Закон і Бізнес


Президент ААУ Зоя Ярош:

«Проходив суддя кваліфікаційне оцінювання чи ні — не має жодного значення»


Зоя Ярош: «Проходив суддя кваліфікаційне оцінювання чи ні — не має жодного значення»

№11-12 (1361-1362) 17.03—30.03.2018
КАТЕРИНА БЄЛЯЄВА
5766

Натхненники судової реформи запевняли, що вона покликана змінити філософію національного судочинства. Але поки що зміни торкнулися тільки його форми. При цьому не всі новації є позитивними, про це говорять як фахові юристи, так і пересічні громадяни. Про опанування нових кодексів, кваліфікацію володарів мантій, економію на зверненні до суду, проблемах, обумовлених реорганізацією судів тощо, «ЗіБ» поспілкувався з президентом Асоціації адвокатів України, керуючим партнером «Маршаллєр та партнери» Зоєю ЯРОШ.


«Щоб опанувати процесуальні зміни, прочитання кодексів недостатньо»

— Останнім часом найбільш обговорюваною серед юристів є судова реформа. Одним з її аспектів є зміна процесуального законодавства. Відомо, що багато правників, наприклад ви, практикують у різних галузях права. Тож доводиться вивчати кілька процесів одразу. Наскільки швидко можна впоратись із цим завданням, аби не постраждали інтереси клієнта?

— За час моєї практики це не перша серйозна зміна законодавства, в тому числі процесуального. Новації довелося вивчати, як і іншим юристам-практикам, у стислі терміни, в тому числі ночами. Юридичними колами навіть гуляв жарт, що адвокати заздрять суддям, яким треба прочитати за ніч один кодекс замість чотирьох.

Проте для того, щоб опанувати процесуальні зміни, самого прочитання кодексів недостатньо. Навпаки, після прочитання виникло багато запитань, відповіді на які будемо шукати вже при практичному застосуванні. Звісно, що більше практичного досвіду, обміну думками з колегами, обговорень, то процес відбувається швидше.

Саме тому ААУ ініціювала проведення І судового форуму, де ми обговорили перший досвід застосування процесуальних новел, окреслили питання, які ще потребують відповідей. Дискусія була відвертою: адвокати розповідали про проблеми, з якими вони стикнулися під час застосування кодексів, а судді коментували власне бачення вирішення таких проблем.

— Які процесуальні новації стануть у пригоді і чи дійсно вони покращують процес? Чому?

— Мені до вподоби більш чітке врегулювання питань забезпечення позову, адже сторони часто користуються цим інструментом, тому зменшення можливості суб’єктивного тлумачення має зробити його більш цивілізованим і, сподіваюсь, скоротить кількість зловживань.

Також мені до вподоби інструмент мирного врегулювання спору за участю судді. Цим інструментом я вже скористалася. Мені завжди імпонувало таке завершення процесу, коли сторони знаходять компроміс і можуть співпрацювати надалі.

Безумовним здобутком є впровадження нових технологій і становлення електронного суду.

— Законодавець заклав тенденцію до суттєвого подорожчання судочинства. Судді відводиться роль недешевого арбітра, який має безсторонньо оцінювати докази, надані сторонами. Як ви сприймаєте таку позицію суду? І чи не варто адвокатам перекваліфіковуватися на медіаторів?

— Дійсно, завдяки новелам процесуальних кодексів, розміру судового збору, порядку збирання доказів суд певною мірою має виступати арбітром з високою репутацією та гідною оплатою при вирішенні спору. При цьому за наявності процедури врегулювання спору за участю судді така можливість зберігається і в судовому процесі. Інститут врегулювання спору за участю судді є дещо специфічним і відрізняється від загальних процесуальних підходів, він потребуватиме від суддів певних навичок, у тому числі врахування психологічних аспектів, наявності життєвої мудрості.

Звичайно, як при застосуванні процедури врегулювання спору за участю судді, так і при постановленні рішення у спорі авторитет суду та довіра до нього суспільства мають бути безперечними, але нам цього ще потрібно досягти.

Що стосується необхідності перекваліфікації адвокатів на медіаторів, то це є вибором, а не вимушеним заходом для адвоката. До того ж адвокати завжди застосовували переговорний процес як на стадії претензійного врегулювання, так і при укладенні мирової угоди сторін, тому мають відповідний досвід. Крім того, з огляду на інститут зустрічного забезпечення та відшкодування стороні, на користь якої постановлено остаточне рішення, всіх судових витрат протилежною стороною має суттєво зменшитися потік безпідставних судових позовів, а суперечності між сторонами з урахуванням перспектив судового розгляду мають урегульовуватися в позасудовому порядку, про що досвідчений адвокат має попередити клієнта.

