Закон і Бізнес


Зразкове судочинство

КАС змушує керуватися висновками ВС щодо типових справ, навіть якщо вони помилкові


Сторонам зразкової справи, яку Верховний Суд вибере із багатьох типових, поталанить вирішити свій спір швидко й в одній інстанції.

№14 (1364) 07.04—13.04.2018
Ніна КУЧЕРУК, адвокат, керівник практики судових спорів та арбітражу ЮК Jurimex
4609
4609

Однією з основних новацій процесуального законодавства стало запровадження інституту зразкової справи. За задумом авторів, він покликаний зменшити навантаження на суддів та сприяти швидкому розгляду великої кількості справ. Однак, попри оптимістичні прогнози, у деяких випадках цей інститут може негативно позначитися на оперативності та ефективності вирішення спорів.


Проблеми типових справ

Законодавець визначає зразкову справу як одну з типових, що прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення (п.22 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства). Ухвалені рішення повинні враховуватися судами під час розгляду інших типових справ. При цьому прогнозується зменшення навантаження не лише на суди нижчих інстанцій, але й на касаційну. Адже типові справи як справи незначної складності не переглядатимуться у касаційному порядку (за деякими винятками).

Важливим для вирішення питання щодо відкриття провадження є правильне визначення типових справ. За змістом ст.4 КАС, адмінсправи можуть кваліфікуватись як типові, якщо:

відповідачем є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи);

спір виник з аналогічних підстав;

спірні відносини регулюються одними нормами права;

позивачами заявлено аналогічні вимоги.

На перший погляд, наведені критерії виглядають досить чіткими та зрозумілими. Однак використання таких оціночних понять, як «аналогічні підстави» та «аналогічні вимоги», може призводити до неоднозначного розуміння. Цьому сприятимуть й інші норми нового КАС (наприклад ч.6 ст.290), що дозволяють кваліфікувати як типові справи з незначними розбіжностями у фактичних обставинах.

Безперечно, виникнення таких «судових колізій» не сприятиме ні оперативному розгляду справ (матеріали яких передаватимуться до ВС), ні зменшенню навантаження найвищої судової інстанції (яка протягом 10 днів повинна вирішувати питання щодо відкриття провадження у справі).

Умови прийнятності

Наявності типових справ у провадженні адмінсудів недостатньо для розгляду зразкової справи Верховним Судом, який, до речі, не вправі самостійно ініціювати зразкове провадження. Процесуальний закон установлює й інші «умови прийнятності» поданих матеріалів. Так, необхідними умовами для розгляду зразкової справи та прийняття зразкового рішення є:

наявність у провадженні одного або кількох адмінсудів типових справ, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення;

внесення адмінсудом мотивованого подання до ВС про розгляд однієї з таких справ як судом першої інстанції;

долучення до подання матеріалів такої справи (ст.290 КАС).

Нині невідомо, чому законодавець не визначив кількості типових справ, наявність яких є доцільною для ухвалення зразкового рішення, та чому залишив це питання на вирішення суду. Адже тим самим створюються передумови для формування неоднозначної практики та ризики корупції.

Прикметно, що у законопроекті №6232 передбачалося: для розгляду зразкової справи достатньо 10 типових справ. Однак з урахуванням поправок законодавець прийняв ст.290 КАС в іншій редакції.

Єдність практики

Одним із завдань інституту зразкової справи є забезпечення єдності судової практики. Так, ч.3 ст.291 КАС зобов’язує суди нижчих інстанцій враховувати при ухваленні рішень у типових справах висновки ВС, що викладені у зразковому рішенні.

З одного боку, такі правові норми забезпечать єдність і стабільність судової практики, зменшення корупційних чинників. А з другого — процесуальний закон фактично змушує суди нижчих інстанцій керуватися висновками ВС, навіть якщо вони є помилковими. Тим самим законодавець ставить під сумнів положення ст.129 Конституції, відповідно до якої суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується принципом верховенства права.

Привертає увагу й той факт, що необхідною умовою для врахування таких висновків є відповідність типової справи ознакам, викладеним у зразковому рішенні ВС. Безперечно, така законодавча конструкція має унеможливити безпідставне копіювання та врахування «зразкових висновків» у справах з різними фактичними обставинами.

Оперативно та якісно?

Уведення інституту зразкової справи розвантажить суди нижчих інстанцій і сприятиме формуванню єдиної судової практики. Проте — у майбутньому. А нині ж ці зміни зумовлять велике навантаження найвищого судового органу, до якого з відповідними поданнями будуть звертатися всі адмінсуди. Як наслідок, це може призвести до поверхового розгляду (перегляду) справ ВС (його Великою палатою) та безпідставної відмови у відкритті провадження у зразкових справах. Тобто такі зміни можуть негативно позначитися на якості правосуддя найвищого судового органу та судів нижчих інстанцій. Адже останнім доведеться враховувати викладені у зразкових рішеннях «поверхові» правові висновки.

Крім того, сумнівним видається твердження щодо сприяння такої процедури швидкому розгляду великої кількості однотипних справ. По-перше, передання зразкової справи до ВС, вирішення питання щодо відкриття у ній провадження та її безпосередній розгляд вимагають чимало часу. Більше того, така справа може бути переглянута в апеляційному порядку ВП ВС. По-друге, процесуальний закон передбачає можливість зупинення провадження у типовій справі до вирішення зразкової (ст.291 КАС).

Разом з тим ефективність інституту зразкової справи покаже себе у майбутньому. Зокрема, у випадках, коли на момент відкриття провадження у типовій справі щодо неї вже існуватиме зразкове рішення. Тому, попри проблеми такого процесуального інституту, в цілому його запровадження слід визнати позитивним.

Доцільно лише вдосконалити процесуально-правову базу його врегулювання — визначити необхідну для розгляду зразкової справи кількість типових адмінсправ, конкретизувати або ж виключити оціночні поняття («аналогічні підстави», «значні розбіжності у фактичних обставинах справ») тощо. Більше того, інститут зразкової справи слід запровадити не лише в адміністративному, але й інших видах судочинства.

Підсумовуючи, слід зазначити, що в майбутньому прийняті зразкові рішення забезпечать єдність і стабільність практики та розвантажать суди нижчих інстанцій. Нині ж така новація призведе до значної завантаженості суду вищої інстанції та затягування розгляду однотипних адмінсправ.

Відсутність чітких критеріїв визначення типових справ може породжувати «судові колізії», уникнути яких можна шляхом унесення змін до адміністративного процесуального законодавства.