Закон і Бізнес


Є довідка — є виплати


№13 (1363) 31.03—06.04.2018
16282

Відсутність за місцем проживання не є підставою для припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Такий висновок зробив ВС в постанові №263/7763/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

6 лютого 2018 року                         м.Київ                                №263/7763/17

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

головуючого — БУЧИК А.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: ГІМОНА М.М., МОРОЗ Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду м.Маріуполя Донецької області на постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Центрального об’єднаного управління ПФУ м.Маріуполя Донецької області, третя особа — Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в невиплаті з березня 2017 року пенсії позивачу, зобов’язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу та сплатити заборгованість за весь час затримки виплати, а саме — з 1.03.2017.

Позов обґрунтовано тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Проте з 1.03.2017 виплати були припинені. Вважає вказані дії незаконними, оскільки вони порушують право на пенсійне забезпечення.

Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.09.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017, адміністративний позов Особи 1 до Центрального об’єднаного управління ПФУ м.Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано неправомірними дії Центрального об’єднаного управління ПФУ м.Маріуполя Донецької області щодо припинення пенсійних виплат Особі 1 починаючи з 1.03.2017.

Зобов’язано Центральне об’єднане управління ПФУ м.Маріуполя Донецької області поновити виплату раніше призначеної Особі 1 пенсії та здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати починаючи з 1.03.2017.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга обґрунтована тим, що виплату пенсії припинено для встановлення місця проживання позивача та що законом установлений невичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Особа 1 з жовтня 2014 року перебуває на обліку в Центральному об’єднаному управлінні ПФУ м.Маріуполя Донецької області.

Згідно з копією довідки від 11.11.2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради, Особа 1 перемістилася 14.10.2014 з тимчасово окупованої території в м.Маріуполь.

Проте з 1.03.2017 припинена виплата пенсії позивачу у зв’язку з надходженням інформації про відсутність за місцем проживання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, послався на безпідставність посилання відповідача як на підставу для припинення виплати пенсії, надходження інформації про відсутність позивача за місцем проживання, оскільки зазначеної підстави для припинення виплати пенсії чинним законом не передбачено.

Колегія суддів погоджується з такими доводами судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

З 22.11.2014 набрав чинності закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до ст.7 цього закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, які зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У п.1 постанови Кабінету Міністрів «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 5.11.2014 №637 установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим КМ від 1.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Тобто, за приписами наведеної норми, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: перебування внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно з п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМ від 1.10.2014 №509 (у редакції постанови КМ від 8.06.2016 №352), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 закону та абз.6 цього пункту. Довідка, видана до 20.06.2016, яка не скасована та строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 закону.

Судами встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є дійсною. Доказів про її скасування відповідачем не надано.

Відповідно до ст.12 закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 порядку №509, у разі наявності підстав, передбачених ст.12 закону, МВС, НП, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст.12 закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

У матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 11.11.2014 органом, який її видав, — Управлінням праці та соціального захисту населення.

Колегія суддів уважає безпідставними посилання відповідача на результати обміну інформацією з органами соціального захисту населення, на підставі яких виплату пенсії зупинено з 1.04.2017 для встановлення місця проживання позивача, враховуючи викладене.

У п.2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМ від 8.06.2016 №365, встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж раз на 6 місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пп.2 п.12 зазначеного порядку соціальні виплати припиняються в разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї.

Колегія суддів також не приймає посилання на акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування, оскільки він не містить дати. Крім того, Особа 1 18.05.2017 отримала нову довідку від 18.05.2017 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У ст.49 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У ч.1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана ВР; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців поспіль; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення виплати позивачеві пенсії.

Судами правильно зазначено про пріоритетність застосування вимоги ст.49 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов КМ є безпідставними.

Враховуючи зазначене, колегія суддів уважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно та повно встановили обставини справи й ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись стст.349, 350, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд у складі КАС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центрального об’єднаного управління ПФУ м.Маріуполя Донецької області залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.09.2016 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 — без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.