«Детектор знань»
Майбутніх керівників судів перевірятимуть на обізнаність у питаннях менеджменту
Деяких очільників судів спіймали на незнанні законодавства, яким регулюються питання організації роботи. Як же зробити так, аби адмінпортфелі потрапляли до рук знаючих керівників? Відповідь на це питання знайшла Рада суддів адміністративних судів.
Голови судів та їхні заступники повинні не лише мати бажання взяти кермо правління у свої руки, а й знати, як його тримати. Таке правило встановила РСАС. Відтепер вона з’ясовуватиме рівень знань кандидатів на заміщення посад керівників у адмінсудах про організацію роботи установ. Та це правило, можливо, стосуватиметься не всіх претендентів на адмінпортфелі, а тільки новачків в управлінських справах.
Чому РСАС вдалася до таких кроків, на засіданні пояснив її очільник Микола Кобилянський. Так, 20 квітня цього року рада прийняла Положення про формування резерву суддів на заміщення адміністративних посад в адміністративних судах України. Тобто з весни 2012-го претендувати на зайняття керівних посад могли лише ті кандидати, яких рада суддів попередньо зарахувала до резерву.
«Життя вносить свої корективи, тому виникла необхідність внести зміни й до положення. Підготовка до конференції суддів адмінсудів (відбулася 21 листопада. — Авт.) показала: деякі керівники судів не зовсім добре знають чинне законодавство, яким регулюється порядок організації роботи судів. Це стосується й закону «Про судоустрій і статус суддів», і тих нормативних актів, які більш детально регламентують ці питання (положення про РСАС, інструкція з діловодства)», — зазначив М.Кобилянський. Він запропонував доповнити положення такими словами: «На засіданні РСАС перевіряються знання кандидатів на зарахування до резерву».
«Це категоричний вислів, який зобов’язує РСАС перевіряти знання всіх кандидатів. Звичайно, є кандидати, які не мають адміністративного досвіду. Є й такі, котрі тривалий час займали посаду голови суду, його заступника, і незручно їм ставити дитячі питання», — не погодився із запропонованим суддя Вищого адміністративного суду Василь Юрченко.
Зауваження мав і член РСАС Андрій Волков. На його думку, рада суддів повинна перевіряти «не сухі знання» законів та інструкцій, а обізнаність претендентів на адмінпосади в питаннях організації роботи суду. Тож РСАС вирішила записати в положенні: «На засіданні ради суддів з’ясовуються знання кандидата, що стосуються організації роботи суду».
«Варто було б перейняти досвід Вищої ради юстиції, яка у відкритому режимі заслуховує кандидатів, ставить їм питання, а для прийняття рішення переходить у закритий режим», — зазначив М.Кобилянський.
За його словами, є випадки, коли питання потрібно вирішувати за зачиненими дверима. «Одностайність не завжди буває. Іноді потрібно обговорити те чи інше питання не при всіх присутніх, аби уникнути обговорення в усіх закутках», — пояснив голова РСАС.
Тож члени органу суддівського самоврядування погодилися записати в положенні, що рішення щодо зарахування кандидатів до резерву приймається на засіданні РСАС у закритому чи відкритому режимі.
«У положенні відсутня позиція, яка б давала право відмовляти в зарахуванні до резерву. Ми прийняли положення, в якому фактично передбачили: хто б не звернувся до ради суддів, автоматично може бути зарахований до резерву», — звернув увагу на ще одну прогалину в документі М.Кобилянський.
РСАС теж вирішила її виправити, записавши в положенні: «Рада суддів приймає рішення про зарахування кандидата до резерву або про відмову в зарахуванні». До того ж «адміністративники» внесли ще одну зміну в документ. Відтепер претенденти на керівну посаду, які хочуть побачити свої прізвища в резерві, повинні обов’язково брати участь у засіданні ради суддів. До цього РСАС могла приймати рішення про зарахування до резерву за відсутності потенційних керівників судів.
***
Виходить, після перевірки на «детекторі знань» недостойні кандидати на адмінпортфелі відсіюватимуться. Чи, можливо, з’ясування рівня знань претендентів у сфері управління храмами Феміди стане механізмом відбору «потрібних» керівників. Адже одних можна прискіпливо допитувати й упіймати на незнанні дрібниць, а іншим можна й узагалі не ставити запитань. А якщо й ставити, то такі, відповідь на які знає кожен суддя.