Закон і Бізнес


Мантія не захищає

«В Україні суддя має працювати так, ніби він уже звільнений»


Віце-президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів Наталія Блажівська вважає, що межа між приватним і публічним життям судді занадто розмита.

№10 (1360) 10.03—16.03.2018
Надія МУЗЛОВА
17069

Скарги, негативні коментарі та пікети — стратегія тих, хто програє справу. До цього нерідко долучаються чиновники та депутати. Проте у Великій Британії навіть адвокат не дозволить собі гучних промов. Яке воно — вітчизняне незалежне суддівство — і як захищатись українським законникам?


Закон чи мрії

Міжнародні стандарти судочинства закріплені в багатьох документах. І всі вони передбачають незалежність суддів. Наприклад, Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя 1983 року визначає, що судді є вільними та зобов’язані приймати безсторонні, неупереджені рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права без будь-яких обмежень, впливів, спонукань, примусів, загроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-чийого боку і з будь-яких причин. Такі самі стандарти передбачені в українському законодавстві: в Конституції та ст.48 закону «Про судоустрій і статус суддів».

«Судова влада має бути фінансово та адміністративно незалежна, судді мають бути захищені. Якщо вони не є незалежними — вся правова система опиняється під загрозою. І таку країну не можна назвати демократичною», — наголосила у відеозверненні генеральний секретар Європейської асоціації адміністративних суддів Едіт Целлер. На жаль, вона не змогла відвідати всеукраїнський форум «Незалежність суддів як передумова функціонування самостійної судової влади та гарантія верховенства права. Сучасні виклики», що організували Київський апеляційний адміністративний суд та Всеукраїнська асоціація адміністративних суддів.

Анонімні звинувачення

В Україні гучні заяви та чорний піар використовують як інструмент тиску на суддю. Суддя-спікер Ірпінського міського суду Київської області Яна Шестопалова розповіла про свій досвід боротьби з анонімною провокацією.

Як повідомляв «ЗіБ», на рекламному носії біля будівлі Ірпінського міськсуду з’явилося повідомлення з «розцінками» за рішення певного судді. Власники ситі-лайту заявили, що реклама встановлена без їхнього відома і подали заяву про пошкодження майна.

Поліція прибрала плакат, але його фото вже пішло блукати Інтернетом. Суддя-спікер звернулася до різних прес-служб із заявою про навмисну дискредитацію, а також дала коментарі всім зацікавленим ЗМІ. «Є інші способи повідомити про корупційні дії, є різні форми, а коли так анонімно — це дискредитація судді. Щоб потім легше було критикувати її рішення у справах», — сказала Я.Шестопалова.

Інтернет-спільнота підтримала Ірпінський міський суд: поважний місцевий адвокат розмістив заретушоване фото скандального повідомлення з інформуванням про навмисну дискредитацію і проханням про репост. Було чимало коментарів з підтримкою. Проте на сайті міської ради фото плаката залишалося кілька тижнів.

Влада активістів

Фізично і психологічно — стверджують законники — на них тиснуть через Інтернет. Так, громадські активісти приходять на засідання, не завжди дотримуються правил поведінки, чекають на суддів біля їхніх будинків. Це вже виходить за межі професійної діяльності.

Водночас суди належним чином не охороняються: лише кожне п’яте приміщення має цілодобову охорону. Досі не працює Служба судової охорони, яка до того ж не віднесена до силових структур.

Судді часто не наважуються подавати скарги в рамках Цивільного кодексу, адже побоюються обурливих публікацій. І без того кожен факт біографії судді не тільки висвітлюється, а й інтерпретується автором на власний розсуд.

Без надії сподіваємося…

Подібні проблеми з незалежністю мають інші країни, серед них Туреччина та Польща. Доволі низький рейтинг довіри до судової влади в Австрії (11%), кажуть у Всеукраїнські асоціації адміністративних суддів.

Високий авторитет людина у мантії має хіба що в країнах з багатовіковою історією права та традицією поваги до закону — Великій Британії та Сполучених Штатах. Як кажуть правники, британський адвокат не дозволить собі критичного коментаря стосовно судового рішення, а тим більше — судді, хоча б із поваги до самого себе. Адже він брав участь у цьому процесі. І якщо такі виступи відбуваються, то лише щодо резонансних справ.

Змінити ситуацію на краще сподіваються у ВААС. Свої пропозиції її представники виклали у зверненні до делегатів XV зї’їзду суддів. Вони закликають якнайшвидше розробити і прийняти закон про ССО і внести відповідні зміни до інших законів, щоб охоронці мали право зупинити порушників порядку і вивести їх із зали засідань.

Також вважають за доцільне визначити функції судді-спікера, аби він міг роз’яснити рішення для широкого кола читачів, дати оперативний коментар, фахово спростувати неправдиву інформацію. Так суддя-спікер може взяти на себе тягар захисту суддів і одночасно підвищити довіру громадськості до суду.

На думку учасників форуму, від коментарів і гучних промов мають утримуватися насамперед чиновники і депутати всіх рівнів. Утім, доки на державному рівні не запанує нетерпимість до критики суддів, навряд чи варто сподіватися, що посадовці та політики зрозуміють: зневіра суспільства у Феміді швидко переходить у зневіру у владі.

 

ПРЯМА МОВА

Ірина ЖЕЛТОБРЮХ,
суддя Верховного Суду:

— Способи неправомірного впливу на суддів стають більш вигадливими. Я стикнулася із ситуацією, коли для відводу судді, котра не виноситиме рішення, на яке розраховує сторона, остання вдається до ганебних способів: збирає інформацію, надсилає погрози на мобільний телефон, заявляє, що скаржитиметься у всі інстанції.

Тож відчуваєш, що матимеш через це купу неприємностей. І ким має бути суддя, щоб розглядати таку справу? Напевне, камікадзе. І, перефразовуючи вислів «Самурай має жити так, ніби він уже мертвий», можна сказати: суддя в Україні має працювати так, ніби він уже звільнений.

Яна ШЕСТОПАЛОВА,
суддя-спікер Ірпінського міського суду Київської області:

— Під час швидкого реагування виникло питання: як повинен суддя-спікер координувати свої дії з прес-секретарем? Ми не підзвітні один одному, прес-секретар пише матеріал, я починаю корегувати, потрібно ще узгодити це з головою суду або суддею, якого це стосується. Розумієте, яке це коло? А час іде і повідомлення-дискредитація продовжує поширюватись у мережі. Тож ми стикнулися з тим, що статус є, але повноваження не прописані. Що саме судді-спікери повинні робити, і кому вони підзвітні? Хто підзвітний їм і як отримувати необхідну інформацію?

Наталія БЛАЖІВСЬКА,
віце-президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів:

— Сучасні ЗМІ, з одного боку, є джерелом швидкого отримання інформації, а з другого — джерелом швидкого поширення інформації про суддів. І суддя, який не є активним у соцмережах, позбавлений можливості себе захищати. Можу точно сказати, що в усіх цивілізованих країнах суддям на рівні кодексів суддівської етики заборонено публікувати свої думки в соцмережах.

В Україні інша ситуація: якщо ти не активний — не можеш відстояти право на незалежність суду. Адже можливість бути почутим формує уявлення громадськості про суд.