Закон і Бізнес


Гарному фахівцю реформа не заважає

Чого не вистачає «приватникам», щоб конкурувати з колегами


Приватні виконавці та чиновники Мін’юсту могли згадати студентські роки, адже зустріч відбувалася в аудиторії КНУ ім.Т.Шевченка.

№14 (1364) 07.04—13.04.2018
ТАМАРА ВОЛІНА
1179

Показники щодо ефективності роботи приватних виконавців вищі за аналогічні показники державних. Однак європейські партнери наполягають на пришвидшенні реформи шляхом збільшення кількості «приватників» та закріплення в законодавстві дієвих інструментів для їх діяльності. Вітчизняні ж фахівці пропонують прийняти Цивільний виконавчий кодекс.


Помалу їдь — далі заїдеш

Більш як рік тому набрав чинності закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII. Цей документ передбачає започаткування нового для України інституту — приватних виконавців. За задумом законотворців, останні разом з колегами з державного сектора мали поліпшити ситуацію з виконанням рішень національних судів, а згодом — скласти конкуренцію «державникам». Та результатом роботи «приватників» стало підвищення частки виконаних рішень у господарських і цивільних спорах з 6 до 18%.

За інформацією Асоціації правників України, викладеною у зверненні до міністра юстиції, з вересня минулого року, відколи «приватники» розпочали професійну діяльність, у них у провадженні перебувало близько 3,3 тис. виконавчих документів, за якими підлягало стягненню 710,2 млн грн. На початок березня завершено 269 проваджень, 223 з них — у зв’язку з повним фактичним виконанням.

При цьому опанувати професію приватного виконавця та розпочати професійну діяльність за весь цей час спромоглися лише 100 осіб, 33 з яких працюють у Києві. А цього явно замало, аби «приватники» могли скласти конкуренцію колегам.

Європейські партнери та експерти, які брали активну участь у розробленні закону №1403-VIII, нарікають на надто повільні темпи реформування. Адже, починаючи зміни, українські чиновники обіцяли, що процес проходитиме швидше.

Фактори, які стоять на заваді реформуванню виконавчої царини, фахівці обговорили під час науково-практичної конференції «Реформа виконавчого провадження: сьогодення та перспективи», ініційованої Мін’юстом за підтримки вітчизняних та іноземних партнерів.

Проблема нерівності

Фахівці не приховували здивування з приводу незначної кількості приватних виконавців. «Приватник» з Болгарії Катілін Попов, який брав участь в опрацюванні проекту закону, нагадав про необхідність долучення України до кола держав, у яких діє виключно приватна виконавча служба або ж «приватники» та «державники» працюють на рівних. Нагадаємо: ще перед прийняттям закону в Мін’юсті наголошували, що зрівняння в повноваженнях українських виконавців є питанням часу, а вирішення його залежить від того, як «приватники» зможуть упоратися з обсягом роботи. Нині ж це питання не розглядається, хоча чиновники погоджуються з наявністю конфлікту інтересів у «державника», який виконує провадження, де боржником є держава.

Іншим негативним моментом, що привернув увагу болгарина, є надмірна зарегульованість профільного закону, який містить багато процесуальних строків. У їх розмаїтті, вважає фахівець, пересічний споживач може легко заплутатись, і це відлякує охочих звертатися по допомогу до приватних виконавців.

Також до істотних «мінусів» реформи К.Попов відніс можливість судів втручатись у виконавче провадження та відсутність механізмів передання проваджень від «державників» «приватникам».

Комунікація по-старому

Перелік недоліків доповнили вітчизняні фахівці. Так, науковець і викладач Олександр Сідневич акцентував увагу на тому, що «приватник» фактично позбавлений можливості вчиняти реальні дії для виконання провадження. Він зауважив: коли боржник не бажає добровільно відчиняти двері або ж ігнорує припис про виселення, то це є проблемою не виконавця, а кредитора. Якщо останній винайме столяра, який відімкне замок на дверях, або ж міцних хлопців, котрі виведуть боржника з помешкання, виконавець може із чистим сумлінням закривати провадження.

Аби виправити ситуацію, О.Сідневич пропонує прописати у законі №1403-VIII розширення повноважень «приватників» або ж прийняти Цивільний виконавчий кодекс, який урегулював би зазначені недоліки.

Самі ж приватні виконавці необхідності у прийнятті кодексу не вбачають. Разом з тим вони нарікають на невпорядкованість у державних реєстрах і неможливість оперативно отримувати звідти інформацію. Так, якщо «приватнику» знадобляться дані про банківські рахунки боржника (фізичної особи), йому потрібно відправити постанови у кільканадцять банків. Часу, витраченого на очікування відповідей, кажуть виконавці, як правило, вистачає, аби боржник вивів кошти за межі країни.

Схожі проблеми виникають і під час реалізації майна боржника. За задумом законодавця, процедура мала б повністю відбуватись в електронній формі. Для цього для «приватників» створили електронні кабінети, через які вони мали б надсилати інформацію на ресурси, призначені для здійснення електронних торгів арештованим майном. Однак кабінети не функціонують, тож усю документацію доводиться відправляти у паперовому вигляді.

Не мають виконавці доступу й до інших електронних ресурсів, що вповільнює їхню роботу.

Скільки чекати на обіцяне?

