Закон і Бізнес


Непропорційна справедливість

Одного протоколу про нетверезе водіння вистачить для звільнення


№13 (1363) 31.03—06.04.2018
Вадим МИХАЛЬЧЕНКО
7151

Відповідно до Кодексу суддівської етики служитель Феміди повинен поважати закон і бути взірцем для суспільства. Але трапляються випадки, коли, вчинивши проступок, представник правосуддя не розуміє своєї провини. З одним з таких випадків розбиралася Вища рада правосуддя.


Традиційне прохання

Свого часу на суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Михайла Ротмістренка поскаржився прокурор цієї області Володимир Гаврилюк. Він звернув увагу ВРП на адміністративне правопорушення, вчинене суддею, — керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

До матеріалів додавалося відео зупинення автомобіля з нагрудної камери патрульного. На записі видно, що під час складання протоколу суддя категорично відмовлявся пройти огляд на стан сп’яніння. Натомість продемонстрував своє посвідчення та вимагав, аби негайно викликали керівників обласної прокуратури, поліції та суду.

Адміністративну справу розглядав колега М.Ротмістренка. Слухання постійно переносилися через неявку правопорушника чи його представника, аж доки не закінчилися строки притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Не з’явився суддя й на жодне засідання другої дисциплінарної палати ВРП. Щоправда, направив письмові пояснення, зазначивши, що факт вчинення правопорушення визнає та усвідомлює, що йому, як судді, не личить така поведінка. Проте вважає дії працівників поліції упередженими та просить урахувати, що за період роботи жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності, а вчинений проступок не пов’язаний зі здійсненням правосуддя. І найголовніше — його дії не мали негативних наслідків для жодної особи.

Але члени ДДП ВРП були іншої думки й застосували до судді найсуворіше стягнення — подання про звільнення з посади.

Нейтральна характеристика

Представник судді намагався переконати Раду, що таке рішення надто жорстоке, бо порушує принцип пропорційності покарання. Адже проступок не є умисним і не пов’язаний зі здійсненням правосуддя.

Можливо, М.Ротмістренка могла б урятувати характеристика з місця роботи, але, як зазначив член ВРП Вадим Беляневич, вона доволі невиразна. Адвокат пояснив це тим, що у колективі суду може бути певний конфлікт або якісь суперечності, тому й така характеристика. Адже такі випадки вже траплялися раніше.

Інших аргументів на захист порушника адвокат не мав. Та й склалося враження, що члени Ради вже все для себе вирішили. Тож нарада тривала недовго, і після повернення з нарадчої кімнати голова ВРП Ігор Бенедисюк повідомив, що рішення палати залишене без змін.

Таким чином, члени Ради продемонстрували, що порушникам як законів, так і етичних норм не варто очікувати індульгенції. І навіть одного випадку керування автомобілем напідпитку може вистачити для звільнення з посади.