«Функціонування двох верховних судів не буде підставою для звернення до ЄСПЛ»

— Одним з наймасштабніших досягнень судової реформи називається новий Верховний Суд. Аби вивільнити потенціал для формування судової практики та наукової роботи, законодавець увів обмеження на справи, які можуть потратити до цього органу. Чи не обмежує це доступу до правосуддя? Які справи мають надходити до ВС?

— Дійсно, за новими процесуальними кодексами, не підлягають касаційному оскарженню рішення у малозначних справах, крім випадків, коли касаційна скарга стосується питання права, яка має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, справа становить великий суспільний інтерес або має виняткове значення для касатора, тощо. Такі новели запроваджувалися для зменшення навантаження на ВС, щоб він був зосереджений на формуванні єдиної правозастосовної практики.

Звичайно, такі умови можна віднести до обмеження доступу до правосуддя, особливо на початковому етапі, коли така практика ще не сформована, а в деяких категоріях справ ми чітко бачимо, що в аналогічних випадках касаційні суди постановляли геть протилежні рішення. Крім того, навіть практика Верховного та касаційних судів подекуди різнилася і нині такі суперечності залишилися неврегульованими.

У таких випадках, звісно, потрібно використовувати інструменти процесуальних кодексів, обґрунтовуючи необхідність розгляду справи саме ВС. Прогнозую, що із часом кількість таких скарг скоротиться, що й закладалось як ідеологія судової реформи.

— А якщо справа завершиться на стадії апеляційного розгляду і не буде допущена до ВС, чи унеможливить це звернення до Європейського суду з прав людини з підстав невичерпання усіх національних засобів захисту?

— ЄСПЛ приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані всі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом 6 місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяви, яка не відповідає цим умовам. Тобто перед зверненням до ЄСПЛ мають бути використані всі засоби судового захисту в державі, проти якої подана заява, які могли б допомогти усунути порушення, що є предметом оскарження; в іншому разі має бути доведено, що такі засоби захисту є неефективними. При цьому, використовуючи належні засоби захисту, необхідно дотримуватися національних процесуальних правил.

Тобто, якщо відповідно до національного процесуального законодавства були вичерпані внутрішні засоби судового захисту і розгляд справи завершено апеляційним судом, заява буде прийнятною відповідно до вимог конвенції.

— До речі, про ЄСПЛ. Чи не стане одночасне функціонування двох верховних судів (адже підстав для ліквідації Верховного Суду України наразі немає) підставою для оскарження рішень нового ВС у європейських судових органах?

— Так, сьогодні дійсно існує ВС та ВСУ. Проте з моменту набрання чинності змінами до процесуальних кодексів повноваження касаційної інстанції перейшли до ВС. При цьому всі заяви про перегляд рішень ВСУ, які подані, але розгляд яких не закінчився до цього моменту, були передані до касаційних судів. Отже, ВСУ фактично припинив розгляд будь-яких справ.

Із цього випливає, що одночасне функціонування двох верховних судів не буде підставою для звернення із заявами до ЄСПЛ.

«Споживачі судових послуг аж ніяк не у виграші»

— Результатом змін стало «реформування згори», тобто створення найвищого судового органу, а вже потім перетворення інших інстанцій. Зараз і адвокати, і учасники процесу бачать, що суддівська винагорода дуже різниться. Ті, хто пройшов кваліфікаційне оцінювання, отримують значно більше, ніж судді, які його не пройшли. Чи не сумніватиметься клієнт у справедливості рішення судді, який не пройшов оцінювання, і чи не обурюватиметься тим, що такий суддя слухав його справу?

— Щодо обурення винесеним рішенням скажу, що в будь-якій справі одна зі сторін «обурюється» і залежно від стадії процесу подає або апеляцію, або касацію. І у такий спосіб не те що висловлює сумнів у справедливості рішення, а прямо зазначає, в чому саме полягає його незаконність і неправомірність. Тому те, проходив суддя кваліфікаційне оцінювання чи ні, не має жодного значення. Істотними є лише рішення, постанови, які він ухвалює за наслідками розгляду справи і залежно від того, наскільки вони прийняті відповідно до чинного законодавства та мотивовані.

Що стосується невдоволення особою судді: в кожному процесуальному кодексі передбачено підстави, за яких судді можна заявити відвід, це чітко визначена та регламентована процедура. Але така підстава, як обурення суддею, відсутня.

Якщо окремі судді отримують офіційно більше, ніж інші, то це, на мій погляд, «внутрішня суддівська кухня» і судді такі питання повинні вирішувати між собою.

