Закон і Бізнес


Експертові на замітку

Дослідникам доведеться обирати між недолугою офіційною методикою та власною позицією


№15 (1365) 14.04—20.04.2018
ТАМАРА ВОЛІНА
6527

До Реєстру методик проведення судових експертиз унесено нову методику проведення експертних досліджень, пов’язаних із засобами індивідуалізації. Автори документа стверджують, що в його основу покладені найкращі світові напрацювання. А от українські експерти вказують на численні недоліки.


Оцінки та критика

Фахівці з Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності розробили Методику проведення експертних досліджень, пов’язаних із засобами індивідуалізації. Основною метою документа стало узагальнення експертних досліджень, пов’язаних із засобами індивідуалізації, що, на думку авторів, мало розв’язати проблему різнорідності експертних висновків, зроблених у рамках експертизи торговельних марок, комерційних найменувань і географічних позначень.

У методиці, зазначають її творці, наведено теоретичні висновки й положення, необхідні для проведення судово-експертних досліджень, пов’язаних з різними засобами індивідуалізації товарів, послуг та учасників цивільного обороту. Класифіковано ознаки, що застосовуються для характеристики всіх різновидів засобів індивідуалізації. Охарактеризовано основні принципи, якими має керуватися судовий експерт при вирішенні питань, пов’язаних із дослідженнями об’єктів промислової власності. Викладено послідовність відповідного експертного дослідження, визначено сутність і зміст його головних стадій.

Основу методики склали підходи до визначення схожості засобів індивідуалізації, викладені в Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, у Методичних рекомендаціях з окремих питань проведення експертизи заявки на знак для товарів і послуг, регламентах проведення експертизи в процесі набуття прав на торговельні марки в державах — учасницях Європейського Союзу, Великій Британії, Сполучених Штатах Америки, Швейцарії та інших країнах.

Напрацювання НДЦ отримали високі оцінки від координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції, яка 23.03.2018 рекомендувала внести методику до Реєстру методик проведення судових експертиз.

Здавалося б, отримавши уніфікацію досліджень, українські експерти мали б зітхнути з полегшенням. Натомість на адресу розробників полилася критика. Про те, що обурило фахівців, вони розповіли під час засідання комітету Асоціації правників України з інтелектуальної власності.

Відверті ляпи

У недбалості авторів методики звинуватив експерт Олександр Дорошенко. Як аргументи він навів цитати з тексту, повні протиріч і неузгоджень.

Серед безлічі ляпів окрему увагу фахівця привернув термін «проміжні висновки», які, за задумом розробників, мають узгоджуватися з першим враженням експерта при порівнянні позначень. Яке значення узгодження проміжних висновків і вражень фахівця має при проведенні дослідження для О.Дорошенка — залишається незрозумілим. Тим паче що розробники пішли далі й розвинули теорію проміжних висновків, зазначивши, що ті мають збігатися, а також узгоджуватися з матеріалами справи, поясненнями сторін і додатково залучених фахівців, даними, відомими експерту. Тоді, поставив доповідач швидше риторичні питання: яка ж роль відводиться дослідникові та що робити, якщо висновки не узгоджуватимуться з перерахованим?

Присутні припустили, що проміжні висновки можуть робитися при комплексному дослідженні — фонетичному, графічному, семантичному. Тобто висновки, зроблені на кожному етапі дослідження, врешті мають зійтися докупи з першим враженням експерта. Або ж, як іронізували присутні, дослідження продовжуватиметься доти, доки все не зійдеться. Сам О.Дорошенко подібного гумору не поділяє, оскільки вважає, що методика має бути чіткою, а не трактуватися кожним експертом по-своєму. Інакше фахівець не спроможеться пояснити власну позицію в суді.

На інші недолугості вказала заступник керівника Центру експертних досліджень НДІ інтелектуальної власності НАПрН України Катерина Сопова. Майже в кожен абзац методики їй довелося вчитуватися по кілька разів, аби зрозуміти, що мали на увазі розробники. Зрештою експерт виявила перекручування, термінологічні неточності та явну нісенітницю. Наприклад, незрозуміло, який сенс мають речення «Оманливість елементів є очевидною. Вона не потребує обґрунтування». Тоді навіщо взагалі проводити експертизу? Або ж іще. Автори методики ототожнили «однорідність» і «спорідненість» товарів і послуг, хоча ще 10 років тому експертна спільнота дійшла висновку, що ці терміни є різними.

Також присутні відмітили, що, крім численних методичних і термінологічних недолугостей, документ містить граматичні помилки. А це не припустимо для тексту, який оприлюднюється для загального ознайомлення.

