, які надають послуги щодо посередництва в працевлаштуванні за кордоном. Утім, борючись із дійсно негативними явищами, можна завдати шкоди легальному бізнесу.


Множимо паперообіг?

Відповідно до пояснювальної записки до законопроекту №6275, його завданням є запобігання торгівлі людьми шляхом удосконалення моніторингу за суб’єктами господарської діяльності, які надають послуги щодо посередництва в працевлаштуванні за кордоном або провадять іншу діяльність, що може призвести до торгівлі людьми. Проте деякі положення як проекту №6275, так і проекту №6275-д, по-перше, створюють перешкоди та додаткові необґрунтовані навантаження на підприємців, а по-друге, дублюють уже наявні положення ліцензійних умов та інших нормативно-правових актів.

Наприклад, пропонується доповнити ст.38 закону «Про зайнятість населення» новою частиною, яка зобов’яже подавати Міністерству закордонних справ відомості про працевлаштованих за кордоном осіб та їхніх роботодавців. Отже, запроваджується чергова форма звітності для суб’єктів господарювання, які надають послуги щодо посередництва в працевлаштуванні за кордоном.

Такі юридичні особи щорічно подають звітність 1-ПА «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців» відповідно до порядку, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 7.08.2015 №815. Яка потреба дублювати таку звітність і направляти її органу, до компетенції якого не належить контроль за діяльністю цього суб’єкта господарювання?

Запит інформації

Також в обох проектах пропонується дати Міністерству соціальної політики можливість обмінюватися з державами перебування українських громадян інформацією про наявність належної реєстрації та іншими відомостями щодо спроможності та умов прийняття на роботу трудових мігрантів іноземними роботодавцями, до яких вони направляються з України.

Проте чинним законодавством уже встановлений порядок і перелік документів, які надаються здобувачами ліцензій з метою підтвердження належної реєстрації та зареєстрованих видів діяльності іноземних роботодавців.

Більше того, строк розгляду таких документів не може перевищувати 10 робочих днів із дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії. Таким чином, навіть якщо орган ліцензування скористається новою нормою та направить запит до органу реєстрації іноземного роботодавця, відповідь він отримає, швидше за все, вже після того, як буде зобов’язаний прийняти рішення про видачу ліцензії в межах строків, установлених законом «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Сам собі стягувач і тлумач

Проект №6275 надає дискреційні повноваження Мінсоцполітики щодо стягнення штрафів із суб’єктів господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність щодо працевлаштування за кордоном. І це може створювати умови для корупційних ризиків.

Накладення штрафу та його стягнення здійснюються одним і тим самим органом державної влади. І, як зазначено в запропонованій редакції ч.10 ст.53 закону «Про зайнятість населення», штраф стягується в примусовому порядку, тобто без звернення до суду.

Крім того, пропонується розширити ч.5 ст.3 закону «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Зокрема, до переліку підстав для проведення позапланових заходів контролю додаються перевірки додержання вимог ліцензійних умов щодо посередництва в працевлаштуванні за кордоном у випадках та порядку, визначених законом «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Однак сама по собі перевірка аж ніяк не може бути підставою для будь-яких заходів контролю. Лише результати такої перевірки можуть мати правові наслідки.

Також передбачено нову редакцію п.11 ч.2 ст.16 закону «Про ліцензування видів господарської діяльності» в частині визначення підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензії. Такою вважатиметься акт про однократне грубе порушення ліцензіатом, що надає послуги щодо посередництва в працевлаштуванні за кордоном, ліцензійних умов.

Утім, запропоноване формулювання допускає множинне трактування. Адже відсутні критерії грубості порушення, що залишає за органом контролю безумовне право встановлення їх на свій розсуд.

Замість протидії — тиск

Отже, запропоновані механізми боротьби з торгівлею людьми, на жаль, виглядають недосконалими. Документи потребують ретельного аналізу відповідності переліку запроваджуваних ними змін заявленій меті та реальним потребам держави у сфері врегулювання питань трудової міграції та протидії торгівлі людьми.

Водночас слід ураховувати наявність значної відмінності фактичного обсягу трудової міграції в Україні від офіційно заявленого. Адже сьогодні чимало громадян самостійно працевлаштовуються за кордоном, без посередництва українських суб’єктів, що призводить до виходу цієї категорії трудових мігрантів з-під дії більшості державних механізмів контролю.

На думку суб’єктів права законодавчої ініціативи, після внесення вказаних змін буде створена стабільна система моніторингу суб’єктів господарської діяльності, які надають послуги щодо посередництва в працевлаштуванні за кордоном або провадять іншу діяльність, що може призвести до торгівлі людьми. Проте вбачається, що така система вже існує та ефективно працює, а запропоновані зміни створюють лише умови для необґрунтованого тиску на діяльність посередників.