— Як ви ставитеся до реорганізації судів? Чи виграють від цього споживачі судових послуг?

— Відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» усі місцеві суди мають стати окружними. Указами Президента передбачається ліквідація 10 районних судів м.Києва: замість них пропонується створити 6 окружних. Відповідні укази прийнято і щодо інших регіонів.

При цьому реорганізація судів мала на меті забезпечення процесуальної діяльності суддів. Адже в нас дуже багато місцевих загальних судів, у яких штатна чисельність — 3—5 суддів. У таких установах судді не завжди можуть забезпечити розгляд справ відповідно до процесуального законодавства. Проте, як бачимо, реорганізація зачепить і ті місцеві суди, де така проблема відсутня.

Іншою метою було скорочення бюджетних витрат. Проте на першому етапі такого скорочення годі очікувати, адже у зв’язку із набранням чинності новими процесуальними кодексами постало питання про необхідність запровадження електронного правосуддя, забезпечення установ відеоконференцзв’язком тощо.

При цьому, на мою думку, на першому етапі виникнуть проблеми ще й з доступом до правосуддя. Адже при автоматичному розподілі справ у таких об’єднаних судах або сторонам доведеться прямувати до установи, де перебуває відповідний суддя, або ж останній має здійснювати правосуддя в приміщенні, де територіально мають бути сторони, що потребуватиме бюджетних видатків на транспортні витрати. Без вирішення цих питань споживачі судових послуг аж ніяк не будуть у виграші.

«Щоб адвокат став успішним, він повинен володіти навичками комунікації»

— Ці та інші питання обговорювалися під час І судового форуму. Цей захід проводитиметься постійно чи доки триває судова реформа?

— Асоціація адвокатів є громадською організацією та щорічно планує свої заходи з урахуванням зацікавленості членів організації та юридичної спільноти у конкретних тематиках. Судовий форум налічував понад 400 учасників, тож думаю, що наступного року буде запит на його проведення.

— На заходах ААУ спікерами виступають не лише юристи. Якими навичками має володіти сучасний адвокат, щоб витримати жорстку конкуренцію?

— Передусім адвокат повинен мати юридичну освіту. Адвокатське свідоцтво, за законом, отримують лише особи, які здобули вищу юридичну освіту. Однак не відкрию страшної таємниці, якщо скажу: багато вузів не дають належної освіти.

Що я вважаю належною освітою? Це коли в особи, яка отримала диплом юриста, на базовому рівні закладено поняття «структура права». Це спеціаліст, який володіє спеціальними знаннями, і, коли до нього приходить клієнт з купою паперів та довгою і сумною історією, бачить суть проблеми; він не бореться з наслідками, а намагається ліквідувати першопричину проблеми. І тільки потім позбавляється похідних проблем. Це і є головна відмінність гарного адвоката від посереднього.

Є ще таке поняття, як «успішний адвокат», це трохи інша категорія. Для того щоб адвокат став успішним, він повинен володіти навичками комунікації і вміти донести та ретранслювати свою думку, позицію. Донести клієнту, що йому необхідно; потім (бажано — не доходячи до суду) донести протилежній стороні, що не варто витрачати гроші та час на судовий розгляд, краще вирішити проблему шляхом переговорів і взаємних поступок; і насамкінець виступити в судовому засіданні.

Можна назвати багато якостей, однак, на мою думку, головними є гарна освіта та комунікативні навички.

— Зараз фахівці говорять, що вже у недалекому майбутньому більшість юридичних процедур зможуть виконувати роботи-боти. Чи поділяєте ви цю думку та чи буде потреба в юридичній професії?

— Суддя постановляє рішення за внутрішнім переконанням на підставі закону, також завданням судді є оцінка доказів.

Яким може бути внутрішнє переконання в робота? Як він буде оцінювати докази? Крім того, окремі розділи передбачають застосування аналогії права, знову ж таки, це суб’єктивна категорія і жодний штучний інтелект не може цим скористатися, або, може, я неуважно читала фантастичну літературу.

Що стосується несудових процедур, то все вже достатньо автоматизовано та комп’ютеризовано. Однак наявність комп’ютера чи планшета, користування програмами, що допомагають рахувати, перевіряють орфографічні помилки, жодною мірою не створюють конкуренції юридичній професії.

На мою думку, роботи-боти не є повноцінною заміною юриста та можуть використовуватися тільки в «еталонних» випадках. З приводу складних справ: не існує алгоритму їх вирішення, а правова позиція може формуватися лише висококваліфікованим професіоналом, з урахуванням знань і навичок, судової практики, ретельного добору доказів.