У Мін’юсті обіцяють вирішити проблему найближчим часом. Для цього чиновники активно переймають закордонний досвід, відвідуючи держави, які вже виробили алгоритми співпраці виконавців з іншими суб’єктами в електронному режимі. Нещодавно українська делегація побувала у Хорватії та Португалії. У цих країнах діє механізм електронного арешту коштів боржників — фізичних осіб, розміщених на банківських рахунках. Банки самі формують базу даних вкладників, а доступ до неї виконавці отримують через центральну банківську установу, яка є держателем системи і гарантом її функціонування.

Посадовці запевняють, що результатом їхніх мандрівок має стати розроблення змін до законодавства.

Крім того, вже до 2020 року, сподіваються у міністерстві, кількість «приватників» збільшиться настільки, аби задовольнити очікування європейських партнерів і забезпечити попит українців на їхні послуги.

Втім, було б непогано, якби у відомстві поставили за мету довести добровільне виконання судового рішення до такого рівня, щоб українці якомога рідше стикалися з виконавцями.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Європейські експерти, дотичні до створення інституту приватних виконавців, нарікають на повільний темп реформи. Вітчизняні фахівці переконані, що належній роботі «приватників» сприятимуть зміни до закону, а можливо, й прийняття чергового кодексу. Що про це думають реформатори й самі приватні виконавці, спробував з’ясувати «ЗіБ».

«Коли державний виконавець стягує борг з держави, від якої він отримує заробітну плату, виникає конфлікт інтересів»

Сергій ШКЛЯР,
заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби:

— Нині в бік реформи виконавчого провадження лунає певна критика. Чи дійсно є недоробки, які вимагають нагальних змін?

— Необхідно вдосконалити процедуру виконавчого провадження в частині, що стосується об’єднаних проваджень, в яких беруть участь і приватні, і державні виконавці. Проект із зазначеними змінами готується у міністерстві й буде поданий на розгляд парламенту найближчим часом.

Діяльність приватних виконавців у міністерстві оцінюють досить позитивно. Звісно, поки що ми не бачимо, щоб вони розвантажили державну виконавчу службу, адже їх небагато. Однак зараз ефективність роботи приватних виконавців, як ми і передбачали, вища, ніж у державних. Причинами цього, крім іншого, є менша завантаженість і вища мотивація приватних виконавців. З тим як кількість приватних виконавців збільшуватиметься, позитивний ефект реформи ставатиме виразнішим. Однак для цього кількість приватних виконавців має сягнути 1,5—2 тис.

— Коли ця кількість досягне бажаного показника?

— Перед Кабміном міністерство зобов’язалося проекзаменувати 800 осіб. До 2020 року їх кількість має сягнути 2-х тис.

— А чи розглядатиметься питання зрівняння повноважень державних і приватних виконавців?

— Для запровадження зазначених змін необхідний законопроект. Вважаю, що це відбудеться, і питання полягає лише в тому — коли. Можливо, це буде нескоро. Адже ми маємо переконатися, що в професію приватного виконавця потрапили не випадкові люди, а висококваліфіковані фахівці. Певні категорії виконавчих проваджень були залишені за державними виконавцями через те, що виникли побоювання з приводу недобросовісної поведінки «приватників» щодо державних підприємств. Хоча в інших країнах, де функціонують приватні виконавці, саме вони стягують борги з держпідприємств. Логіка полягає у відсутності конфлікту інтересів. Адже, коли державний виконавець стягує борг з держави, від якої він отримує заробітну плату, виникає конфлікт інтересів.

— Ви говорите про плани до 2020 року. А чи немає побоювань, що з обранням нового глави держави реформа виконавчої служби може пригальмувати?

— Реформа пройшла свою «точку неповернення». До неї привернута увага суспільства. Її сприйняла судова влада. ВНЗ почали готувати виконавців, чого раніше не було. Вважаю, що приватні виконавці зможуть скласти реальну конкуренцію державним десь за 3—5 років. Тож говорити про сповільнення змін недоцільно.

«Учасники спору побачили, що рішення суду дійсно може бути виконане»

Зорян МАКОВЕЦЬКИЙ,
приватний виконавець:

— Які недоліки реформи виконавчої царини заважають приватному виконавцеві?

— Недоліки є не лише в системі приватних виконавців. Прогалини містить і закон про виконавче провадження загалом. Зокрема, йдеться про неможливість автоматичного арешту рахунків, відсутність електронного обміну інформацією між приватними виконавцями та іншими суб’єктами, залученими до виконання тощо. В цілому приватні виконавці діють у межах закону, тож стикаються з тими ж проблемами, що й державні. Проте приватний виконавець має більше часу і ліпшу мотивацію, а це розширює його можливості й покращує ефективність виконання.

— Чи є запит суспільства на діяльність приватних виконавців?

— Звичайно. Після того як учасники спору почали звертатися до приватних виконавців, вони побачили, що рішення суду дійсно може бути виконане.

— А чи достатньо в приватного виконавця процесуальних можливостей для ефективного виконання? Тобто чи не стикається він із перепонами, скажімо, під час виселення особи?

— Приватний виконавець, так само як і державний, є окремою процесуальною фігурою, яка несе відповідальність за свої дії, вчинені в межах закону. До вирішення таких питань, як, скажімо, примусове вселення/виселення, слід підходити максимально коректно, адже примусове виконання завжди відбувається у конфліктній ситуації. І, щоб ця ситуація не загострилася, необхідно діяти надзвичайно виважено.

— А чи потрібен Цивільний виконавчий кодекс?

— Достатньо ефективного закону про виконавче провадження. Якщо ми отримаємо такий закон, у додатковому кодексі потреби не буде.