Причини перерахованих халеп експерти вбачають у тому, що, розробляючи методику, автори не долучили до процесу провідних фахівців галузі та не винесли напрацювання на загальне обговорення. Результатом «кулуарного» створення став сирий документ, з яким неможливо працювати.

Під власну відповідальність

У подальшому, переконані експерти, застосування такого документа спричинить украй негативні наслідки. Посилаючись на нього, вправний адвокат зможе посіяти сумніви щодо будь-якого висновку експерта, поданого до суду, за формальними ознаками. Все, що потрібно, — поставити експертові кілька запитань з переліку тих, на які фахівці не мають одностайної відповіді.

Тому юридичній спільноті конче потрібно визначитись із тим, яку силу матиме висновок, зроблений без застосування методики. Адже адвокатам, зауважила правник Вікторія Сопільняк, хотілося б, аби експерти домовилися між собою та говорили однією мовою, оскільки до них звертаються не по методику, а по якісні висновки.

Позицію правника підтверджує й логіка нових процесуальних кодексів. Нині адвокати як експерта можуть обрати будь-яку особу, котра має спеціальні знання, достатні для проведення дослідження. Завданням же її є не лише провести, а й обґрунтувати дослідження зрозумілим для суду і учасників сторін чином. До того ж зробити це бажано коротко, зауважив адвокат Олександр Мамуня. Можливо, саме тому, жартома припустив він, ще за радянських часів почали розроблятися найрізноманітніші методики, у тому числі й для проведення судової експертизи. Проте тепер, переконаний правник, варто відмовитися від застарілих стереотипів і дати експертам змогу проводити дослідження, керуючись здоровим глуздом. Саме в цьому полягає завдання адвокатів.

От тільки чи готові самі недержавні експерти нехтувати методиками? Адже навіть під час обговорення вони не розглядали іншого варіанта, крім як удосконалити текст недолугого документа. Однак ще за старих процесуальних кодексів адвокати говорили, що висновки експертів не відповідали процесуальним вимогам. Тож, очевидно, методики, затверджені Мін’юстом, не мають бути для них панацеєю.

 

ПРЯМА МОВА

Олександр МАМУНЯ,
голова комітету з інтелектуальної власності Асоціації правників України:

— Варто забути про раніше існуючу парадигму. Нині адвокат як експерт може залучити будь-яку особу, яка, на його думку, має спеціальні знання, необхідні та достатні для проведення дослідження. Наприклад, це може бути доктор наук на кафедрі хімічного факультету. Адвокат замовляє йому висновок, і ця особа у формі, яку вважає достатньою та обґрунтованою, його викладає. Адже для суду методика, затверджена Мін’юстом, не є нормативно-правовим актом, обов’язковим для врахування. Коли адвокат приходить до суду в Європейському Союзі або Сполучених Штатах і подає висновок шанованого експерта, методика останнього не має затверджуватися державними органами. Це питання доведення в суді за принципом змагальності сторін. У нових процесуальних кодексах закладений цей же принцип. І сьогодні принцип диспозитивності переважає принцип установлення об’єктивної істини.

Олександр ДОРОШЕНКО,
заступник директора з експертної роботи НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, судовий експерт:

— На наш погляд, методика суперечить нормативним вимогам, які взагалі можна висунути до подібних документів. Я вже не кажу про плутанину в спеціальних термінах, які існують у сфері інтелектуальної власності, зокрема щодо комерційних позначень. Більше того, складається враження, що і редакційно, з точки зору граматики, документ недопрацьований. Водночас він є публічним, унесеним до Реєстру методик судових експертиз, і його дія поширюється на всі державні експертні відомства. Тобто слід розуміти, що за цією методикою ми сьогодні маємо починати працювати. Та є величезна кількість заперечень щодо її положень, як з огляду на офіційні вимоги до методики як такої, так і з огляду на спеціальні знання у сфері інтелектуальної власності.

Вікторія СОПІЛЬНЯК,
партнер Патентно-юридичної агенції «Дубинський і Ошарова»:

— Уже сьогодні експерти будуть посилатися на цю методику. Завтра ми прийдемо з відповідними висновками до суду. Чудово розуміємо, що, за новим процесом, позивач принесе свій експертний висновок, а відповідач — свій. Ми можемо запросити до суду експертів, які робили висновки за цією методикою. І ось адвокати, які мають знайти недоліки у висновках, візьмуть у руки методику й почнуть прискіпуватися до слів: «А це ви застосували?»; «А ось тут написано так»; «А ось тут — по-іншому».

Для адвокатів важливо, аби висновок експерта міг бути використаний як доказ у суді. А доказ має бути допустимим, достатнім, належним і достовірним. Методика ж із такими розбіжностями призведе до того, що будь-який експертний висновок може бути поставлений під сумнів.