Скільки країн, стільки й вироків

Конвенція не перешкоджає покаранню за злочин, за який особу виправдали в іншій державі

Нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження. Це — аксіома. А якщо йдеться про різні країни? Європейський суд з прав людини поставив останню крапку в сенсаційній справі, яка кілька років тому сколихнула міжнародну спільноту.

У кожного своя юстиція

Безпрецедентний випадок засудження Дітера Кромбаха в Парижі майже через 30 років після його фактичного виправдання в рідній Баварії довів, що справедливість може звершитися будь-де й будь-коли.

Вирок про позбавлення волі на 15 років за злочин, скоєний у 1982 році, набрав чинності 20.12.2012. Можливо, засуджений досі був би на волі, якби не один відчайдушний крок. Справа 14-річної Калинки Бамберської, яку зґвалтував вітчим, а потім вколов їй смертельну ін’єкцію, нікого не залишила байдужим, особливо її рідного батька.

Німецькі правоохоронці не раз то відкривали, то закривали провадження, але врешті-решт за браком доказів вину з лікаря зняли. Проте в 1995 році французька Феміда стала на захист жертви за заявою Андре Бамберського, заочно засудивши Д.Кромбаха до тюремного ув’язнення.

Утім, видавати засудженого в порядку екстрадиції ніхто не поспішав, вважаючи випадок загибелі К.Бамберської нещасним випадком, а правосуддя сусідів — нелегітимним. Відомо, що на батьківщині Д.Кромбах був засуджений за зґвалтування 16-річної дівчини у 1997 році. Його позбавили лікарської практики, але це не завадило йому заробити €300 тис. без ліцензії та втретє потрапити під суд.

Приватна екстрадиція

Ішов 2009 рік, і строк давності злочину поступово спливав. Кричуща несправедливість змусила батька загиблої дівчини вдатися до крайніх заходів. Він знайшов людей, не без плям на репутації, які організували примусову «доставку» злочинця туди, де його вже давно чекали ґрати. А.Бамберський сам став правопорушником, але свій обов’язок честі перед донькою виконав.

Зважаючи на всі обставини справи, йому призначили покарання у вигляді одного року умовно, а виконавцям — позбавлення волі на такий самий строк, оскільки об’єкту перевезення було завдано ушкоджень, а в домовленості про це не йшлося.

Разом з тим А.Бамберського зобов’язали виплатити компенсацію вбивці доньки — €6 тис. із відсотками. Після цього покарання на той час 76-річного Д.Кромбаха, після всіх безрезультатних оскаржень нарешті почало свій відлік, хоч обвинувачення мало дещо інший вигляд — неумисне вбивство.

Кордони судочинства

Здавалося б, усіма правдами й неправдами справедливість поновлено, але Д.Кромбах звернувся до ЄСПЛ із заявою про порушення принципу non bis in idem.

Міжнародний орган ще у 2001 році виніс вердикт із цього питання. Він засудив Францію, наголосивши, що такі дії позбавили обвинуваченого права на захист. Після винесення рішення розпочалася реформа заочного провадження, однак вирок не оскаржувався й не аналізувався.

Тепер засуджений та його захисники згадали про ст.4 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка забороняє двічі притягувати до відповідальності за один і той самий злочин. Якщо баварські прокурори ще в минулому столітті зняли з лікаря вину, то чому сусідня Франція знову за нього взялася?

Та Суд у рішенні №67521/14 наголосив: теза суперечить нормі, яка мала б захистити. Вона стосується лише судів однієї держави і, як підтверджує пояснювальна доповідь до протоколу, обмежує її застосування поза національними рамками. Тобто закріплюється неперешкоджання судовому переслідуванню або покаранню через злочин, за який людина була виправдана або засуджена остаточним рішенням в іншій державі-учасниці.

Подібні питання вже знайшли своє вирішення у Страсбурзі, зокрема під час розгляду справ «Trabelsi v. Belgium», «Sarria v. Poland». До того ж виправдувального вироку як такого Д.Кромбаху винесено не було. У 1987 році Мюнхенський апеляційний суд вирішив звільнити його від переслідування у зв’язку з відсутністю нових фактів та нових способів доказування.

Проте як бути з тим, що події відбувалися не просто в сусідніх державах, а й у членах Європейського Союзу, де діє принцип трансдержавного виміру? ЄСПЛ зазначив, що це положення не стосується ст.4 Протоколу №7, роз’яснивши, що уповноважений розглядати правила ЄС лише у випадках недотримання конвенції.

Тому висновок Суду непорушний: розгляд стосовно заявника проводили суди двох держав, скаргу відхилено 29.03.2018. Можна сміливо сказати, що рішення у справі «Krombach v. France» опустило завісу тривалої юридичної трагедії.