Ідеологія безладів

У міжетнічних сутичках влада винить лібералів, а не псевдопатріотизм, який потребує образу ворога

Під час щорічної прямої лінії прем’єр-міністр РФ Володимир Путін за¬явив про необхідність «присікати прояви екстремізму з усіх боків, звідки б вони не виходили». Так він відповів на запитання про міжетнічні зіткнення в Москві, в ході яких міліція затримала понад 1000 чоловік.

Обіцянки «викорінювати»

Всі згодні з тим, що подія  вийшла за рамки проблеми футбольних хуліганів. Ідеться про інше: чи досягла міжетнічна напруженість (і навіть ворожнеча) того рівня, коли вона починає безконтрольно випліскуватися на вулиці Москви й інших міст?
Російські ліберали (і багато західних організацій) давно критикують владу за замовчування того факту, що в РФ поширені ксенофобські настрої і скоюються злочини на расовому грунті. А власті у свою чергу особливо болісно реагують на критику своїх дій під час недавніх сутичок.
Перший заступник глави президентської адміністрації Владислав Сурков звинуватив у всьому ліберальну опозицію. В інтерв’ю газеті «Известия» він заявив, що виступи радикально налаштованої молоді були спровоковані опози¬ційними акціями на захист конституції.
Адже «це ніби ліберальна публіка наполегливо вводить у моду несанкціоновані акції, а нацисти і жлоби цю моду наслідують», — уважає В.Сурков.
Масштабні міжетнічні зіткнення на вулицях Москви були б сприйняті як доказ неспроможності політики, яку проводить нинішня російська влада. В.Сурков не може цього допустити. І він робить незвичну за різкістю для чиновника такого рангу заяву: «Тих, хто поповнює лави ет¬нічних злочинних угруповань і по наших хлопцях стріляє, знищуватимуть». Звучить зловісно.
Під час прямої лінії В.Путін попередив, що не можна «опускати [правоохоронні органи] нижче за плінтус». Інакше, за його словами, «доведеться ліберальній інтелігенції борідку збрити, самим надіти каску і на площу — воювати з радикалами».
Проте підняти престиж російської міліції буде непросто. Згідно з опитуваннями громадської думки мало хто з росіян довіряє міліції, та й правоохоронній системі в цілому.
Багаторічні дослідження показують, що майже половина жителів Росії дотримуються поглядів, які були б абсолютно недопустимі на Заході, де панують інша політична культура й інші звичаї. Досить часто можна почути відверто расистські висловлювання від молодих освічених росіян середнього класу.
Етнічно-релігійні групи, які найчастіше піддаються остракізму, — це згідно із соціологічними дослідженнями вихідці з Кавказу і з Центральної Азії, мусульмани, євреї і китайці.

Велич переважає

При цьому в багатьох випадках вороже ставлення і навіть ненависть спрямовані проти громадян Росії, яких об’єднує з етнічними росіянами спільна історія. Чому це відбувається?
Позиція лібералів, до яких у самій Росії прислухається небагато, виглядає приблизно так. Протягом останніх 10 років російські власті розвивали політичний проект, оснований на концепції величі. Проте велич Росії, кажуть вони, грунтується на історичних досягненнях, а не на сучасних реаліях.
У російській суспільній свідомості уявлення про велич поєднуються з образом ворога. З цим пов’язана й ідея національної вищості росіян, знову-таки підкріплена історією: підкорення Кавказу, розповсюдження цивілізації в Центральній Азії, досягнення військової рівноваги із Заходом в роки холодної війни...
В результаті патріотизм легко переростає у відкриту ворожість відносно іноземців, головна вина яких полягає в тому, що вони не такі, як росіяни.
Ця аргументація, звісно, здається анафемою творцям політичного проекту сучасної Росії. В.Сурков бачить ситуацію абсолютно по-іншому: ліберали намагаються посіяти розбрат у суспільстві для того, аби привести до «революції» (швидше за все, прозахідної).
Позиції опонентів все більше поляризуються, прояви екстремізму зустрічаються все частіше, і напруженість між різними етнічними групами, можливо, досягла критичної позначки.

Стівен ІК,
Бі-Бі-Сі