Презумпція чесноти

Боротьба з корупцією стала не менш прибутковим бізнесом, ніж власне корупція. Напевне, цей вислів з трибуни від лідера радикалів переконав нардепів не скасовувати декларування статків самих борців з корупцією.

Як підсумок: два проекти — №№8209, 8209-1 — навіть не включили до порядку денного, ще два — №№6271, 6674 — не набрали необхідної кількості голосів і були відхилені. Причому останній був внесений до ВР главою держави.

Усі документи є схожими за змістом, з різницею у деяких уточненнях. Перші три передбачають вилучення з переліку осіб, які зобов’язані декларувати свої статки, представників громадських рад та об’єднань, що утворені при державних органах та беруть участь у підготовці рішень з кадрових питань, підготовці, моніторингу, оцінці виконання антикорупційних програм. Як-от, громадська рада доброчесності. Щоправда, залишаючи такий обов’язок для членів конкурсних комісій.

Всі 4 проекти звільняють від декларування активістів у сфері боротьби із корупцією, котрі займаються своєю діяльністю за рахунок сторонньої фінансової допомоги. Тобто так званих грантожерів. Що, власне, певною мірою пояснює негативну реакцію Заходу на появу такої вимоги у законодавстві.

Втім, якщо людина веде боротьбу з корупцією, то краще це робити чистими руками. І не вимагати від суспільства презумпції власної чесності. Принаймні, прозорість та перевірка утримають від спокуси.